Екологічне право виступає регулятором_екологічних відносин., а формою <?к<Ш)гі'ІІюг7Гпрппп г гіукуппіртьчюрмптишпгх дістів, які регулюють весьспе^дт1?кодо^іч1іи^свідносин±IДюсукупність нормативних актів прийнято вважати екологічним законодавством. Слід відрізняти екологічне право як галузь права від екологічного законодавства. Екологічне_право як галузь права регулює переважно од-

НТДТЩНІ РЮТПОГІЧНІ Р1ПНОЕИНН, ЯКІ ПНННКПІПТІІ у р-

. напрямка^еко-

логії. Екологічне законодавство регулює різнорідні суспільні відноси-ни, зокрема, ацпппгіимі віднпгмни тя -^'я^ані з ними^еякі управлінські

вцшос_ини,фінансові відносини в частині плати (зборів) за користу-вання природнТІмй ресурсами, їх забруднення.ха_деякі інші.

Щодо визначення поняття екологічного права як галузі права, то тут поки що не досягнуто єдиної думки. Розвиток і становлення екологічного права відбувається у широкій науковій дискусії, що є цілком виправданим, бо тільки у процесі наукового обговорення можна виробити оптимальний підхід до розуміння екологічного права. Висловлені думки про поняття екологічного права в загальних ойсах зводяться у цілому до двох основних напрямків. Одні ^гвторичшажа-ють, що екологічне право належитьдо числа комплексних (інтегро-ванихТгал53ЄйтТ0ава, доскладу^коПіхдавяїг^^                      их

галузей права^шо ре^^^ють^^3й1^^^диеколо^ічниx відносин'. На їх думку, кожна галузь права, яка входить до складу екологічного права, регулює самостійний вид екологічних відносин, в основі яких лежать різні екологічні об'єкти. Тому й існують такі самостійні га-лузі_права, як земедьнр. піг.г>к«» зодне. гірниче,фауністичне, атмрс-

~

фероповітряне та інші.

Одночасно отримує розвиток і концепція, згідно з якою екологічне право є не комплексною галуззю права, а являє собою самостійну галузь права у загальній системі права. Так, Ю. О. Вовк вважає, що

Див.: Яковлев В, Н. Зкологическое право. Кишинев, 1986. С. 35; Бобьиев А. Й., БалашенкоС.А ВопросьІ общей теории зкологического права. Минск. 1991. С. 14-15.

Загальна частина.

природоресурсове (екологічне) правомає єдиний предмет праврво-

ГО регулювання — СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ; які г.кпядяютьгп 7 приводу ра,

рць-пристання й охорони природних ресурсів1. Інші автори, підтримуючи дану думку, вважають, що єдинГекологічні відносини мають декілька різновидів (земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, атмосфероповітряні та інші), для яких характерні свої істотні специфічні особливості і спеціальні правові форми у вигляді підгалузей екологічного права: земельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного, атмосфероповітряного, природно-заповідного та інЛ На їх думку, такий підхід до розуміння екологічного права забезпечує його єдність як самостійної (некомплексної) галузі права і внутрішню диференціацію. Важливо зазначити, що В. В. Петров, який тривалий час не поділяв таких поглядів, в останніх працях обґрунтовано стверджує, що екологічне право з огляду на його предмет є сукупністю однорідних суспільних екологічних відносин, тому його не слід вТдИбся-ж-до-Шьтпекг них галузей праваУУ-тІітера'Іурі справедливо стверджується, що екологічні відносини є єдиними4.

Викладене дає підстави зробити висновок про те, що в науці йде активний пошук оптимального розуміння сутності екологічного права, його місця в системі права. Найбільш при^ндтішю_є^д^мкатих авторів, які_рш?лядають еколо^^нв^ив1!У-^йс!?а^^^стійну (некомплеус-

ну) галузь права з дідгалузевою ^^

Немає достатнїхнаукових підстав розглядати екологічне право як комплексну галузь права. У науці панує думка, що галузь права регулює однорідні суспільні відносини, тоді як галузь законодавства — як однорідні; так і різнорідні відносини. Оскільки екологічні відносини за своєю сутністю є однорідними та єдиними, то відпадають обґрунтування для віднесення екологічного права до комплексної галузі права. Галузі права не вигадуються людьми, їх поява обумовлена об'єктивними факторами. Виникнення екологічних відносин і екологічного права обумовлено об'єктивно існуючою взаємодією суспільства і природи. Тому є справедливим твердження, що система права та її галузі — це явище об'єктивної реальності.

Див.: Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право й правовая охрана окру-жающей природной средьі (Общая часть). X., 1986. С. 9-13.

2 Див.: Попов В. К. О понятий -зкологического права й преподавание его в вузах // Вестник МГУ. Серия 11. Право. 1987. № 5. С. 37-38: Він же. Предмет, метод і система екологічного права: Екологічне право України (Загальна частина). X. . 1995. С. 3-9; Ерофеев Б. В Зкологическое право. М. . 1992. С. 26.

3 Див.: Петров В. В. Зкологическое право России. М. , 1996. С. 55-56.

4 Див.: Шемшученко Ю С Правовьіе проблеми зкологии. К. , 1989. С. 64-75.

10

Розділ І. Предмет, метод, принципи та система екологічного права

Підгалузева структура галузей права також відома науці теорії права. Оскільки існують різновиди екологічних відносин у межах єдиних екологічних відносин, то правовою формою різновидів цих відносин виступають підгалузі екологічного права: земельне^^одне, гірниче, лісове, фауністичне, атмосфероповігряне, природно-запо-

і, я Ух К'ріліичнг>к' формою є

екологчне право з своїми підгалузями з урахуванням різновидів екологічних відносин. Немає нічого виняткового в тому, що екологічне право має в своєму складі згадані підгалузі права. Багато галузей права структурно складаються з підгалузей. У цивільному праві, наприклад, виділяються такі підгалузеві структури: право власності; зобов'язальне право; авторське право; право на відкриття та інші.

Викладене дозволяє зробити висновок, що екологічне право як гадузь__права являє собою сукупність правових норм, які регулюють еколог^чнівідносини щодо приналежносгт\віікорисіпанля, відтворен-ня природнйх~ресУрсІв у їх нерозривному зв 'язку з природним^ередо-

3 метою ре-

пхпрпті

аіічації шишрсгік еііїпптіїиитс гуп 'г.ктів ІшП, екологічного розвитку в країні та окремих її регіонах.