Конституц'іяТкраїни надає громадянам для задоволення потребІГравТУтсеристуватися природнимиоб'єктами^ ЧІГ> н^еждть на праві держаїшоідаишмунальної власності відповідно до закону^ не по^рш^та::^стогічнуситуацію та їх природні якості (статті 13,41).

Законодавство України гарантує громадянам право загального користування природними ресурсами для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно^без звдріплення. цих ресурсів за окремими особами і надаїшГвІдповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі, як правило, спддіавишхдозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здшсн передбачених законодавством.

тл діяльності, а у випадках, на пільгових умовах (ч. З ст. 38

Закону України від 25 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища»). Таким чином, в екологічному законодавстві застосовуються терміни «використання» і «користування» природними ресурсами. Згідно з вищенаведеною статтею Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» термін «використання» природних ресурсів за змістом ширший, ніж «користування», бо включає в деяких випадках крім правомочності «володіння» ще й розпорядження природними ресурсами. Це має місце у випадках користування природними об'єктами на праві приватної власності (передача їх в оренду або суборенду).

При взаємодії людини з природним середовищем відбувається вилучення з нього всього необхідного для життєдіяльності людини, яка вживає, пристосовує, переробляє природні об'єкти з урахуванням своїх потреб. Усе це називають природокористуванням у широкому Розумінні цього слова. Однак воно не обмежується лише споживанням або експлуатацією природних об'єктів, бо поширюється також ' на використання тих природних ресурсів, їх комплексів, які забез-

119

Розділ 17 Право природокористування (загальні положення)

Загальна частина

печують здоровий спосіб життя, духовні і естетичні потреби, відг чинок, відновлення фізичних і духовних сил. У літературі «природ користування» розуміється як використання корисних для ЛЮДР властивостей довкілля — екологічних, культурних, оздоровчих інших. Тому до змісту «природокористування» входять різноманп його форми — екологічна (провідна форма), економічна, культурк оздоровча1. Таке використання природних об 'єктів і їх комплексів} гулюється нормами екологічного права. Система цих норм не вається правом природокористування.

Це право у літературі розглядається у трьох__

вий інститут — сукупність норм, що регулюють права^і«а6в*»яз при^бдокористувача та інших осіб; як правовідносини;         г' не пра"ШЗГще-Італе5кить конкретному     ~~          -^-гг.

кі автори в суС

І літературі деякі автори ь суи'єктивне право землі водо-, лісо-, надрокористування включають і право володіння, і пр во угг?авл]ння^ і право г-юзпорядження. Дійсно, природокористувачз належать такі правомочності. Але все це не можна вважати праве |   користування, бо згадані правомочності мають місце поряд з правг У користування] Таким чином, сукупність усіх перелічених правомс Гостей у природокористувачів не можна називати правом користуї ня. Виходячи із загальноприйнятих у праві понять і термінології, суб'єктивним правом природокористування слід розуміти зебезпе ну законом можливість безпосередньої експлуатації природної—с' та з метою одержання певних благ. Дня усуі                 "И1"

плутанини доцільно всю сукупність правоможностей, що належа конкретному природокористувачу, і покладених на нього обов'язк іменувати не «правом землекористування», «правом водокористувач ня», а відповідно, «землекористуванням», «водокористуванням* т. ін. Терміни «право землекористування», «право водокористувач" або «право природокористування» повинні застосовуватись лише ^ позначення відповідної сукупності норм, тобто для позначення об'« тивного, а не суб'єктивного права. Останнє доцільно іменувати щ воможністю (користування землею, водою, лісами тощо), як право С посередньої експлуатації об'єкта. Тому виклад загальних пита» здійснено з урахуванням цих аспектів, бо в процесі використання п|Г родних об'єктів за певних умов застосовуються названі поняття.

Суб'єктивне право природокористування визначає можливу пое дінку суб'єктів у межах екологічного законодавства по вилучень корисних властивостей і якостей об'єкта з метою реалізації своїх е* логічних інтересів. Прикладом суб'єктивного права природокорис~

ом, проводоріг,

вання може бути право суб'єкта вигх)_^ подарські культури, будувати будинок за власним п дит-и внутрішньогосподарське розадіщеднЯ-ДоНшВу-Ц підсобних споруд, дооувати заТ1їліь^^опоширені^сд2исні копалини тоїдо. До'його обов^ялків налеіжагьТнеухильне дотримання положень екологічного законодавства, що регулює раціональне користування природними об'єктами недопущення порушень екологічних прав і законних інтересів інших суб'єктів; внесення зборів за використання природних об'єктів тощо.

Обов'язки не повинні включатися до змісту суб'єктивного права природокористування, оскільки створюється уявлення, що захист прав природокористувачів означає і захист їх обов'язків. Але ж останні захисту не потребують, тому що це вимушена поведінка суб'єкта. Держава вимагає їх неухильного виконання, застосовуючи при цьому юридичну відповідальність у разі їх невиконання.

Таким чином, під суб'єктивним правом користування природним об 'сктом розуміється п?р?д6ачеш^З€№&ю*гжаясЖв~Істтгь~безпрсеред-гіьої експлуипшцїі-пшкога об 'єктаз метою вилучення з ньвео-корггс-

-------.-. л— „,.Л„ ,„„„аи„а псани-г ;'»ш*»гц><у>? Прі1-

Див/ Петров В В Зкологическое право России. М . 1995 С  143

родокористувача.

__^ЛргИСГприродокористування розвивалося шляхом формування і удосконалення права користування окремими видами природних об'єктів, а саме: права землекористування, права водокористування, права лісокористування, права користування надрами, права користування тваринним світом тощо. Незважаючи на певну специфіку, ці види права природокористування мають спільні ознаки. До того ж усі природні об'єкти тісно пов"язані між собою в навколишньому природному середовищі і, як правило, не можуть існувати відокремлено один від одного, що дозволяє усі правові норми, які закріплюють загальні права користування різними видами природних об'єктів, об"єднати в правовий інститут.

Крім того, до складу цього правового інституту входять також правові норми, які регулюють відносини з комплексного використання різних видів природних об'єктів. Таким чином, під правом природокористування розуміється інститут Загальної частини екологічного права, у якому об'єднані норми, що визначають спільні положення для права користування всіма видами природних об'єктів, включаючи і норми, які регулюють їх комплексне використання.

Безпосереднє спілкування людини з навколишнім природним се-редовищем, наприклад, вдихання атмосферного повітря, задоволення естетичних і подібних їм потреб, виступає як природниче право, навіть коли воно не чітко визначено в законодавстві. Підтримання на-

121

120

Загальна частина

вколишньог&- природного середовища у нормальному стані забе чує реалізацію громадянам їх права на безпечне довкілля. При му можна твердити про право громадянина на природні умови-я тя і ставити питання про їх захист. Порушення сприятливих у* навколишнього природного середовища є відносинами, що май суспільний характер.

Про охорону права природокористування можна говорити) випадках господарського та іншого користування явищами прир що не контролюються, наприклад, сили вітру, сонячної енергії тої У даному випадку не природні процеси, а конкретні суспільні вц сини є визначальними, і, таким чином, існує право користуваї-своєрідне за рядом ознак. У юридичній літературі таке право кор|| тування природними об'єктами іменується загальнодоступним.

Загальнодоступне право користування природним об'єктом ніі не надається і не припиняється, але воно підлягає захисту. Тому допустимо, наприклад, впливати в суб'єктивних інтересах на по( ду або клімат планети, бо це порушує загальнодоступне право ко{ стування.                                                                 . -.-

Особливості права користування окремими видами еколопчш об'єктів викладаються у відповідних розділах Особливої части! підручника. Переведення економіки України на ринкові «цщцсия обумовлює необхідність розширення змісту права природокорис вання. Зокрема, дозволяється використання природних об'єктів \ умовах оренди, впроваджено диференційований збір за користуї ня природними об'єктами і за забруднення природного середовиї у процесі здійснення права природокористування; більшість прав мочностей природокористувачів наближені до правомочностей влі, ників природних об'єктів, оскільки для природного середовища! екологічними факторами це суттєва правова форма належності п$ родних об'єктів, які використовуються.