Назва адміністративно-запобіжних заходів зумовлена їх профілак­тичною спрямованістю. Ці заходи конкретної фактичної підстави за­стосування не мають, вони використовуються для попередження, профілактики правопорушень, а також для підтримання правопоряд­ку за надзвичайних обставин, оскільки загроза суспільним і особис­тим інтересам, заподіяння їм шкоди можуть виникнути не тільки внаслідок вчинення правопорушення, айв результаті стихійного ли­ха, дій душевнохворих або малолітніх тощо. Держава змушена тоді вдаватися до обмеження прав, застосування примусових заходів до осіб, невинуватих у порушенні норм права.

Такими є дії органів охорони здоров'я, які примусово лікують інфекційних хворих, ветеринарної медицини, що здійснюють каран-

1          Кисин В. Р. Мери административно-процессуального принуждения, применяемьіе

милицией: Уч. пособие. — М., 1987. — С. 9.

2          Административная  ответственность в  СССР  /  Под  ред.  В.  М.  Манохина  й

Ю. С. Адушкина. — Саратов, 1988. — С. 17-18.

416

 

Глава 24. Адміністративний примус

тинні заходи тощо. В більшості подібних випадків правопорушення відсутнє, однак свобода дій особи обмежується, відповідні заходи адміністративного впливу застосовуються незалежно від згоди чи ба­жання останньої, тобто мають примусовий характер.

загрузка...

Адміністративно-запобіжні заходи виконують особливі правоохо­ронні функції, які відрізняють їх від інших заходів адміністративного примусу, що і визначає їх окреме місце в системі останніх. На відміну від заходів адміністративного припинення вони не припиняють без­посередньо правопорушення або об'єктивно протиправні діяння, а попереджують, відвертають їх вчинення. Водночас окремі запобіжні заходи за своїм характером наближені до заходів адміністративного припинення, у зв'язку з чим у літературі не завжди однозначно вирішується питання про віднесення тих чи інших конкретних за­ходів до відповідного виду примусу. Основним і єдиним критерієм відмінності тут є наявність або відсутність правопорушення.

Адміністративно-запобіжні заходи не виконують функції покарання особи, до якої вони застосовуються, що характерно для адміністратив­них стягнень, тому не потребують встановлення вини порушника як обов'язкової умови застосування.

Основною метою застосування адміністративно-запобіжних заходів є їх спрямованість на:

а)         недопущення, відвернення правопорушень;

б)         забезпечення громадського порядку і громадської безпеки у

різних надзвичайних ситуаціях;

в)         попередження настання шкідливих наслідків у зазначених ситу­

аціях.

Отже, адміністративно-запобіжні заходи становлять комплекс за­ходів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого харак­теру, які дають змогу виявляти і не допускати правопорушення, за­безпечувати громадський порядок і громадську безпеку за різних над­звичайних обставин.

Ці заходи застосовуються багатьма органами та їх посадовими осо­бами: міліцією, внутрішніми та прикордонними військами, службою безпеки, контрольно-наглядовими органами (державними інспекція­ми) тощо.

Порядок застосування окремих адміністративно-запобіжних за­ходів регулюється значною кількістю законів та інших нормативних актів. Це Митний кодекс України, закони України «Про міліцію», «Про прикордонні війська України», «Про Службу безпеки України»,

14«-19в 417

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

«Про ветеринарну медицину», положення про різні державні інспек­ції та ін.

Чіткий перелік адміністративно-запобіжних заходів ані в законо­давчих актах, ані в спеціальній літературі до цього часу не визначено. У зв'язку з цим у нормативних актах досить часто зустрічається термінологічна плутанина, а в літературі як запобіжні необгрунтова­не аналізуються деякі заходи припинення. Більше того, визнання то­го чи іншого заходу примусовим фактично здійснюється лише на до-ктринальному (теоретичному) рівні. Такий стан речей не можна виз­нати задовільним, оскільки в кожному випадку застосуванням цих за­ходів реально обмежуються права і свободи громадян.

Серед адміністративно-запобіжних заходів чільне місце посідають наступні.

О    Перевірка документів.

Так, працівники міліції мають право перевіряти у громадян доку­менти, що посвідчують їх особу, при підозрі у вчиненні правопору­шення, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких по­кладено на міліцію (п. 2 ст. 11 Закону «Про міліцію»). З подібною ме­тою перевіряти документи мають право також посадові особи інших державних органів, які здійснюють контроль і нагляд за додержанням відповідних загальнообов'язкових правил.

О Огляд з урахуванням цільового призначення і способу право­охоронного впливу на суспільні відносини найчастіше засто­совується як захід адміністративного запобігання.

Наприклад, митними органами здійснюється митний огляд і пере­огляд, органами внутрішніх справ і цивільної авіації — обов'язковий огляд ручної поклажі, багажу та особистий огляд пасажирів цивільних повітряних суден, органами прикордонної охорони - огляд морських і річкових суден та документів; відомчою охороною — огляд осіб, які працюють на об'єктах з особливим режимом тощо. В усіх цих випад­ках головною метою застосування зазначеного заходу е попереджен­ня та виявлення правопорушень, забезпечення громадської безпеки, тобто він має чітко виражений профілактичний характер.

О    Проведення обстежень, які є різновидом огляду.

Зокрема, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» надає органам цієї служби право обстежувати будь-які ви­робничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, ус­танов і організацій незалежно від форм власності та житло громадян,

418

 

Глава 24. Адміністративний примус

якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта під­приємницької діяльності, а також для отримання доходів.

О Відвідування підприємств, установ та організацій, входження на •земельні ділянки, у жилі та інші приміщення громадян можливе тільки у чітко визначених випадках.

Так, відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України «Про міліцію» працівники міліції мають право безперешкодно у будь-який час доби заходити на: а) територію і в приміщення підприємств, установ і ор­ганізацій, у тому числі митниці, й оглядати їх з метою припинення зло­чинів, переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах; б) на земельні ділянки, у жилі та інші приміщення громадян у випадку переслідуван­ня злочинця чи припинення злочину, який загрожує життю меш­канців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обстави­нах; в) у жилі приміщення громадян, які перебувають під адміністра­тивним наглядом, з метою перевірки. Відвідувати підприємства, уста­нови, організації для виконання контрольних і профілактичних функ­цій можуть також посадові особи багатьох інших органів.

О Внесення подання про усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень, передбачено в ряді законодавчих актів.

Щодо адміністративних правопорушень таке правило встановлено в ст. 282 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП), відповідно до якої суб'єкт адміністративної юрисдикції, який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного проступку, вносить до відповідного дер­жавного органу, громадської організації або посадовій особі пропо­зиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

О Тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місце­вості (блокування районів місцевості, окремих споруд та об'єктів) можуть застосовувати працівники міліції та військо­вослужбовці внутрішніх військ.

Так, відповідно до п. 20 ст. 11 Закону України «Про міліцію» працівники міліції мають право тимчасово обмежувати або забороня­ти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей у випадку втечі з-під варти і затримання зло­чинця, аварій на шляхах, при інших надзвичайних обставинах, що за-

419

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

грожують життю і здоров'ю людей (землетруси, повені, спалахи епідемій та епізоотій тощо), а також під час проведення масових за­ходів — демонстрацій, мітингів, змагань і т. ін.

О    3 метою забезпечення громадського порядку і громадської безпеки працівники міліції також мають право обмежувати рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і авто­мобільних шляхів (п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію»). Причинами цих обмежень можуть бути ремонт шляхів, прокла­дання комунікацій, аварійний стан, пожежі, стихійне лихо, демонст­рації, мітинги, масові походи, змагання тощо.

О Безоплатне використання транспортних засобів і засобів зв 'язку, які належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється працівниками міліції з метою запобігання шкідливим наслідкам стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій, для виїзду до безпосереднього місця події, для до­ставки в медичні установи осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників і до­ставки їх до міліції (п. 26 ст. 11 Закону України «Про міліцію»). О Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбав­лення волі, працівники міліції здійснюють відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про міліцію» та Закону «Про адмі­ністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбав­лення волі».

Адміністративний нагляд становить систему тимчасових примусо­вих профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які здійснюють органи внутрішніх справ. Рішення про його застосування прий­мається одноосібне суддею районного (міського) суду за поданням начальника виправно-трудової установи або органу внутрішніх справ на строк від одного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості.

До обмежень, яких піднаглядний повинен додержуватися, відне­сено: заборону виходу з будинку, квартири у встановлений час, яка не може перевищувати 8 годин на добу; заборону перебування у чітко визначених місцях району (міста); заборону виїзду чи обмеження ча­су виїзду в особистих справах за межі району (міста); обов'язок з'яв­лятися до міліції від одного до чотирьох разів на місяць для реєстрації. Особа, яка порушує зазначені обмеження, підлягає адміністративній відповідальності відповідно до ст. 187 КпАП.

420

 

Глава 24. Адміністративний примус

О    Обмеження прав громадян, пов'язаних із станом їх здоров'я.

Основи законодавства України про охорону здоров'я встановлю­ють можливість застосування таких заходів органами і закладами охо­рони здоров'я, зокрема, у вигляді примусового медичного огляду або примусової госпіталізації, а також у зв'язку з проведенням карантин­них заходів (ст. 9), усунення осіб, що є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, обов'язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, лікуваль­них та карантинних заходів (ст. ЗО), спеціальних заходів профілакти­ки та лікування у примусовому порядку соціальне небезпечних захво­рювань (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, леп­ра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантинних захво­рювань (ст. 53) тощо.

На завершення слід підкреслити, що розглянуте коло адміністра­тивно-запобіжних заходів не можна назвати вичерпним. Це — найпо­ширеніші заходи, запобіжний характер яких сумнівів практично не викликає. Законодавство передбачає можливість застосування і бага­тьох інших заходів, які також можна вважати адміністративно-за­побіжними.