Класифікацію екологічної безпеки можна провадити за різними критеріями: за джерелами небезпеки, територіальним принципом, масштабами шкідливого впливу, за способами і заходами забезпечення (остання класифікація буде розглянута далі). Кожна з них має внутрішню диференціацію.

За «/с^ш/озьдші пиндипом^озріздають: глобальну (міжна-

родну); національну (державну); регіональну; місцеву; бб°єктову екологічну безпеку.

За способами забезпечення — техногенно-екологічну, радіоекологічну, соціаяшадгколопчну, природну, економіко-екологічну безпеку та ін.

За об 'єктами олгКЩ"' загальну екологічну без-

пеку довкілля^ яка включає: а) глобальну екобезпеку, що забезпечується суверенітетом держави над своїми об'єктами і передбачає їх захист від трансграничного забруднення шляхом міжнародних погоджених дій; б) національну екобезпеку, яка ґрунтується на суверенітеті народу України над природними багатствами, які належать йому на праві власності і Концепції національної безпеки; в) локальну екобезпеку — безпеку екосистем, природних комплексів; і г) особисту екологічну безпеку громадян.

Залежно від причин порушення екологічної безпеки розрізняють екобезпеку, що-^йнШМТ~вн"аслщок"впливу на природнйй-о&'-екї'аіюдської Діяльності (соціально-політичного, військового, техногенного характе-

, ЗП України. 1995. №10 Ст. 252 Офіційний вісник країни. 2001. № 7 Ст. 268.

148

149

Загальна частина

ру) або під впливом самих природних процесів (землетрус, вин ня вулкану, повінь тощо). Під таким впливом безпечний прирс об'єкт трансформується у джерело (об'єкт) підвищеної небезпеки.'-!

Екобезпека диференціюється залежно від екологічно небезпе видів діяльності на: технічну, хімічну, токсичну, біологічну, ійну, ядерну, І і.щІІІц,. митнії І ИІІ|ЦДДЦ|ІДІ ІмцІІІпп Іди І ПІЇТІ"! І її

При Шводжен№'3-ваеебатг3ахисту рослин, мінеральними до ми, токсичними хімічними речовинами та іншими препаратами пі, мства, установи, організації та громадяни повинні додержуватися І транспортування, збереження та застосування з тим, щоб не доп> забруднення ними природного середовища, яке може потягти за сс негативні наслідки для природного середовища і здоров'я людини1

На суб'єктів екологічного права при здійсненні ними діяльне покладений обов'язок вживати необхідних заходів щодо запобіг ня та недопущення підвищення встановлених рівнів акустичне електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичн< впливу на природне середовище та здоров'я людини в населек пунктах, рекреаційних та заповідних зонах, а також місцях масс го скупчення та розмноження диких тварин (наприклад, ст. 47 За ну України «Про тваринний світ»).

Радіаційна безпека є дотриманням допустимих меж радіаційне впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовиі встановленого нормами, правилами та стандартами з безпеки, а! на безпека — дотримання норм, правил, стандартів та умов викор тання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку2.

Норми, правила та стандарти щодо ядерної та радіаційної без| ки — це критерії, вимоги та умови забезпечення безпеки при вик станні ядерної енергії, їх дотримання є обов'язковим при здійсне будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії.!

Екологічна безпека при поводженні з виробничими, побутова та іншими відходаліи* — додержання встановлених норматиі лімітів, стандартів, правил і умов використання при додержанні І мог екобезпеки, санітарних норм, які забезпечують можливість І дальшого господарського використання цих територій.

Екологічна безпека транспортних засобів — додержання праві лімітів і нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин, якії безпечують екобезпеку всіх видів транспорту (автомобільного, вітряного, трубопровідного та ін.).

Закон України «Про пестициди і агрохіміка™ // Відомості Верховної Ради] раїни. 1995. №14. Ст. 91.      '

Закон України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» //1 мості Верховної Ради України. 1995. № 12. Ст. 81.

3 Закон України ''Про відходи" // Офіційний вісник України. 1998. №13. Ст.*<

Розділ VII. Правове забезпечення екологічної безпеки

Вимоги по забезпеченню екологічної безпеки пред'являються: при проведенні наукових досліджень, впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного обладнання, технологій і систем; до військових і оборонних об'єктів і військової діяльності; до розташування і розвитку населених пунктів та ін.

Виходячи з маштабів шкідливого впливу і наслідків аварій і катастроф У конкретній місцевості можна виділити зовнішню і внутрішню екологічну безпеку. Пщвнутрішньою розуміють діяльність працівників підприємств, установ, організацій, які виконують роботи, пов'язані з джерелом підвищеної небезпеки (персоналу), які завідомо йдуть на екологічний ризик та ставлять себе в залежність від негативного екологічного впливу. Наприклад, персонал ядерної установки, джерел іонізуючого випромінювання має право на соціально-економічну компенсацію негативного впливу іонізуючого випромінювання на його здоров'я відповідно до законодавства України. Для населення територій, на яких розташовуються об'єкти підвищеної небезпеки, останні є джерелом зовнішньої екологічної небезпеки. Вони також володіють правом на соціально-економічну компенсацію ризику від їх діяльності. Види, обсяги, джерела і порядок надання компенсації, а також визначення територій, на які поширюються такі заходи встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з місцевими органами державної влади і самоуправління на основі науково-економічного обгрунтування.

Для підвищення ефективності природоресурсної і природоохоронної діяльності потрібні невідкладні заходи, які забезпечують юридичні основи екологічної безпеки, організаційно-адміністративні заходи, направлені на вдосконалення управління природоохоронною діяльністю, проведення екологічної експертизи всіх програм і проектів на всіх рівнях.