У законодавстві України встановлено право на безпечне для жит- 1 тя і здоров'я навколишнє природне середовище, на відміну від міжна- , родно-правових актів, де передбачено «середовище, яке дозволяє ве- ' сти гідне і квітуче життя», або «життя в гармонії з природою», або на відміну від законодавства інших держав, які закріпили в законо-,| давстві в тій чи іншій редакції право на сприятливе навколишнє середовище. Звичайно всі ці питання потребують визначення критеріїв: яке середовище можна вважати сприятливим чи безпечним для життя і здоров'я? На це питання ні у міжнародно-правових актах, ні у законодавстві України немає чіткої відповіді. Звичайно, забезпечення сприятливого навколишнього природного середовища — більш складне завдання, ніж безпечного для життя і здоров'я. Співвідношення цих понять таке ж, як співвідношення програми максимум і мінімум. В умовах складної економічної ситуації в Україні законодавець обґрунтовано встановив мінімальні завдання.

Сприятливе середовище — це таке, яке позитивно впливає на стан здоров'я людей та біологічні процеси функціонування живих організмів.

Безпечне для життя і здоров 'я навколишнє природне середовище — ^ це таке, яке не впливає негативно на стан здоров'я людей, не перевищує встановлених у законодавстві нормативів екологічної безпеки.

Система нормативів екологічної безпеки в Україні розвинута недостатньо. Це. у першу чергу, санітарно-гігієнічні нормативи чистоти (якості) повітря і води (граничне допустимі концентрації шкідливих речовин, або ГДК) у повітрі і воді, які затверджені Міністерством охорони здоров'я, Міністерством екології і природних ресурсів України. Ці нормативи містять максимальні жорсткі вимоги до якостКІ Повітря і води з точки зору їх впливу на здоров'я людей. Але система ГДК не є досконалою як в Україні, так і в інших країнах, оскільки в навколишнє природне середовище викидається у промислове розвинутих країнах набагато більше забруднюючих речовин, які не нормуються і належним чином не вивчені1. У кожному п'ятому місті України нормативи ГДК шкідливих речовин у повітрі перевищуються в десятки разів.

Система нормативів ГДК грунтів тільки починає складатися. До критеріїв безпечного для життя і здоров'я навколишнього природного середовища належать також нормативи граничне допустимих рівнів (ГДР) акустичного, радіаційного, електромагнітного, біологічного та іншого шкідливого впливу на навколишнє прир"одне середовище,

' Див.: Шемшученко Ю С Правовьіе проблеми зкологии. К.. 1990. С. 20-22.

70

Роздії І!'. Екологічні права та обов'язки громадян

нормативи гранично допустимого вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування.

На забезпечення права громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище спрямовані і нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря: ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишнього природного середовища; гранично допустимі рівні (ГДР) акустичного, електромагнітного, іонізуючопхта іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і об'єктів навколишнього природного середовища, передбачені Законом України від 16 жовтня 1992 року «Про охорону атмосферного повітря».

Право на безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду та навколишнє природне середовище передбачено у Законі України від 24 лютого 1994 року «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Закон України від 9 лютого 1995 року «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» встановлює серед принципів державної політики: пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінення, забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії (ст. 5). Метою радіаційної безпеки при поводженні з радіоактивними відходами є захист людини і навколишнього середовища від неприпустимого радіаційного впливу, під час якого радіоактивні відходи являють собою потенційну загрозу.

Гарантування безпечного для життя і здоров'я людей навколишнього природного середовища є одним з основних принципів екологічної експертизи згідно зі ст. 6 Закону України від 9 лютого 1995 року «Про екологічну експертизу». Пріоритетність збереження людини і охорони навколишнього природного середовища по відношенню до екологічного ефекту від застосування пестицидів і агрохімікатів є одним з основних принципів державної політики у сфері діяльності, пов'язаної із застосуванням пестицидів і агрохімікатів (згідно зі ст. З Закону України від 2 березня 1995 року «Про пестициди і агрохімікати»).

Як бачимо, право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище є пріоритетним, основним принципом для різних сфер діяльності, воно закріплено і гарантується законодавством України.