Відповідно до ст. 4 Закону «Про виключну (морську) еко­номічну зону України», ч. 1 п. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про континентальний шельф» Україна має суверенні права щодо розвідки і розробки природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Отже, чинне законодавство України, де передбачено виключну власність народу України на природні ресурси виключної (морсь­кої) економічної зони і континентального шельфу, підлягає уточ­ненню.

З урахуванням закріплення суверенітету та юрисдикції України у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі природні ресурси цих зон є об'єктом як національного за­конодавства, так і предметом міжнародних відносин.

Відповідно до п. «б» ст. 39 Закону «Про охорону навколишньо­го природного середовища» природні ресурси континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони віднесено до при­родних ресурсів загальнодержавного значення.

Відносини щодо використання природних багатств континен­тального шельфу і виключної (морської) економічної зони регулю­ються водним, гірничим, фауністичним законодавством, спеціаль­ним законодавством про ці об'єкти з урахуванням норм міжнарод­ного права.

До використання природних багатств континентального шель­фу і виключної (морської) економічної зони належать:

1) геологічне вивчення надр континентального шельфу і ви­ключної (морської) економічної зони, в тому числі дослідно-про­мислова розробка родовищ корисних копалин;

2) видобування корисних копалин;

3) будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підзем­ного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів;

4) добування водних живих ресурсів для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей;

загрузка...

5) добування водних живих ресурсів, зокрема для утримання і відтворення у неволі чи напіввільних умовах з комерційною та іншими цілями;

6) виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру тощо.

Законодавством заборонено захоронення в межах цих об'єктів відходів або інших матеріалів і предметів.

Чинним законодавством встановлено окремі вимоги щодо збере­ження і використання рибних та інших живих ресурсів виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу, а саме:

1) забезпечення оптимального використання рибних та інших живих ресурсів;                         .,

2) здійснення промислу рибних та інших живих ресурсів, а та­кож досліджень, розвідок та інших операцій, пов'язаних з таким промислом, іноземними юридичними та фізичними особами лише на підставі міжнародних угод із дотриманням вимог щодо збере­ження таких ресурсів'.

Окремо в спеціальних нормативних актах визначено умови створення і використання штучних островів, установок і споруд та проведення морських наукових досліджень.

Відповідно до ст.ст. 60, 80 Конвенції з морського права 1982 р. та чинного законодавства, Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки та розробки природних ресурсів, а також інших економічних цілей.

Реалізація юрисдикції України щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд здійснюється шляхом роз­робки і прийняття митних, податкових, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що сто­суються її безпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону «Про виключну (морську) еко­номічну зону України» гарантією безпеки як для судноплавства, так і штучних островів, установок і споруд є встановлення навко­ло останніх зон безпеки.

Ширина зон безпеки не повинна перебільшувати 500 метрів, відлічених від кожної точки їх зовнішнього краю, за винятком ви­падків, коли інше дозволено загальновизнаними міжнародними стандартами або рекомендовано відповідною міжнародною ор­ганізацією.

Гарантією належного утримання та експлуатації штучних ост­ровів, установок, споруд є законодавче закріплення положень та вимог щодо:

1) відповідальності юридичних і фізичних осіб України та інших держав, міжнародних організацій за утримання та експлуатацію штучних островів, установок і споруд;

2) забезпечення утримання у належному стані постійних засобів попередження про їх наявність;

3) прибирання будь-яких залишених або не використовуваних установок і споруд у найкоротший термін і таким чином, щоб не створювати перешкод судноплавству і рибальству або загрози за­бруднення морського середовища;

4) повідомлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України про створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки, а також повну або часткову ліквідацію цих установок і споруд.

2.1. Правове регулювання наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі

Відносини щодо проведення наукових досліджень у виключній І (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі Ук-| раїни врегульовані ст. 246 Конвенції, ст.ст. 13—15 Закону «Про ви-і ключну (морську) економічну зону України», Указом Президії Вер-; ховної ради СРСР «Про континентальний шельф», постановою Ра­ди Міністрів СРСР «Про порядок проведення робіт на континен-< тальному шельфі СРСР і охороні його природних багатств».

|     Наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні

та на континентальному шельфі України проводяться лише на і підставі дозволів спеціально уповноважених органів.

І    Морські наукові дослідження у виключній (морській) еко-' немічній зоні та на континентальному шельфі мають право прово­дити всі держави, незалежно від їх географічного положення, їх ; юридичні і фізичні особи, а також міжнародні організації за умови

дотримання законодавства України.

І    Спеціально уповноважені органи дають згоду на проведення та-; ких досліджень за умови, що останні проводитимуться лише у мир­них цілях для розширення знань про морське середовище на благо ; людства і не нестимуть загрози навколишньому природному сере-' довищу.

Іноземні держави, їх юридичні і фізичні особи, а також міжна­родні організації, які мають намір проводити морські наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні України, по­дають спеціально уповноваженим органам України за шість місяців до передбачуваної дати початку здійснення морського наукового : проекту повну інформацію про:

1) характер і цілі проекту;

2) методи і засоби, що будуть використані, включаючи назву, тип і клас суден, опис наукового обладнання;

3) точні географічні координати районів, в я'лх буде здійсню­ватися проект;

4) передбачувані дати першого прибуття і кінцевого відправлен­ня дослідницьких суден чи, у відповідних випадках, розміщення і зняття обладнання;

5) назву закладу, під егідою якого проводиться проект, прізви­ще та ініціали директора і особи, відповідальної за проект;

6) ступінь можливості України брати участь або бути представ­леною у проекті.

Законодавством передбачено перелік обставин, за яких Україна може відмовити у проведенні морських наукових досліджень у своїй виключній (морській) економічній зоні та на континенталь­ному шельфі іншим державам, їхнім юридичним і фізичним осо­бам, міжнародним організаціям, а саме:

1) проект безпосередньо пов'язаний з розвідкою та розробкою як живих, так і неживих природних ресурсів;

2) проект передбачає буріння морського дна, використання ви­бухових речовин або привнесення шкідливих речовин у морське середовище;

3) проект включає спорудження, експлуатацію або використан­ня штучних островів, установок і споруд;

4) інформація про характер і цілі проекту є неточною;

5) іноземна держава, її юридичні і фізичні особи чи відповідна міжнародна організація, яка здійснює проект, мають невиконані зобов'язання перед Україною, що виникли з раніше здійснювано­го проекту.

Гарантією належного  проведення  морських наукових досліджень є законодавче закріплення умов їх проведення, а саме:

1) забезпечення участі представників України у морських на­укових дослідженнях, наприклад, на борту науково-дослідницьких суден та інших науково-дослідних установках, надання спеціально уповноваженим органам України на їхнє прохання попередні до­повіді, а також інші матеріали і висновки досліджень;

2) надання спеціально уповноваженим органам України на їхнє прохання можливості доступу до всіх даних і зразків, одержаних під час морських наукових досліджень, передача їм матеріалів, з яких можна зробити копію, і зразки, які можна розділити без заподіян­ня шкоди їх науковій цінності, а також надання інформації, що містить оцінку таких даних, зразків і результатів досліджень, або надання допомоги в оцінці та інтерпретації;

3) не перешкоджати діяльності, що здійснюється з метою ре­алізації суверенних прав та юрисдикції України;

4) негайне інформування спеціально уповноважених органів України про будь-які істотні зміни у програмі досліджень;

5) обов'язок прибрати науково-дослідні установки або облад­нання після завершення досліджень, якщо не укладено угоди про інше.

За умови, якщо морські наукові дослідження проводяться з по­рушенням вищезазначених вимог, спеціально уповноважені органи України можуть прийняти рішення про тимчасову заборону (зупи­нення) цих досліджень. Рішення про тимчасову заборону (зупинен­ня) може бути скасовано цими органами, а дослідження продовже­но, як тільки інша держава, її юридична чи фізична особа або міжнародна організація, що здійснює дослідження, усуне порушен­ня та дасть гарантію стосовно дотримання встановленого Законом «Про виключну (морську) економічну зону України» порядку.

Морські наукові дослідження підлягають негайному припинен­ню у таких випадках:

1) якщо такі дослідження проводяться без дозволу спеціально уповноважених органів України або з відхиленням від положень, встановлених законодавством;

2) якщо такі дослідження проводяться із суттєвими відміннос­тями від початкового проекту досліджень.