§ 5. Об'єкти і суб'єкти екологічного права

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

Під об'єктами права в широкому значенні розуміють^иайнові,

ПрИРОДНІ ІЛУХОВНІ блага, З ПРИВОДУ ЯКИХ ВИЦУ^я"^1- ПГЩРПИІД»»ГЦ-

ни. Об'єктами екологічного права є природні об'єкти, які існують без уч^Ьтілюдини або з^1е^тою^іЇVН[астю (штучне відтворення природних об'єктів). Слід мати на увазі, що не всі природні явища можуть бути об'єктами екологічного права, ^еякідриродні явиша_непідда-

иппнну  чпкрРМЛ ВОДНІ. ПІДЛІ І ПІ1 І

т.г.а Ітдуї

ишави

явиша^виверження вулканів тощо. Отже, об'єктами екологічного

Права МОЖУТЬ буТИ^ГМІрИрОДНІ ЯВИШЯ^ принпду яки,Х. можливе ви-никнення суспільних відносин по їх використанню.

Зїїдни з екологічним законодавством України до природних об'єктів належать земля, її надра, ліси та інша нелісова рослинність, води, тваринний світ, атмосферне повітря, природно-заповідні об'єкти та ін.

14

загрузка...

Розділ І Предмет метод принципи та система екологічного права

Пр^во бВзтюеередньо не впливає на природні об'єкти, його вплив виявляеться^!шр^ез-поведінк^^сVб'ектівекологіч^^иx_відносин. Екологічне право виступає регулятором відносин, тому що суб'єктами цих відносин є індивіди, колективи людей, органіГуправління, державаТ У правівизначається міра можливої і належної поведінки суб'єктів екологічних відносин, що забезпечує оптимальне використання природних ресурсів, їх відтворення і охорону навколишнього природного середовища (екологічної системи).

Законодавство передбачає внутрішню класифікацію кожного природного об'єкта. Так, у Земельному кодексі встановлена класифікація земель відповідно до їх цільового призначення (ст. 2);>ст. 33г кону України «Про тваринний світ» попанр ргпгорнуту Ігпп тващшногосвіту'якобЧкталава^-Аналогічні положення містяться влісоврму, гірничому,

класифікація Іфнуидппд. ии ^,,и ~--------------з метою визначення

правового режиму кожного виду природного об'єкта, що сприяє підтримці екологічної стабільності.

З&мля цадежить.до основних пр^родних^бЧ^гір і входить до *гтт.. л-......?-..,„„пп;ІпІт риетомтт-іІКшівід^шчаді наІ5ац^По"н'ят-

9КЛЙЙУ ^-^"НЕ^В'ДУ """'І^ЙІ^У"" '"У^у -г-^д— -~~~. „„. тя землі в земельному законодавстві не розкривається. Однак його слід розглядати в двох аспектах: ^к сукупність^/с^ прнрппнцу ба-п^сдт^р^тдн^пХІ5к п'рррхн?иий ґрунтовий піар чємлі. який виконує екологічні, економічні (засоби виробництва, просторовий базис), культурно-оздоровчі функції. Земельне законодавство розраховане на правове^регулювання використання_пдверхиевого шару землі й вод-ода^_взаємодіе-*-ввяттмГлТс^Шїм7г1рс^^      фауністичним, атмос-<рероповітряним, природно-заповідним^охоронним законодавством. Земельне законодавство виступає основною правовою формою земельних відносин.^[щля^Ікрб'є^сг п]рава проявляється у різних сфе-рахі^Іри передачі земельних ділянок у власність або в користування; при вилученні земель у встановленому порядку для задоволення певних потреб*, у процесі експлуатації земель з урахуванням їх цільового призначення тощо. Тому в законодавстві врахована специфиса правового г^іудіоватія-віншршгшння_земель сільськоТосподарськоТо призначення, населених пунктів^ліромйсловості, земель лІсТзвого, водного фонду, земель держзапасу.

Нддрл р ГЯМПРТ;^Н»М природним пб'*ктг>м, чя^тиною гдніюї ркп-

ЛОіЩНрї СИСТеМИ. У СТатТІ 1 Упддггу України прсшадря ВРІ^НОНПР-

лемної корилію розташована піддовер-

но

Іас

пйпмшії і прог.тяг^еться ДО ГЛЛГ^Н. пг»пуг

дляТеологчтгого     вчення та освттєн^я. З цього випливає, що законодавство про надра розраховано на ту частину надр, яка використо-

15

Загальна частина

вується для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб. Цю частину надр називають природними рйсурсамииЬднак не всі надра доступні для діяльності людини з технологічних, економічних та інших причин. Наприклад, у деяких регіонах України природний газ залягає на глибині 5 тис. метрів, видобування такого газу потребує великих коштів. Отже, цей газ можна розглядати як природний

Об'єкт, ЩО ІСНу&еКТИИНО, але НеЛспрИрппниЙ

на використовувати. Тому надра можна підрозділити на дві групи: ті, Що використовую І ьсятта ті, що^вико^и^тву4ос№ея-^чцзішх_при-чИНгКодскс України иро-надра вйдшяє п'ятьвидів користування надрами залежно від цілей їх використання (ст. 14). Об'єктами права виступає та частина надр, яка може використовуватися для задоволення потреб суспільства.

Ввди^г- частина природного середовища^?ка_виступяг як гі^рпи-федатаскладається_з природних й штучних водойомищ. Усі води на території України~сїсладають її водний фонд, який включає дшішф сюїадугюверхневі води -— природні водойомкіолелаї^водотоки (рїчки, струмки)-, штучні в^Щош^іщасх€>вяш^'сТавїїиУі канали; інші водні об^еі^тгїгідаеяні водіїтаджерела; внутрішні морські води та територіальне море (ст. З Водного кодексу). Водні об'єкти є виключною власністю народу України і надаються лише у користування (ст. 6). Водні об'єкти поділяються на здгальнодержавні і місцевого значення (ст. 5), що визначає різний іх праІювиіГрежим/Залежно вГд цільового призначення води поділяються наїакі_ащи: для питних цілей, промисловості, сільського господарства, транспорту, рибного і мисливського господарства, лікувально-оздоровчих цілей та ін. Відповідно до цієї класифікації видів_водокористування у водному законодавстві вста+шйоенюй-пр^встШГрежим кожного виду водоко-ристуваншь-^икористання вод здійснюється у порядку загального і спеціального водокористування (ст. 46). Об'єктами права водокористування є конкретні водоймища, надані у встановленому порядку відповідним суб'єктам з видачею певних лпкументін або без їх видачі.

Ліси н^д^жагь-де-осдрішвого природногсГо15*ІекІа Іі складають такожлас-тнпу сдицоїсистеми. У статп.Д^Ксииш о кццсІГсу ліс-рш=" глядаеться як сукупність землі, рослинності, у якій^ш>іінуіоть дерева та чап^ники^тварин, мїкроорганізміві'а інІпих~приропнДД«Тмпп-нентів, що у своєму^р^^з^щт^?у-%10ло^Тчно взаємопов язанїГвщивають олинл.І иіиіят І дГДТтк<°ІпІІІІпІ^ >-пр^дг>ВНІІ^ Уявляється, що таі?Ь визначення надто широке, схоже з визначенням поняття ландшафту. Більш переконливим є визначення, яке було дано^вогірліа^су відомими спеціалістами лісового господарства. ЗокремаГдцр втнячмпи як сукупність л«Т"пчнних і чагащшкових рослин, пов'язаних з грунтом

16

Розділ І. Предмет, метод, принципи та система екологічного права

^атмосферою1. Дане визначення відбиває біологічну сутність лісу як самостійного природного об'єкта. Що ж до взаємозв'язків лісу з іншими природними компонентами, то усі природні об'єкти пов'язані між собою, тому вони й утворюють єдину екологічну систему. До лісового фонду не належать: у^и-видТГз'елених насаджень у межах населених пункгів7тгкі^4Є-віднесен[до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільгоспугіддях" садибах, присадибних, дачних і садових ділянках (ст. 4 Лісового кодексу). Питання створення, охорони і використання таких насаджень регулюються іншими законодавчими актами.

* Атмосферне повітря є одним з основних і життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Воно складається з суміші газів (азоту, кисню тощо) і утворює зовнішню оболонку Землі як планети. Це один з природних об'єктів, обсяг якого не зменшується, він використовується для різних потреб і водночас поповнюється. Атмосферне повітря використовується для транспортних цілей, забезпечення життєдіяльності людей, викидання забруднюючих речовин у припустимих межах, як сировина тощо. Об'єктом права користування є атмосферне повітря в місцях проживання людини, діяльності підприємств і транспортних засобів. Не слід змішувати повітряний простір з атмосферним повітрям. Якщо атмосферне ПО-

ВІТРЯ, Є СуМІШШЮ_ПЄВНИХ гачір, ТО ПОВІТРЯНИЙ ПРОСТІР

вітряним кодексом України, складає

, роз-

сушею, водною територію України, тому є~частиною терширії України (ст. 1 Повітряного кодексу^           — -- —

Тваринний світ належить до основних компонентів навколишнього природного середовища. Відповідно до Закону України^ід 3 берез-ня 1993 року «Протвдвинний світ» ДО об'єктів_пвавя належить тнар_нн-ний світ, об'єкти якогоперебУвакуть у стані природної волі,уневолі чи

і (морської) економі-

ЯоТзонїГ(ст\ 1 ). До складу тваринного світу входять: хребетні та безхребетні тварини у всьому їх популяційному і видовому різноманітті та на всіх стадіях розвитку, які перебувають у стані природної волі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо); залишки викопних тварин; нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати, інше житло та споруди тварин (ст. 3). Все перелічене є об'єктами екологічного права. Слід мати на

. Див.: Морозов Г. Ф. Избранньїе труди: В 3-х т. мС ІУД). І. І.Є. «>.

України ім.

Загальна частина

увазі, що відносини у галузі використання, відтворення і охорони тваринного світу, який належить до сільськогосподарських, домашніх та інших тварин, що використовуються у господарських, наукових цілях тощо, регулюються іншим законодавством, і отже, ці види тварин не є об'єктами екологічного права.

Природно-заповідний фонд є специфічним об'єктом екологічного права. Він являє собою сукупність ПРИРОДНИХ об'єктів і комплексів, наділених режимом заповідання, і складається із заповідників, заказниктвДрйращІШУі§Ц1онШІьІІих, ландшафтних парківгроспин та тварин, занесених до Червоної книги України. Правовий режим даного фонду визначений Законом України від Ібчервіїя 1992 року «Дро^природно-заповіднии фонд України». '

НавХвяшитіїГприродне середовище І акож"еГо6Лєктом екологічного права. Це сукупність усіх природних об"єктів, які перебувають у нерозривному зв'язкуЧаст]шркшльдІщну-*кшщгічну систему. Головну уругу у-ДяІнші У^ІряТГт-а4-д-а<; Іірррид 1001 рп^У "Пр° пупртгу на-

вколишнього придонного сере повита» зосереджено на правовїїгто-днього природного середовища, тому об'єктом екологічного права є усе природне середовище. Специфіка правової охорони' кожного природного об'єкта встановлена у поресурсовому законодавстві (Земельному, Водному, Лісовому кодексах та інших законах). Суб^єкіамиекологічного права є різноманітні фізичні ха_юри-дичні особи. СуТГєКптрава мас характерні ознакигвтггна^їлений юри-

І

участь у правовідносинах в екодогічит-сфері. Юридичні норми ство--рюють иОив^язко^Госновуучасті суб'єктів екологічного права у відповідних правовідносинах (власності на природні ресурси, природокористуванні та ін.). Здатність володіння екологічними правами і обов'язками складає екологічну правоздатність, а здатність самостійно здійснювати екологічні права і обов'язки — екологічну дієздатність. У сукупністі правоздатність і дієздатність створюють

правосуб'єктність.               _______

^\ Фізичжособи 'І цеп^реважний різновид індивідуальних суб'єктів векоЗіогічному праві. Вони за наявності певни*умов можуть бути суб-єктами права власності на визначені в законодавстві природні ресурси, права користування природними ресурсами, на володіння екологічною інформацією; вони мають право на подання позовів до винних осіб про відшкодування збитків, заподіяних забрудненням природного середовища, тощо. В екологічному законодавстві конкретно визначені умови, за яких громадяни стають суб'єктами екологічного права. Так, у Законі України «Про тваринний світ» встановлено, що полювання в межах мисливських угідь здійснюється громадянами, які досяг-

Розділ І Предмет, метод, принципи та система екологічного права

ли 18-річного віку та отримали у встановленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин (ст. 16).

ІрОридичними особами, як суб'єктами є організації, підприємства, установи, наділені спеціальною правосуб'єктністю. Вони підрозділяються на йержавні,*громадські/приватні,'колективні та*іноземні. Деякі з них володіють владними повноваженнями, наприклад, органи державного управління у галузі екології; інші виступають суб'єктами оперативно-господарської діяльності. Правосуб'єкність органів, які виконують управлінські функції у сфері екології, визначається компетенцією. Дані суб'єкти підрозділяються «а органи^загадьної і

Іешальної компетенції. До перших належатщерзйШна-Еада-Украї-ни; Президент УкрІЙгіи, КабінеТМнТістртв~"України, місцеві органи Івлади і управління. До органів спеціальної компетенції належать органи, що вирішуютьтпгецтатліі пііташнь-у-ралузі екодосії^Це

міністерства, держкомггети, шпп-ергани, які виконуюд^еколого-уп-равлінськГ функції.      ~^~~~^~~\,1 {' \     І'[              ^Щ    ц

Дп^/бУкт'1? дкпптчн^гп гщава_належать_держава*Україн^Ай-тономна Республіка Крим,*адміністративно-територіальні одиниці

, відпдвіднв-Дб ЗакоНу-У-країни

«Про тваринний свй-»7у?ктом пранггзагальнопержавнпї власност на тваринний світ є держававособі

биддержавиДшіснародні організації у сфері екологіїромаДяНи. ' спільні підприємства,*міжнародні об'єднання, організації з іноземних осіб.