Поняття            Адміністративний примус є одним з видів

державного      державного примусу.

примусу           Державний примус у демократичній країні

характеризується   тим,    що    цей    метод здійснення державної влади є допоміжним, застосовується на основі переконання і ли­ше після переконання. Це означає, по-перше, що примус завжди ба­зується на використанні різноманітних заходів виховання, роз'яснен­ня і стимулювання. По-друге, він використовується лише тоді, коли виявляються неефективними відповідні засоби переконання. По-третє, переконання і примус використовуються, як правило, ком­плексно.

Державний примус застосовується до порівняно незначної кількості осіб — як правило, тих, які вчинили правопорушення. З точки зору філософії, свій вияв «примус знаходить в тому, що при­мус знімається примусом; тому він не тільки обумовлений правом, а й необхідний, а саме — як другий примус, який є зняттям першого примусу», «насильство або примус, взяте абстрактно, непра­вомірне^.

1 Гегель Г. В  Ф  Философия права / Пер. с нем. / Ред. й сост. Д. А. Керимов й В. С. Нерсесянц. — М., 1990. — С. 141-142.

411

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Ідея «другого» примусу, формула «примус знімається примусом» надзвичайно важливі в плані розуміння сутності державного примусу як реакції з боку держави на неправомірну поведінку («перший при­мус»). Це стосується також висновку про те, що абстрактний примус (тобто застосовуваний без порушень, відхилень, аномалій) є непра­вомірним.

Отже, державний примус і його складову — примус адміністратив­ний — слід розглядати як одну з невід'ємних складових здійснення державної влади, як її метод. З іншого боку, цей примус - не самоціль, він є наслідком певної поведінки різних соціальних суб'єктів, по­ведінки, яка відхиляється від вимог правових норм, становить загро­зу відносинам, що цими нормами регулюються і охороняються, і за­стосовується з метою усунення («зняття») такої поведінки. Існують також випадки, коли загроза суспільним відносинам виникає об'єктивно, наприклад внаслідок дії сил природи, тобто за відсутності протиправної поведінки, проте необхідність її усунення не менш ак­туальна.

Державний примус — єдиний, який може застосовуватися від імені всього суспільства до будь-яких осіб, що перебувають на території дер­жави, а також включає заходи, які не можуть використовувати інші соціальні суб'єкти. Такі заходи є саме примусовими, тобто вони ре­алізуються незалежно від волі та бажання відповідних об'єктів. Вод­ночас у сучасній державі, що характеризується як правова, будь-яка діяльність, що здійснюється від її імені, а особливо діяльність щодо застосування примусу, має бути чітко і повно врегульована правом, ґрунтуватися на неухильному додержанні його приписів.

Отже, державний примус — це застосування до певних осіб спеціаль­них заходів впливу з метою спонукати, змусити їх виконувати вимоги правових норм. Державний примус виступає у двох формах — як судо­вий та адміністративний (позасудовий) примус. Крім цього, державний примус врегульовано нормами різних галузей права, тому він одно­часно є правовим примусом (цивільно-правовим, дисциплінарним, адміністративним, кримінально-правовим).

Кожен вид примусу має специфічні особливості, що визначають його сутність і особливості, відносну самостійність у системі держав­ного примусу. Це цілком стосується і адміністративного примусу.

Поняття адміністративного примусу

412

Адміністративний примус характе­ризується такими особливостями:

Глава 24. Адміністративний примус

О застосування адміністративного примусу завжди поєднується із широким використанням багатогранних виховних засобів, з активним формуванням правосвідомості, нетерпимого став­лення до антигромадських вчинків;

О адміністративний примус використовується в державному уп­равлінні для охорони суспільних відносин, що виникають у цій сфері державної діяльності;

О заходи адміністративного примусу застосовуються, як прави­ло, органами виконавчої влади та їх посадовими особами без звернення до суду. Лише в окремих випадках, як виняток, їх застосування покладається на суди (суддів) і представників ок­ремих об'єднань громадян, наділених деякими державно-владними повноваженнями (наприклад, членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кор­дону, різних громадських інспекторів тощо);

О застосовувати заходи адміністративного примусу правомочні не всі органи виконавчої влади і не всі їх посадові особи, а лише ті з них, кому таке право надано законодавчими актами (державні інспекції, воєнізовані правоохоронні формування — міліція, служба безпеки, прикордонні, внутрішні війська та ін.);

О адміністративно-примусові заходи можуть застосовуватися не тільки у зв'язку із вчиненням правопорушень, а й за їх відсут­ності, коли необхідно їх попередити або забезпечити гро­мадський порядок і громадську безпеку під час різних надзви­чайних ситуацій (стихійного лиха, епідемій, епізоотій, аварій, катастроф тощо);

О на відміну від інших видів державного примусу, які за своєю сутністю, як правило, рівнозначні відповідному виду юридич­ної відповідальності (наприклад, кримінально-правовий при­мус практично цілком збігається з кримінальною відпо­відальністю), адміністративний примус за змістом значно ширший за адміністративну відповідальність. Адже адмі­ністративна відповідальність — це складова адміністративного примусу;

О заходи адміністративного примусу застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб (до останніх можуть засто­совуватися, наприклад, такі заходи, як обмеження або заборо­на проведення певних робіт, зупинення діяльності різних об'єктів тощо);

413

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

О адміністративний примус застосовується щодо організацій, посадових осіб і громадян, які безпосередньо не підпорядко­вані органам і посадовим особам, що застосовують вплив; тоб­то адміністративний примус не пов'язаний із службовою підпорядкованістю, не може здійснюватися всередині тієї або іншої системи управління, а завжди має зовнішній вияв; О регулювання адміністративного примусу, підстав, умов і по­рядку застосування заходів впливу здійснюється нормами адміністративного права, причому не тільки законами, а й ря­дом підзаконних актів (наприклад, Правилами застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Ук­раїні, затвердженими Кабінетом Міністрів України); О діяльність щодо застосування заходів адміністративного при­мусу здійснюється відповідно до адміністративно-процесуаль­них норм, які на цей час закріплюються переважно на рівні підзаконних актів, і від норм матеріального права в основному не відокремлені (за винятком норм, які регулюють порядок за­стосування адміністративних стягнень);

О заходи адміністративного примусу дуже різноманітні, вони можуть мати характер морального, майнового, особистісного впливу, допускається застосування фізичної сили і вогнепаль­ної зброї;

О заходи впливу застосовуються саме в примусовому порядку, тобто незалежно від волі й бажання суб'єкта, до якого застосо­вується, часто з можливістю використання для його реалізації інших примусових заходів;

О    застосовується адміністративний примус з потрійною метою: 1) для запобігання різним антигромадським проявам, недопу­щення виникнення певної протиправної ситуації; 2) для припи­нення розпочатого або вже вчиненого протиправного діяння та забезпечення провадження в справах про адміністративні про­ступки; 3) для покарання осіб, які вчинили правопорушення. Отже, поняття адміністративного примусу слід визначити як за­стосування відповідними суб'єктами до осіб, які не перебувають в їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх, передбаче­них адміністративно-правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного (фізичного) та іншого характеру з метою охорони відповідних суспільних відносин шляхом попередження і при­пинення правопорушень, а також покарання за їх вчинення.

414

Глава 24. Адміністративний примус