У сфері виконавчої гілки влади внутрішній адміністративний кон­троль здійснюється самими органами виконавчої влади та їх посадовими особами. Об'єктом такого контролю можуть бути будь-які дії й рішен­ня, що їх здійснюють і приймають інші органи виконавчої влади, до­тримання та виконання правових приписів, законність та доцільність управлінської діяльності. Внутрішній адміністративний (далі — внутрішній контроль) контроль спрямований на удосконалення діяльності органів виконавчої влади, забезпечення законності в дер­жавному управлінні.

До основних об'єктів внутрішнього контролю слід віднести діяльність органів виконавчої влади щодо забезпечення:

<>    реалізації єдиної державної політики у різних сферах; О    дотримання прав і законних інтересів громадян; О    надання адміністративних (управлінських) послуг органами ви­конавчої влади, їх посадовими особами; <>    відповідності фактичної діяльності органів виконавчої влади

визначеному законом обсягу їх повноважень; О    раціонального використання фінансових, матеріальних і трудо­вих ресурсів, економічності та ефективності діяльності уп­равлінського апарату;

О    сумлінного виконання службових обов'язків та підвищення професійної підготовки державних службовців.

360

Глава 21. Види державного контролю

Внутрішній контроль може здійснюватися за ініціативою самого органу виконавчої влади, посадової особи або може бути ініційова­ний ззовні — іншим державним органом, громадською організацією чи на підставі звернення громадян.

Контроль у сфері виконавчої влади має ієрархічний характер, про­водиться вищим органом (посадовою особою) щодо підпорядковано­го органу чи підлеглої посадової особи. Такий контроль може стосу­ватися доцільності, необхідності та ефективності дій підконтрольно­го суб'єкта; при його здійсненні вищий орган може зупиняти, зміню­вати чи скасовувати неправомірні рішення.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України є ви­щим органом у системі органів виконавчої влади, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади і здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади. Такий кон­троль має загальний інформаційно-аналітичний характер.

Контроль, який здійснюється центральними органами виконавчої влади (ЦОВВ), має певні особливості порівняно з контролем уряду. Такий контроль відіграє важливу роль у зміцненні законності, служ­бової дисципліни, підвищенні рівня організованості й порядку в сфері державного управління.

Контроль, який здійснюється місцевими органами виконавчої вла­ди — державними адміністраціями та територіальними органами міністерств та інших ЦОВВ, має значно менший обсяг, але він найбільш наближений до контрольованих об'єктів, а отже, і значення його досить вагоме.

Контроль в органах виконавчої влади не зводиться лише до пе­ревірки виконання відповідних повноважень та функцій, а передба­чає врахування і якості виконання, своєчасне виявлення проблем, а також концентрацію зусиль на коригуванні ситуації, застосуванні за­ходів щодо забезпечення виконання завдань. Особлива увага до кон­тролю в сфері виконавчої влади зумовлена характером діяльності її органів, потребою в постійному зворотному зв'язку щодо динаміки розвитку суспільних відносин у різних сферах.

За змістом та напрямами здійснення державний контроль поді­ляється на загальний і спеціальний. Загальний контроль здійснюють органи виконавчої влади загальної компетенції: Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації. Спеціальний (або спеціалізо­ваний, функціональний) контроль здійснюється органами, для яких контроль є основним чи одним з основних напрямів діяльності.

361

Розділ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

Залежно від галузей, сфер діяльності та суб'єктів, що здійснюють спеціальний контроль у системі виконавчої влади, виділяють і відпо­відні його види: фінансовий контроль, який, в свою чергу, поділяється на банківський, податковий і бюджетний; контроль за виконанням управлінських рішень та дотриманням виконавчої дисципліни; контроль у сфері природоохоронної діяльності; митний, статистичний, антимо-нопольний та інші.

Спеціальний контроль, що здійснюється вищим органом щодо нижчого, може мати відомчий і надвідомчий характер. Поділ на відо­мчий та надвідомчий контроль є типовим для виконавчої системи.

В Україні побудова системи контролю у сфері державного уп­равління відбувається переважно шляхом розвитку складних і розга­лужених систем надвідомчого контролю. Завдання таких систем кон­тролю полягає в забезпеченні комплексних рішень, що стосуються декількох галузей управління чи реалізації окремих функцій уп­равління. Такий вид контролю не пов'язаний з організаційною підпо­рядкованістю суб'єктів.

Система надвідомчого контролю охоплює фінансово-бюджетні відносини, антимонопольну діяльність, податкову та митну сфери, приватизацію та роздержавлення майна, навколишнє природне сере­довище, державну службу тощо. Цей перелік не є вичерпним, оскільки триває процес структурної перебудови державного уп­равління та визначення його головних завдань і напрямів, а отже, формування відповідних систем органів надвідомчого контролю.

Відомчий контроль здійснюється в системі управління з вертикаль­ною організаційною підпорядкованістю суб'єктів.

Також можна виділити безпосередній контроль, який здійснюється спеціальними органами шляхом перевірок, ревізій, експертиз, і опо­середкований контроль, що застосовується в тих випадках, коли дер­жава не може прямо контролювати ті чи інші дії підприємницької чи інших видів діяльності та застосовувати адміністративний примус. Отримуючи інформацію з інших джерел (статистичні дані, фінансові звіти, аналіз ситуації), вона застосовує інші важелі. Так, держава всіляко сприяє розвитку та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності. Володіючи інформацією про стан справ у вироб­ництві цих товарів, держава шляхом зниження податків, відрахувань до бюджету, надання кредитів та інших заходів сприяє їх розвитку, мо­же контролювати виробництво.

362

Глава 21. Види державного контролю

В Україні відсутня структурно впорядкована система органів кон­тролю у сфері державного управління. Існують окремі контролюючі ор­гани з надвідомчими та відомчими повноваженнями, між якими практично відсутні організаційні, інформаційні зв'язки. Органи кон­тролю не мають єдиного центру, який би об'єднував, координував, здійснював інший організуючий вплив на їхню діяльність.

Водночас при реалізації повноважень органами виконавчої влади, виконанні поставлених перед ними завдань нерідко мають місце їх пе­ревищення, втручання у діяльність інших структур, невиконання уп­равлінських рішень та порушення вимог чинного законодавства. Все це певною мірою спричинене відсутністю чіткої структури та визначе­ності механізму взаємодії координуючих ланок, які могли б відігравати стримуючу роль і не лише надавати інформацію про певний стан, але й запобігати неправомірним діям та застосовувати заходи примусу.

Отже, необхідно створити цілісну систему органів контролю в сфері виконавчої влади з організаційним центром, який здійснюватиме регу­лювання і координацію діяльності органів контролю в сфері держав­ного управління.