Основне питання, яке виникає при умовно-достроковому звільненні, - чи виправився засуджений. Що стосується строку, після завершення якого можливе подання на дострокове звільнення, і категорій засуджених, що не підлягають звільненню, то вони вказані в законі.

Адміністрація виправно-трудової установи має достатню кіль­кість даних для вивчення засудженого: особистий нагляд за ним, повідомлення контролерського складу, оперативної служби, викла­дачів школи, майстрів, представників громадських організацій, що беруть участь у перевихованні засуджених.

Ці матеріали дозволять зробити висновок, чи дійсно виправився засуджений і наскільки стійкою стала його позитивна поведінка.

Тому прокурор повинен домагатись, щоб рішення про подання щодо умовно-дострокового звільнення приймалось адміністрацією і спостережною комісією не за формальними показниками (засу­джений не має стягнень, відбув установлену законом частину тер­міну тощо), а з урахуванням усіх обставин, що характеризують поведінку засудженого.

Прокурор не може давати вказівок, які конкретні дані повинні бути покладені в основу рішення адміністрації, спостережної комісії про подання до дострокового звільнення. Але він має право ви­магати, щоб при прийнятті рішення були достатні дані для відповіді на питання, чи виправився засуджений, чим це підтверджується чи заперечується.

Прокурор повинен цікавитись заходами, що вживались адмі­ністрацією виправно-трудової установи щодо надання звільнюва­ному допомоги у працевлаштуванні.