Законність — це неухильне виконання законів та інших правових актів і норм учасниками суспільних відносин. Тому будь-яке відхилення від вимог права є порушенням законнос­ті. Головним моментом у самому існуванні права є практична реалізація правових норм. Тільки за таких умов природоко­ристування здійснюватиметься відповідно до існуючих норм права.

Законність є неодмінною умовою забезпечення раціо­нального природокористування. Її неухильне дотримання дає можливість проводити в життя правовими засобами екологіч­ну політику держави. Законність передбачає не тільки наяв­ність певних правових актів, але й належне виконання їх всі­ма суб'єктами екологічних відносин.

Отже, законність не тотожна законам, їх наявність ще не свідчить про режим законності. Не достатньо мати досконалі закони і підзаконні акти. Підприємства, організації, установи, їхні посадові особи та громадяни мають керуватися ними у своїй повсякденній діяльності.

Законність має бути керівним принципом діяльності всіх органів державної влади і управління, підприємств, організа­цій і установ, посадових осіб і громадян. На жаль, ще трап­ляються випадки грубих порушень природоохоронного законо­давства. Деякі посадові особи свої протиправні дії намагають­ся виправдати господарською доцільністю, місцевими умова­ми, розвитком демократії, забуваючи, що існування останньої не можливе без дотримання норм, без заборонів і дозволів. Без поєднання законності з демократією остання може пере­творитися на свавілля. Законність є однією з найважливіших умов існування і розвитку демократії, необхідним засобом її зміцнення.

Стан законності в галузі природокористування нерозривно пов'язаний зі станом законності в цілому в державі. На жаль, на сучасному етапі він абсолютно не відповідає вимогам пра­вової держави і потребує значного покращення. Це ще більше підвищує значення зміцнення законності в галузі природоко­ристування.

Для забезпечення законності існує система гарантій. Ос­нова законності закладається ще в процесі правотворення. Ось чому вже під час розробки законів, указів, постанов уря­ду, рішень місцевих органів державної влади слід всебічно враховувати потреби раціонального природокористування і

таким чином запобігти безгосподарному, нераціональному використанню природних багатств.

Законодавче забезпечення раціонального природокорис­тування має спиратися на науковий аналіз явищ суспільного життя й об'єктивних умов природокористування. Чим повніше відображаються і враховуються в правових нормах вимоги об'єктивних законів, тим успішніше здійснюється саме право­ве регулювання суспільних відносин.

Важливою передумовою законності є детальна погодже­ність природоохоронних актів, у тому числі відомчих, а також однакове розуміння і застосування законів та інших правових актів. Спільність законодавства має особливе значення для забезпечення законності.

Правозастосовні і правоохоронні органи та їхні посадові особи повинні зробити всі засоби зміцнення законності дію­чими, впливовими, ефективними. Обов'язковою вимогою за­конності в екологічних відносинах є невідворотність відпові­дальності за порушення діючих норм права. Правоохоронні органи не повинні залишати без покарання жодного випадку порушення законодавства про охорону природи.

загрузка...

Зміцнення законності у сфері природокористування дося­гається не лише за допомогою санкцій, а й матеріальних і моральних стимулів, проте належним чином вони не застосо­вуються.

Додержання законності залежить також від вихованості громадян, рівня їх загальної і правової культури. Вихованість, свідомість, висока культура і розумна ініціатива людей — за­порука проведення в життя вимог законів про раціональне природокористування.

Якими б численними та різноманітними не були правові засоби зміцнення законності, ними не вичерпується активна творча роль надбудови. Іншими словами, юридичні гарантії іс­нують не ізольовано від економічних, політичних та ідеологіч­них гарантій, а у нерозривному зв'язку з ними і на їх основі.

Гарантії забезпечення законності мають вирішальне зна­чення. Будь-яка правомочність повинна реально забезпечу­ватися, бо інакше вона втратить своє значення, силу і діє­вість.

Додержання законності надає природокористувачам упев­неності у непорушності їхніх прав взагалі та у випадку зазі­хання на ці права в дію буде приведений весь механізм пра­вових засобів.

Особлива роль у забезпеченні законності в галузі приро­докористування належить державі, яка використовує з цією метою різноманітні економічні, політичні та правові форми й

методи. Вищі органи державної влади й управління забезпе­чують законність шляхом активної законотворчої діяльності, а саме:

а) законодавчі акти, які перестали відповідати зміцненню законності в галузі природокористування, поступово заміню­ються новими;

б) вперше приймаються правові акти з тих питань приро­докористування, які раніше не були врегульовані в правовому відношенні.

Своєчасне приведення екологічного законодавства відпо­відно до нових умов і потреб екологічних відносин — один із основних шляхів зміцнення законності в галузі природокорис­тування.

Поряд із законодавчою діяльністю не менш важливим ме­тодом забезпечення законності вищими органами державної влади й управління є здійснення контролю за роботою ниж-честоящих органів. У процесі такого контролю виявляються і ліквідуються порушення законності, застосовуються покаран­ня до винних осіб.

Різноманітними є форми і методи діяльності місцевих ор­ганів державної влади і управління щодо забезпечення закон­ності у сфері природокористування. Ці органи контролюють неухильне виконання приписів, що містяться в актах вищих органів державної влади і управління, законність рішень і дій природокористувачів, а також приймають акти, спрямовані на забезпечення законності.

Важливим заходом місцевих Рад щодо зміцнення закон­ності є систематичне обговорення цих питань на сесіях. Це дозволяє охопити загальну картину стану законності на тери­торії Ради, виявити причини порушень законодавства і намі­тити заходи щодо їх усунення. Крім того, обговорення на сесії питань зміцнення законності дає можливість привернути ува­гу широкої громадськості до цієї проблеми.

Місцеві Ради повинні забезпечити систематичну погодже­ну діяльність правоохоронних органів області й району щодо зміцнення законності.

Певний вклад у зміцнення законності в галузі природоко­ристування вносять відомчі органи: Міністерство аграрної по­літики України, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет рибного господарства, Державний комітет водного господар­ства, Комітет з питань геології та використання надр, Мініс­терство екології та природних ресурсів та інші відомчі органи.

Підвищені вимоги щодо зміцнення законності висуваються до органів прокуратури, суду та внутрішніх справ. Це законо-

мірно, оскільки саме ці органи безпосередньо стоять на варті виконання законодавства, в тому числі того, що покликане забезпечувати раціональне природокористування.

Форми реагування прокурорів на порушення законності різні:

опротестування незаконних правових актів; внесення по­дання; постановка питання перед відповідними органами і по­садовими особами про покарання винних у порушенні закон­ності; пропаганда екологічного законодавства.

Ефективною, на наш погляд, є й така форма, як періо­дичні узагальнення прокурорами найбільш характерних пору­шень законності з питань природокористування, які слід на­правляти місцевим органам державної влади, спеціалізова­ним природокористувачам і правоохоронним органам.

Для підвищення ефективності прокурорського реагування на порушення законності з питань природокористування не­обхідно переробити існуючу практику, за якої перевірка до­держання екологічного законодавства організується лише за наявності сигналів щодо його порушення.

Така практика ставить діяльність прокурора в залежність від випадкових факторів. Необхідно запобігати порушенням законності та систематично проводити перевірки її додер­жання.

Можна навести багато прикладів, коли завдяки прокурор-ському-втручанніо вдалося уникнути найгрубіших порушень у сфері екології. Проте слід відмітити, що в здійсненні прокурор­ського нагляду за додержанням законності є ще багато недо­ліків.

Окремі прокурори послабили нагляд за законністю в га­лузі природокористування, гадаючи, що в умовах демократи­зації такої необхідності немає. Помилковість такої думки більш ніж очевидна. Прокурорський нагляд необхідний вже тому, що розвиток демократії повинен здійснюватись у рам­ках законності, а не призводити до її порушення. Вміла орга­нізація прокурорського нагляду не заважає демократизації, а навпаки, сприяє її розвитку на правовій основі. Отже, треба не послаблювати, а посилювати прокурорський нагляд за до­держанням законності.

Поряд з іншими державними органами забезпечувати до­держання законності в галузі природокористування поклика­ний також суд. Можливості його у вирішенні цього завдання великі. Суди розглядають справи з питань природокористу­вання, що безпосередньо пов'язані з проблемою зміцнення законності. Вони сприяють цьому і за умови розгляду кримі­нальних і, цивільних справ.

Судові органи ведуть боротьбу з незаконними угодами щодо землі та інших природних об'єктів, порушеннями майно­вих прав природокористувачів, водного і лісового законодав­ства, браконьєрством, іншими порушеннями законодавства про раціональне використання природних ресурсів.

Окремо треба сказати про можливості суду щодо притяг­нення винних осіб до матеріальної відповідальності. Дуже час­то порушення норм екологічного законодавства призводять до матеріальних збитків держави чи природокористувачів. Суд зобов'язаний визначити розмір такого збитку і стягнути його з правопорушника. Причому закон передбачає в цих ви­падках як повне відшкодування завданого збитку, так і змен­шення його розміру, яке допускається лише з урахуванням майнового стану громадянина, що його завдав.

Отже, суди мають великі можливості впливати на стан за­конності в галузі природокористування. Проте ця можливість ще не завжди і не всіма судами належним чином використо­вується. Як зазначається в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про від­повідальність за порушення законодавства про охорону при­роди» від 26 січня 1990 р., допускаються помилки у застосу­ванні законодавства. Не забезпечується принцип невідворот­ності відповідальності за забруднення грунту, рік, озер, морів та атмосферного повітря. Не завжди притягуються до відпо­відальності всі особи, причетні до злочину, внаслідок чого іно­ді лишаються непокараними організатори і пособники. Мають місце факти недооцінки суспільної небезпеки порушень зако­нів про охорону природи, призначення м'яких мір покарання злісним порушникам, неправильної кваліфікації їхніх дій. Не в усіх випадках застосовується конфіскація знарядь злочину. Деякі суди за наявності в природоохоронному законодавстві спеціальних норм, що регулюють порядок відшкодування збит­ків, вирішуючи позови про їх відшкодування, керувалися лише загальними нормами цивільного законодавства про зобов'я­зання із заподіяння шкоди.

У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду України звернув увагу суддів на необхідність усунення наявних недоліків і вдосконалення практики розгляду кримінальних та цивільних справ щодо порушення законодавства про охорону природи, забезпечення правильного й однакового застосування цього законодавства, неухильного додержання Положень Закону України «Про охорону навколишнього природного середо­вища», оскільки це є однією з гарантій екологічних прав гро­мадян щодо невідворотності відповідальності за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного сере­довища.

Пленум наголосив, що суди повинні підвищувати ефектив­ність застосування правових засобів до порушень законодав­ства про охорону природи, активніше виявляти причини й умови, що сприяють екологічним правопорушенням, і реагу­вати з метою усунення їх винесенням окремих ухвал; розши­рювати гласність судових процесів у цій категорії справ.

Суди мають у кожній справі забезпечити всебічне, повне й об'єктивне з'ясування всіх обставин вчиненого злочину, ви­являти всіх його учасників, осіб, які сприяли цьому, і вживати заходів щодо притягнення їх до відповідальності.

Як відомо, важлива роль у забезпеченні законності у сфері природокористування належить органам внутрішніх справ. Виявляючи факти правопорушень, вони не обмежу­ються їх реєстрацією і припиненням, а й розробляють заходи щодо запобігання різним злочинам. Нерідко пропозиції орга­нів внутрішніх справ допомагають вжити невідкладних заходів щодо охорони прав та інтересів природокористувачів.

Органи внутрішніх справ на місцях часто виступають іні­ціаторами проведення огляду організації належного природо­користування. Це стимулює природокористувачів і сприяє розповсюдженню передового досвіду.

Однак у діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі з порушеннями законності є ще істотні недоліки. Їх співробітни­ки не завжди виявляють причини і умови, що сприяють по­рушенню законності, недостатньо залучають до боротьби з правопорушеннями громадськість, зв'язок з якою є неодмін­ною умовою покращання діяльності правоохоронних органів.

Важливою умовою покращання діяльності органів внутріш­ніх справ є високий рівень загальнотеоретичної і юридичної підготовки їхніх співробітників. З цією метою в Україні ство­рено Національну академію внутрішніх справ, мережу інших вищих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх

справ.

Щоб розкрити злочин, знайти і викрити злочинця, потрібні не тільки ініціатива, винахідливість, високі моральні якості, а й міцні спеціальні знання. Для успішної боротьби з порушен­нями законності у сфері природокористування працівникам органів внутрішніх справ необхідно добре знати екологічне законодавство, неухильно і правильно його застосовувати. Правова культура — незаперечна якість будь-якого держав­ного і громадського діяча, вона береже його від надмірного захоплення владою і прищеплює демократичний напрямок мислення і дій.

На жаль, «працівники правоохоронних органів, — як слушно зазначалося в юридичної літературі, — досить часто погано обізнані з екологічним законодавством, не усвідомлю­ють пріоритетності екологічних проблем, своєї ролі в їх вирі­шенні»1.

Загальним для всіх правоохоронних органів заходом бо­ротьби за зміцнення законності є систематичне проголошен­ня порушень законності у сфері природокористування. Сам факт виявлення і обнародування того чи іншого правопору­шення буде громадським заходом впливу на особу, яка його допустила, і попередженням майбутніх порушень. Оприлюд­нення порушення — ефективний захід, але він рідко застосо­вується. Було б правильно, на нашу думку, визнати цей захід обов'язком правоохоронних органів, передбачивши його в за­коні.

Здійснюючи боротьбу з різними порушеннями законності у сфері екологічних відносин, працівники правоохоронних органів самі повинні бездоганно виконувати всі вимоги зако­нодавства.

Однією з особливостей забезпечення державою закон­ності є те, що правоохоронна діяльність одних органів конт­ролюється іншими. Зокрема, вищестояща Рада народних де­путатів здійснює контроль за законністю актів нижчестоящої Ради і має право відмінити ті з них, які протирічать актам вищих органів влади і управління, а також актам вищестоящої Ради. Суди, розглядаючи справи, мають можливість виправи­ти помилки, допущені міліцією і прокуратурою.

За умов розбудови правової демократичної держави фор­ми і методи зміцнення законності будуть удосконалюватись, як буде вдосконалюватись і сама система державних органів, що покликані забезпечувати додержування законності. Гадає­мо, було б доцільним, наприклад, оцінювати ефективність ро­боти Рад і їхніх виконавчих органів з урахуванням вирішення ними соціальних питань і питань зміцнення законності. Це стимулювало б їх ініціативу, вимагало б енергійно братися за ще не використані багатопланові можливості, змінити на кра­ще справи у галузі природокористування.

Зміцнення законності тісно пов'язане з розвитком і вдос­коналенням правоохоронної діяльності держави, є її невід'єм­ною складовою. Тому є достатньо підстав, щоб значно поси­лити увагу правознавців до глибшої розробки теоретичних

проблем правоохоронної діяльності державних органів. Тим більше, що ця форма діяльності є однією з найважливіших рішень за умови розбудови правової демократичної держави.

Учені-юристи зробили багато для розв'язання проблем законності. І це невипадково: законність відіграє значну роль у вирішенні державних і господарських справ. Але цю проб­лему не можна вважати вичерпаною. Зміцнення законності у нашій державі було і залишається надзвичайно актуальним питанням, особливо у сфері природокористування.

Не можна миритися з тим, що Україна з її найкращими у світі землями, багатими корисними копалинами, розвиненою транспортною мережею, потужною наукою, висококваліфіко­ваними робітниками і селянами, високим освітнім рівнем на­селення впала в глибоку кризу. Щоб змінити стан на краще, треба значно підняти рівень природокористування.