В адміністративно-правовій літературі питання класифікації за­ходів адміністративного примусу дотепер не дістали однозначного вирішення, незважаючи на їх велике практичне і теоретичне значен­ня. Водночас найбільше визнання одержала класифікація заходів адміністративного примусу, запропонована свого часу М. І. Єроп-кіним1, який в основу класифікації цих заходів поклав мету їх засто­сування.

Адміністративний примус застосовується з потрійною метою. Відповідно до цього заходи адміністративного примусу поділяються на три види (групи):

адміністративно-запобіжні заходи;

заходи адміністративного припинення;

заходи адміністративної відповідальності.

Такий поділ найбільш чітко відображає правоохоронне призна­чення адміністративного примусу.

Окремі вчені-адміністративісти висловили думку про відсутність адміністративно-запобіжних заходів й існування так званих віднов-лювальних заходів2. Запобіжні заходи прихильники цієї точки зору за­раховують до норм права, оскільки вони нібито звернені не до окремої особи, а до всіх (або багатьох) громадян. Таку позицію не можна виз­нати безспірною, оскільки адміністративно-запобіжні заходи можуть застосовуватися як до груп громадян, так і до окремих осіб (напри­клад, перевірка документів, адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі тощо).

У науковій літературі висловлено аргументовані заперечення та­кож проти віднесення зазначених заходів до правовідновлювальних. Переконливішою є позиція вчених, котрі вважають, що адміністра­тивному примусу правовідновлення, як основна мета, не властиве. Аналіз цих заходів показує, що до них віднесено різногалузеві заходи примусу — цивільно-правові, фінансово-правові, кримінально-пра­вові.

1          Еропкин М. Й. О классификации мер административного принуждения // ВопросьІ

административного права на современном зтапе. — М., 1963. — С. 60-68.

2          БахрахД. Н. Административная ответственность. — Пермь, 1966. — С. 13.

415

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Деякі вчені-адміністративісти висловлюють думку про існування ще однієї самостійної групи заходів адміністративного примусу -адміністративно-процесуального забезпечення (примусу)1. Така група заходів примусу реально існує, але вона є одним з видів заходів при­пинення, а не примусу взагалі, тобто це не вид примусу, а його підвид.

Було висловлено також певною мірою спільну думку щодо кла­сифікації заходів адміністративного примусу: запобіжні заходи (кон­трольно-профілактичні, спрямовані на виявлення правопорушень, і особливі, які мають за мету забезпечити особливу, виняткову держав­ну або громадську необхідність) і правові санкції (заходи припинення, процесуального забезпечення, поновлювальні заходи і заходи пока­рання, або стягнення)2.

Проте більшість вітчизняних адміністративістів підтримує поділ адміністративного примусу на заходи запобігання, припинення та адміністративної відповідальності. Водночас наведена класифікація, як і будь-яка інша, дещо умовна, відтак час від часу піддається кри­тиці, її головна мета — якнайповніше з'ясувати сутність заходів адміністративного примусу, підстави та порядок їх застосування.