Для правильної організації нагляду за додержанням і застосу­ванням законів про охорону власності прокурор повинен не тільки знати діюче законодавство, але й систематично аналізувати стан законності на піднаглядних підприємствах, в установах, організаціях.

Для цього прокурор повинен використовувати усю наявну інфор­мацію: корисно періодично аналізувати кримінальні справи про кра­діжки, привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а також подання, складені слід­чим під час розслідування названих злочинів. Окрім цього, обов'язково вивчати закриті кримінальні справи щодо таких діянь або ж матеріали, за якими було відмовлено у порушенні таких справ. Обов'язково потріб­но аналізувати матеріали, що наявні у спеціальних підрозділах бороть­би з економічними злочинами, податкової міліції, фінансових органів, кон­трольно-ревізійних служб та інших відповідних державних інспекціях тощо.

Звичайно, реалізуючи наглядові повноваження, прокурори по­винні користуватись своїм правом вимагати для перевірки матеріали та документи, що стосуються діяльності тих чи інших суб'єктів гос­подарювання тощо.

Аналіз одержаної інформації сприятиме встановленню, на яких саме об'єктах є недостачі і крадіжки, чи виконуються вимоги закону про відомчий (насамперед на державних підприємствах, установах і організаціях) контроль, чи немає зростання недостач матеріальних цінностей тощо.

Крім цього, не потрібно залишати без уваги скеровані проку­рору заяви, скарги, листи громадян про факти крадіжок, розтрат, бездіяльність керівників господарювання щодо організації та охорони власності.

У вигляді сигналів про розкрадання можуть використовуватись і листи громадян, що поступили в інші організації та установи. Доцільно навести довідку у місцевих органів виконавчої влади та самовряду­вання щодо наявності у них відповідних сигналів та ознайомитися з ними або витребувати матеріали про них до прокуратури.

Джерелом інформації про порушення законодавства щодо охо­рони власності можуть також виступати журнальні та газетні статті, замітки, фейлетони та ін. Але не всі вони централізовано, якщо не сказати про протилежне, поступають у прокуратуру. Тому прокуро­рам не зайве самостійно проявляти ініціативу і підтримувати зв'язки з працівниками редакцій, одержуючи від них необхідні дані.

Отже, у процесі аналізу стану законності прокурор повинен ви­явити, зібрати і узагальнити інформацію, яка дозволить почати перевірку.

Про приводи ми згадали, а що ж може слугувати достатніми підставами для проведення прокурором перевірки виконання законів щодо охорони власності, зокрема, державної, оскільки традиційно вона - все ще залишається "нічия".

Коли аналізом стану злочинності буде встановлено, що на пев­ному піднаглядному об'єкті (підприємстві, установі, організації) зро­стають розтрати і крадіжки майна, незадовільно діє контроль, над­ходять листи та заяви громадян про порушення закону, є всі підстави для проведення прокурорської перевірки, яка інколи може замінити собою дослідчу перевірку. Все залежить від наявного фактичного ма­теріалу та наявних або недостатньо наявних у ньому ознак злочину. Може бути й інша ситуація, коли вимога закону про фінансовий контроль виконується в необхідних формальних межах, ревізії та інвентаризації проводяться навіть частіше за необхідне, жодних сиг­налів або офіційних матеріалів про порушення законів у прокуратуру не поступає, однак фактичний зміст бухгалтерських звітів свідчить про зростання на конкретному підприємстві, установі, організації недостач або навіть про розкрадання. Це також слугує достатньою підставою для проведення на ньому прокурорської перевірки з тим, щоб з'ясувати причини названих явищ, а також встановити осіб, зацікавлених у приховуванні відомостей.

загрузка...

Інколи, за наявності формальних даних про додержання закону, в прокуратуру можуть надходити сигнали про приховування розтрат, зловживання службових осіб та інші порушення. У таких випадках перевірка законності про охорону власності на піднаглядних об'єктах повинна бути проведена безвідкладно.

Підставою для перевірки можуть слугувати також результати аналізу матеріалів та кримінальних справ, у відповідності з якими стає очевидним, що на піднаглядних об'єктах причини та умови, що сприяють розтратам та крадіжкам, не усуваються; на прокурорські подання адміністрація належно не реагує.

Звичайно, що неможливо перерахувати всі варіанти підстав для проведення прокурорської перевірки. Спільною для всіх є обґрунтовані дані про певні ознаки неналежного виконання вимог зако­нодавства про охорону майна на піднаглядних об'єктах.

З'ясувавши ці питання, можна переходити до аналізу підготовки до перевірки та її проведення.

Підготовка до проведення перевірки полягає у наступному:

1.   За наявності приводу та підстав для перевірки потрібно визна­чити об'єкт перевірки законів про охорону власності.

2.   Уважно, у разі потреби, ще раз ознайомитись із відповідним за­конодавством: а) щодо виконання адміністрацією вимог закону про скерування до прокуратури матеріалів на осіб, що вчинили злочини, пов'язані зокрема з посяганням на чужу власність; б) про регламентацію діяльності фінансово-контролюючих служб щодо неправильної організації обліку матеріальних цінностей та кон­тролю за правильністю їх використання тощо; в) про регламен­тацію проведення відомчих і позавідомчих ревізій, інвентаризацій, зокрема щодо періодичності проведення; виконавчу дисципліну (порядок списання недостач, ведення розрахунків та ін.), фор­мулювання висновків, компетентність у застосуванні за резуль­татами виявлених порушень заходів впливу тощо.

3. Розробити конкретний план майбутньої прокурорської перевірки, зазначивши у ньому, які факти потрібно перевірити, де і які пи­тання з'ясувати; визначити виконавців і технічне забезпечення, й багато інших питань.

Тільки після цього виправдано починати перевірку запланова­ного об'єкта.

Робочий етап перевірки.

Зрозуміло, що рішення про проведення прокурорської перевірки на конкретному об'єкті не повинно розголошуватись завчасно.

Після прибуття працівників прокуратури на місце проведення перевірки (підприємство, установа, організація), керівник юридичної особи (адміністратор) у загальних рисах ознайомлюється з основ­ними питаннями перевірки, інколи і з сигналом про потребу прове­дення такої.

Керівник підприємства, установи тощо за пропозицією прокурора повинен дати відповідні вказівки підлеглим посадовим особам щодо забезпечення прокурорських працівників необхідними матеріалами та інформацією. Окрім цього, керівник особисто повинен дати попередні пояснення, з тим, щоб прокурор міг під час перевірки їх врахувати.

Варто також через представників трудового колективу зробити оголошення про місце і час прийому прокурором осіб, які бажають з ним поспілкуватись. Бажано, щоб у прокурора вже була відповідна інформація про конкретних осіб, від котрих можна одержати потрібну для результативної перевірки інформацію...

Не буде зайвим перед початком перевірки зустрітись з трудо­вим колективом і коротко виступити щодо проблеми охорони влас­ності для того, щоб спонукати працівників до її відкритого обгово­рення. За такої" зустрічі більш ніж імовірно одержання корисної ін­формації, у тому числі й такої, що підтвердить факти порушення закону або ж навіть нових сигналів про зловживання та причини і умови, котрі сприяють цьому.

Безпосередня перевірка починається із ознайомлення з доку­ментами та іншими даними.

Перш за все потрібно вивчити, виходячи із наявного у прокурора матеріалу, дані щодо руху недостач, розтрат та крадіжок, проана­лізувавши їх у зв'язку з діяльністю внутрішніх підрозділів (складів, цехів, торгових та побутових об'єктів). Якщо є сигнали про недостачі матеріальних цінностей у конкретних матеріально-відповідальних осіб, доцільно вивчити дані їх звітів.

Якщо будуть виявлені невідповідності у звітах, потрібно вста­новити причини цих розходжень, законність виконання тих чи інших операцій. У таких випадках прокурор за домовленістю із відповідною контролюючою організацією може залучити до перевірки бухгалтера або ревізора. Аналіз звітів сприятиме встановленню фактів прихо­вування недостачі, розтрат та крадіжок; для цього необхідно пе­ревірити, чи відображені у звітах ті факти недостач, розтрат і кра­діжок, котрі відомі прокурору із наявних у нього матеріалів.

У всіх випадках виявлення порушень законів важливо одержати пояснення від відповідних посадових осіб щодо причин допущених ними порушень.

Після аналізу і перевірки звітних даних потрібно вивчити акти ревізій госпрозрахункових підрозділів, матеріали інвентаризацій з точки зору законності вжитих за їх результатами заходів. Потрібно встановити, чи дотримані вимоги щодо списання товарно-матері­альних цінностей, чи правильно оформлені інвентаризаційні відо­мості та чи вчасно виведені з їх урахуванням результати (вивірка фактичної наявності цінностей з бухгалтерськими даними щодо них). На об'єктах, які мають значну кількість госпрозрахункових підрозділів (цехів, відділів, секцій тощо), прокурор повинен вміло організувати перевірку згаданих документів. У цих випадках доцільно залучити спеціалістів із контрольно-ревізійних організацій.

Перевіряючи законність заходів, вжитих свого часу згідно з ак­тами ревізій та інвентаризацій, прокурор може:

- виявити документи, які підтверджують наявність фактів не­достач товарно-матеріальних цінностей, залишені без жод­ного реагування;

- виявити недостачі, які були списані не на винних осіб, а на інші рахунки балансу;

- виявити порушення встановленого законодавством порядку передачі слідчим органам матеріалів про розтрати і недостачі тощо.

У всіх цих випадках прокурор повинен отримати пояснення від­повідних посадових осіб, а в разі потреби, вилучити матеріали ревізій (інвентаризацій) і вирішити питання про порушення кримінальної справи.

Ознайомлюючись з матеріалами ревізій та інвентаризацій, до­цільно і необхідно порівняти їх дані з вимогами як щодо порядку їх проведення, так і щодо правильності складання звітів (тобто чи не містять звіти приписок).

Одночасно належить перевірити законність наказів та розпо­ряджень, виданих керівництвом підприємства, установи, організації за результатами ревізій та інвентаризацій і щодо інших питань охо­рони власності. Виявивши незаконні накази і розпорядження, необ­хідно невідкладно вживати заходів щодо їх скасування і приведення у відповідність з діючим законодавством.

Окрім цього, вивчаються рекламації та інші джерела інформації про недостачі та недопоставки відповідних матеріальних цінностей, за фактами, щодо яких винних встановлено не було, або вони за­лишились непокараними, а суми недостач були незаконно списані як виробничі збитки.

На промислових підприємствах, оптових торгівельних організа­ціях потрібно вивчати претензії цих суб'єктів господарювання до поста­чальників і претензії, одержані вже ними від замовників.

До аналізу претензійних матеріалів, комерційних актів транс­портних підприємств, поштових переговорів (листувань) про недо­стачі цінностей необхідно залучати контрольно-ревізійні органи. Ви­вченню підлягають також акти про псування чи знищення товарів та матеріалів, а також інші документи, згідно з якими проводилось спи­сання втрат на збитки підприємства, організації. До перевірки об­ґрунтованості цих списань, також доцільно залучати фахівців. У разі виявлення незаконного списання товарно-матеріальних цінностей, прокурорський працівник повинен відібрати пояснення у відповідних посадових осіб, проаналізувати матеріали з точки зору наявності в них ознак злочину, і залежно від обставин, вилучити документи, не­обхідні для порушення кримінальної справи.

Коли у прокурора є інформація про те, що на піднаглядному підприємстві, установі, організації працюють схильні до розкрадань особи, у ході перевірки необхідно ознайомитись із станом підбору матеріально відповідальних працівників. Відомо, що чинний закон забороняє допуск до матеріальних цінностей осіб, яких засуджено за розтрату, крадіжку та інші корисливі злочини до такого, окрім ін­шого, виду покарання як позбавлення на певний строк права обій­мати певні посади або займатися певною діяльністю (ст.ст.55, 191 КК України).

Матеріально відповідальним працівникам, які неодноразово до­пускали недостачі (розтрати) (незалежно від їх погашення), адмі­ністрація має право, а інколи зобов'язана відмовити у довірі як під час прийому на роботу, так і в ході вирішення питання про подальше перебування на займаній посаді (ст. 41-1 КзПП України).

Поряд із вивченням особистих справ матеріально відповідальних працівників доцільно перевірити, як на підприємстві, установі, ор­ганізації виконується вимога закону про надання їм відпусток. Особ­ливо звертають увагу, як у цих випадках відбувається передача під­звітного майна іншим працівникам, як оформляються акти приймання-передачі, чи немає випадків незаконної виплати компенсацій за невикористані відпустки з підстав складності проведення передачі під звіт товарно-матеріальних цінностей. Головне тут з'ясувати, чи не приховуються таким способом недостачі чи інші порушення фінан­сово-облікової дисципліни тощо

Під час перевірки прокурор також повинен встановити, як від­бувається відшкодування шкоди, завданої недостачами, розтратами і крадіжками предметів власності. Адже відшкодування повинно від­буватись незалежно від виду юридичної відповідальності, до якого притягнуто осіб, винних у заподіянні шкоди Вирішуючи це питання, необхідно проаналізувати список, картки або інші джерела інформації про дебіторів щодо недостач, розтрат чи крадіжок; з'ясувати, коли утворилась дебіторська заборгованість, що було зроблено адміні­страцією для відшкодування шкоди.

Після того як прокурор завершив вивчення документів, мате­ріалів особових справ, пояснень посадових осіб, він зобов'язаний дати оцінку встановленим порушенням   Для цього враховуються розмір завданої шкоди, ступінь суспільної небезпечності винного, спосіб вчинення правопорушення та інші обставини, які впливають на характер та спосіб притягнення до відповідальності. Це доволі складна і відповідальна частина роботи. Потрібно встановити, ким конкретно вчинено правопорушення, методи порушень, розкрити їх причини, з'ясувати, що зроблено адміністрацією за кожним фактом, особливо при наявності системи у виникненні недостач в одних і тих самих матеріально відповідальних осіб.

Які ж заходи можуть бути вжиті за результатами таких пере­вірок?

Щодо осіб, у діях яких наявні ознаки злочину, прокурор порушує кримінальну справу.

У разі потреби прокурор виносить постанову про виїмку актів ревізій, перевірок, інвентаризацій, речових доказів - справжніх до­кументів зі слідами, що відображають підробку, незаконність списань товарно-матеріальних цінностей чи інших порушень облікової дис­ципліни тощо. До цих матеріалів долучаються пояснення посадових осіб, відібрані в процесі перевірки.

Постанова про порушення кримінальної справи разом з іншими зібраними матеріалами передається слідчому для провадження роз­слідування.

У випадку, коли постанову було винесено помічником проку­рора, який виконував перевірку, а прокурор вважає, що постанова безпідставна, він її скасовує і дає вказівку щодо проведення додат­кової або повторної прокурорської перевірки.

Стосовно осіб, які підлягають матеріальній відповідальності, ад­міністрацією повинні бути оформлені і подані в суд цивільні позови. Коли ж адміністрація цього не робить, прокурор, у разі, коли шкоду завдано державі, самостійно заявляє до винних цивільний позов.

Щодо осіб, котрі за недоліки в роботі, на думку прокурора, під­лягають дисциплінарній відповідальності, прокурор виносить поста­нову про порушення дисциплінарного провадження, яку скеровує відповідному керівнику.

На осіб, що підлягають адміністративній відповідальності, про­курор скеровує матеріали відповідному компетентному органу.

Виявивши незаконні накази, розпорядження та інші документи, що свого часу були видані адміністрацією чи керівництвом суб'єкта господарювання і вже набрали чинності та реалізовані, прокурор готує відповідний протест, за умови, що порушення закону не усунуті за його усною вимогою.

Окрім цього, прокурор вносить припис у разі, коли дію очевидного та істотно шкідливого акта (рішення) необхідно негайно усунути.

Підводячи підсумки перевірки, прокурор вирішує питання про доцільність внесення подання за її результатами, в порядку визна­ченому ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

В. Методика прокурорського нагляду за виконанням подат­кового законодавства

Здійснюючи перевірку додержання відповідними органами по­даткового законодавства прокурор повинен вживати заходи:

1.   З приводу бездіяльності податкових інспекцій.

2.   З приводу незаконної діяльності посадових осіб податкової ад­міністрації.

Приводами до прокурорської перевірки можуть виступати такі джерела інформації:

-  звіти, які отримує адміністрація від суб'єктів господарювання;

-  дані про реєстрацію суб'єктів оподаткування;

-  відомості із засобів масової інформації;

-  заяви та скарги громадян;

-  аналіз слідчої та судової практики. Уся ця інформація може слугувати:

•   висновку, що податкова адміністрація діє із порушенням закону;

•   висновку, що на податкову адміністрацію чиниться тиск з боку окремих осіб чи органів влади.

Наглядова прокурорська діяльність у цій, як і в інших сферах, реалізується шляхом проведення прокурорської перевірки, що може відбуватись у двох формах:

1.   Безпосередня прокурорська перевірка (власними силами).

2. Опосередкована перевірка, шляхом дачі прокурором вказівки вище-стоячому структурному підрозділу податкової адміністрації виконати перевірку діяльності нижчестоячого підрозділу або створенням комплексної групи із числа податківців та прокурорських працівників.

Основні питання підготовки до прокурорської перевірки:

1.   Визначити коло питань, що підлягають встановленню.

2.   Визначити час, місце, коло осіб - учасників групи (спеціалістів, посадових осіб - податківців та ін.).

3.   Вивчити нормативний матеріал - акти, які слугують підставою та предметом перевірки.

4.   Які матеріали попередніх перевірок необхідно зібрати і проана­лізувати.

5.Визначити коло посадових осіб, від яких необхідно одержати від­повідну інформацію, та шляхи її перевірки.

6. Визначити перелік документів, які необхідно перевірити.

7. Скласти розгорнутий план прокурорської перевірки.

 Робочий етап

Перш за все потрібно витребувати і вивчити джерела інфор­мації щодо суб'єкта перевірки. Ними можуть виступати:

-  зведений звіт про результати роботи податкової адміністрації;

-  журнали обліку контролюючої роботи за юридичними чи фі­зичними особами;

-  акти раніше проведених окремих перевірок (документальних перевірок правильності обчислення податків);

-  рішення за актами перевірок;

-  матеріали про накладення адміністративних стягнень;

-  наряди переписки з фінансово-банківськими структурами;

-  матеріали розгляду заяв і скарг тощо.

Здійснюючи перевірку, потрібно звертати увагу на такі основні блоки питань:

1.   Забезпечення виконання вимог закону щодо повного обліку плат­ників податків. Тут прокурор з'ясовує, чи всі платники податків обліковані в податкових інспекціях, чому хтось не перебуває на такому обліку, чому, хто винен, питання про відповідальність по­садових осіб.

2.  Своєчасність виявлення порушень податкового законодавства. Для цього також потрібно звернутись до джерела інформації податкового органу, матеріалів перевірок їх служб контрольно-ревізійним управлінням.

Повнота виявлення порушень податкового законодавства. Ця повнота охоплює два аспекти: а) дотримання строків періодич­ності проведення перевірок; б) проведення перевірок в повному обсязі.

Відповідність законам застосованих адміністративних заходів за фактами виявлених порушень, а) вимога до посадової особи про усунення порушень; б) вилучення у фізичних осіб патентів, інших документів, якими посвідчено право на заняття підприємниць­кою діяльністю; в) стягнення в бюджет суми недоїмок; г) засто­сування штрафних фінансових санкцій; д) притягнення до адмі­ністративної відповідальності посадових і фізичних осіб. Тут прокурор з'ясовує: - чи діяла посадова особа в межах повноважень;

-  чи правильно визначений розмір штрафу;

-  чи належним способом оформлено накладення адміністра­тивного стягення;

-  чи не було накладення стягнення, яке не передбачено зако­нодавством;

-  чи не було фактів, коли штрафні санкції накладені на фізичну осо­бу, а реально штраф сплачує підприємство (юридична особа);

-  чи не було випадків безпідставного звільнення від відповідаль­ності;

-  чи у всіх випадках протоколи про адміністративні правопо­рушення та інші документи податкових адміністрацій звер­тались до виконання;

-  чи у всіх випадках матеріали, в яких зафіксовані правопору­шення з ознаками злочину, направлялись податковими інспек­ціями до відповідних органів (в органи дізнання чи досудового слідства податкової міліції тощо);

-  чи всі такі матеріали належно реєструвались;

-  чи вживались за цими матеріалами необхідні заходи реагу­вання.

Здійснення нагляду щодо тих матеріалів, які є в господарських судах.

Виконання вимог закону щодо здійснення роботи з обліку, оцінки та реалізації конфіскованого або безгосподарного майна, що пе­рейшло до держави. Тут прокурор перевіряє:

-  чи все майно обліковано;

-  чи не використовується воно певними посадовими особами у власних цілях в період між вилученням і обліком;

-  чи воно не втратило своєї вартості;

-  чи вартість майна визначена відповідно до фактичної вартості;

-  чи реалізація цього майна проведена згідно фактичної вар­тості;

-  якщо майно продавалось на торгах чи аукціоні, чи не ство­рювалось якихось умов для зменшення його вартості;

-  чи не реалізовано майно певним зацікавленим особам, чи органам;

-  чи надійшли гроші від реалізації майна в бюджет. Дотримання вимог законів про розгляд заяв і скарг на дії подат­кових органів:

-  як реєструються заяви, скарги тощо,

-  чи розгляд заяв, скарг здійснюється за підвідомчістю;

-  чи додержуються строки розгляду,

-  чи приймаються за скаргами дієві законні рішення

Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення в галузі застосування податкового законодавства ті ж що й у інших сферах прокурорсько-наглядової діяльності, тобто передбачені ст ст 21-24, 33 Закону "Про прокуратуру", а саме протест, припис, по­дання, постанова про порушення відповідних видів провадження та позов до суду

Оскільки більшість з них вже детально розглядалась, зупини­мось лише на цивільному позові, який у цій сфері нагляду має певні особливості Вони пов'язані з тим, що цивільний позов, у зв'язку з неналежним виконанням податкових законів, може бути внесений 1) за податкову недоїмку до суб'єктів господарювання, 2) до подат­кових адміністрацій про відшкодування шкоди державі або платникам податків (в основному в інтересах лише державних юридичних осіб або хворих фізичних осіб Щодо недержавних юридичних осіб про­курор в їх інтересах з позовом до суду не звертається)

ТЕМА 6. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ДІЗНАННЯ ТА ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО

ПЛАН

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

А. Галузева приналежність і об'єкти прокурорського нагляду за виконанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

Б.  Предмет і завдання прокурорського нагляду за виконанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову ді­яльність. В.  Повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за оперативно-розшуковими органами.

.   Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства. А.  Об'єкти і галузева приналежність прокурорського нагляду за

органами дізнання та досудового слідства. Б.  Предмет і завдання нагляду.

В.  Повноваження прокурора у процесі здійснення нагляду за ор­ганами дізнання та досудового слідства. Г.   Правові акти прокурорського нагляду за органами досудового

розслідування.

Ґ.   Організація прокурорського нагляду.

Д. Прокурорський нагляд за додержанням органами дізнання і досудового слідства вимог закону про прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв і повідомлень про злочин. Е. Прокурорський нагляд за застосуванням органами досудового розслідування заходів процесуального примусу та вчиненням інших процесуальних дій.

Є. Прокурорський нагляд за забезпеченням виконання вимог за­кону щодо участі захисника на досудових стадіях проваджен­ня у кримінальних справах.

1. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Відповідно до п.З ст.5, ст.ст.29 і ЗО Закону "Про прокуратуру" однією із галузей (напрямів) прокурорсько-наглядової діяльності виступає нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Звідси випливає, що цей напрям охоплює нагляд за законністю в двох самостійних, врегу­льованих нормами, відмінних між собою, галузей права, видах діяль­ності правоохоронних органів: а) оперативно-розшуковій та б) кри­мінально-процесуальній (дізнання та досудове слідство). Ця обставина дозволяє відокремлено розглядати нагляд прокурора за кримінально-розшуковою діяльністю і за досудовим розслідуванням.

А. галузева приналежність. Об'єктами прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виступають підрозділи

виконанням законів - органів внутрішніх справ - а) кримінальна органами, які міліція; б) спеціальна міліція; в) спеціальні під­розділи по боротьбі з організованою злочин­ністю; г) оперативно-розшукові підрозділи ДАІ; - органів служби безпеки - а) розвідка; б) контррозвідка; в) військова контррозвідка; г) підрозділи захисту національної державності; ґ) підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинною діяльністю; д) підрозділи оперативного документування; є) оперативно-технічний підрозділ;

-  прикордонних військ - підрозділи з оперативно-розшукової роботи;

-  органів державної податкової служби - оперативні підрозділи податкової міліції;

-  управління державної охорони - підрозділи оперативного за­безпечення охорони,

-  органів і установ Державного департаменту України з пи­тань виконання покарань - оперативні підрозділи.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськи­ми, приватними організаціями та особами не допускається.

Охоплення в одну галузь прокурорського нагляду виконання законів оперативно-розшуковими органами і органами досудового розслідування можна пояснити їх спільними у судочинстві завданнями - розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчи­нили.

Разом з тим в юридичній літературі усе частіше звучить про­позиція щодо того, щоб у новій редакції Закону "Про прокуратуру" нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, був виділений у самостійну галузь (напрям) прокурорської діяльності.

Б. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ  ОРГАНАМИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Предмет прокурорського нагляду за опе­ративно-розшуковими органами визначений у ст. 29 Закону "Про прокуратуру" як додер­жання ними законів щодо охорони прав і свобод людини та громадянина; встановленого порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності й забезпечення законності рішень, що ними приймаються.

Оперативно-розшукова діяльність, згідно з Законом "Про оперативно-розшукову діяльність" - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контр-розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Ця діяльність ґрунтується на принципах законності, додержання прав і свобод громадян та юридичних осіб.

У предмет цієї підгалузі прокурорського нагляду не входять ві­домості про організацію, тактику, методи і доцільність засобів здійс­нення оперативно-розшукової діяльності, за умови, що вони перед­бачені законодавством. Це означає, що прокурор не повинен втру­чатись в саму організацію названої діяльності, оскільки це функція виключно керівництва відповідних служб. Однак, щоб належно орієн­туватись, а отже адекватно оцінювати з позицій законності роботу оперативно-розшукових підрозділів, прокуророві варто знати її осно­ви. Такої позиції дотримуються і науковці, і більшість практиків 2. Хоч у літературі існує й інша, доволі категорична позиція щодо недо­цільності вникання прокурора в "...досить специфічний механізм збо­ру, відпрацювання і перевірки оперативних даних..., оскільки це шкід­ливо для наглядової діяльності".  Невже і для прокурора оперативно-розшукова діяльність повинна бути своєрідним "табу", як у "старі добрі часи"? Чому ж тоді прокурор, здійснюючи наглядові функції в інших сферах діяльності, змушений вникати у їх специфіку і навіть користуватись у цьому процесі допомогою фахівців? Оперативно-розшукові знання, хоча і специфічні, здебільшого тактико-технічні, од­нак пов'язані із правозастосовчою діяльністю, а отже, поряд із кри­міналістичними, повинні бути в арсеналі прокурора, посадової особи, котра є чи не найрізноаспектнішим фахівцем-правником.

У найбільш загальному вигляді завдання прокурорського на­гляду за оперативно-розшуковими органами полягає у виявленні та усуненні порушень законів, що можуть бути допущені під час вико­нання ними своїх функцій. Це завдання конкретизується залежно від характеру вимог закону, який регламентує оперативно-розшукову ді­яльність. Перевіряючи законність виконання оперативно-розшукових заходів, прокурор першочергово повинен переконатись, що вони пе­редбачені законодавством. Повний перелік цих заходів наведено у статті 8 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність". Зокрема опе­ративні підрозділи мають право:

1)   опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну до­помогу;

2)   проводити контрольні закупки товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності;

3)   брати участь у перевірці фінансово-господарської діяльності під­приємств, організацій та окремих осіб;

4)   витребувати, збирати і вивчати документи та дані, що характе­ризують діяльність підприємств, установ та організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчи­ненні злочину, джерело та розміри їх доходів;

5)   проводити операції із захоплення озброєних злочинців, припи­нення тяжких злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

6)   відвідувати житлові та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що го­тується, злочину, а також збирати відомості про протиправну ді­яльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7)   негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчи­нення злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщен­ня, транспортні засоби, на земельні ділянки;

8)   здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співпрацює з ним, із збе­реженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості. За­значені особи не несуть відповідальності, якщо вони діяли з ме­тою необхідної оборони чи у випадку потреби;

9)   знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

10)контролювати, шляхом відбору за окремими ознаками, телеграф­но-поштові відправлення;

11)здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно і відеозйомки, оптичних та радіопри­ладів, інших технічних засобів;

12) мати гласних і негласних штатних працівників;

13) встановлювати конфіденційну співпрацю з особами на добровіль­них засадах;

14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;

15)використовувати, за згодою адміністрації, службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, орга­нізацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

16)створювати, з метою конспірації, підприємства, організації, ви­користовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів опера­тивних підрозділів;

17) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи; 18)застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вог­непальну зброю на підставах і в порядку, встановлених Законами "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про прикордонні війська", "Про управління охорони вищих посадових осіб України". Виконання оперативно-розшукових заходів, що не вказані у вищенаведеному переліку, оцінюється як порушення закону.

Прокурорська перевірка законності виконання оперативно-роз­шукових заходів повинна дати відповідь на такі питання:

- чи були вони скеровані на досягнення передбачених Законом

ТЕМА 6

"Про оперативно-розшукову діяльність" мети і завдань їх за­стосування?

-  чи були для їх виконання законні приводи і підстави?

-  чи входило проведення оперативно-розшукових заходів у ком­петенцію підданих перевірці органів?

-  чи у відповідності з законодавством відбувалось фіксування і легалізація наслідків конкретних випадків оперативно-розшукової діяльності?

Оперативно-розшукові заходи можуть проводитись тільки з ме­тою захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини і громадянина, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від злочинних посягань. Заборонено проводити такі заходи в інтересах будь-якої політичної партії, громадського і релігійного об'єднання. Основними завданнями, на вирішення яких можуть бути спрямовані опера­тивно-розшукові заходи є:

-  пошук, попередження і розкриття злочинів, а також виявлення та встановлення осіб, що їх готували і вчиняли;

-  здійснення розшуку осіб, що переховуються від органів дізнан­ня, слідства і суду, ухиляються від кримінального покарання, а також розшуку безвісти зниклих;

-  пошук і фіксація даних про розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій;

-  отримання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави. Органи, які виконують оперативно-розшукову діяльність, мають

право також збирати інформацію, що становить державну таєм­ницю, про об'єкти, які створюють підвищену небезпеку тощо.

Перевірка прокурором порядку (процедури) проведення опера­тивно-розшукових заходів стосується, у першу чергу, тих, для яких, через обмеження ними конституційних прав і гарантій громадян, закон визначив такий порядок (ч.2 ст.8 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" встановлює у загальних рисах довільну процедуру щодо таких заходів як: а) негласне проникнення в житлові приміщення; б) візуальне спостереження в житлових приміщеннях; в) зняття інфор­мації з каналів зв'язку; г) застосування технічних засобів отримання інформації; ґ) контроль телеграфно-поштових відправлень).

Даючи оцінку законності проведення вищеназваних оперативно-розшукових заходів, прокурор з'ясовує, чи було складено мотивовану постанову відповідним керівником конкретного підрозділу, а також чи є потрібна постанова голови чи заступника голови апеляційного суду за місцем проведення оперативно-розшукових заходів.

Більш складним для прокурора є встановлення законності проведення таких заходів, коли вони виконувались без судової по­станови у випадках так званої "оперативної невідкладності", що допускається ч.15 ст.9 Закону "Про оперативно-розшукову ді­яльність". Процедура виконання перерахованих вище заходів у таких випадках спрощена і передбачає тільки складення мо­тивованої постанови.

Відомчі нормативні акти містять вказівки про те, які посадові особи відносяться до керівників оперативно-розшукових органів і компетентні у прийнятті відповідних рішень. Прокурор, перевіряючи законність виконання заходів, що обмежують конституційні права громадян, з'ясовує:

-  факт складання відповідної постанови компетентною посадо­вою особою;

-  чи дійсно проведення оперативно-розшукового заходу відбу­валось за умов оперативної невідкладності і була наявною загроза вчинення тяжкого злочину або була інформація про події і дії, котрі створювали загрозу державній, військовій, еко­номічній або екологічній безпеці України?

-  чи була виконана вимога закону (ч.15 ст. 9 Закону "Про опе­ративно-розшукову діяльність") про повідомлення протягом 24 годин голові або заступнику голови апеляційного суду щодо застосування відповідного оперативно-розшукового заходу та підстави для його проведення?

Порядок виконання всіх інших оперативно-розшукових заходів на рівні законів в Україні не визначений. Більше того, жодним нор­мативно-правовим актом не передбачено делегування органам, у структурі яких є оперативно-розшукові підрозділи, права щодо рег­ламентування своїми відомчими актами порядку здійснення опе­ративно-розшукових заходів. Тому прокурор перевіряє тільки до­держання цими органами головно вимоги щодо обов'язковості до­кументування результатів оперативно-розшукової діяльності та ві­дображення їх у справах оперативного обліку (рішення про заве­дення, закриття оперативно-розшукових справ, про виконання кон­кретних заходів та ін.).

У випадках, коли оперативно-розшукові дії виконуються у рамках розслідування кримінальних справ, прокурорський нагляд поширю­ється і на додержання оперативно-розшуковими органами кримі­нально-процесуальних норм, котрими також може регулюватися і ця складова їх діяльності.

Оцінюючи законність оперативно-розшукових заходів, прокурор перевіряє не тільки додержання відповідних норм Закону "Про оперативно-розшукову діяльність", а й правил із галузевих Законів "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну та­ємницю" тощо, в яких, так чи інакше, визначається оперативно-розшукова компетенція.

В. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА У ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ НАГЛЯДУ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНІВ

Нагляд за додержанням законів під час виконання оперативно-розшукових заходів здійснюється Генеральним прокурором України, прокурором Автономної Республіки Крим, прокурорами областей, міст Києва і Севастополя та прирівняними до них прокурорами (ст. 14 Закону "Про оперативно-розшукову ді­яльність"). При необхідності здійснити пере­вірку законності оперативно-розшукової діяль­ності у міському чи райвідділі внутрішніх справ або підрозділах інших органів, міський, районний чи прирівняний до них прокурор повідомляє про це вищестоячого прокурора, який вирішує питання за суттю.

Перевірка законності у діяльності оперативно-розшукових ор­ганів проводиться:

-  за наявності скарг про допущені цими органами порушення;

-  за заявою слідчого про невиконання його доручень і вказівок;

-  за власною ініціативою прокурора у зв'язку з неналежним роз­слідуванням справи.

У ході здійснення нагляду прокурор має право:

-  вимагати від відповідних органів чи посадових осіб для пе­ревірки матеріали та інші відомості про злочини і осіб, що їх вчинили;

-  давати письмові вказівки цим органам;

-  ознайомлюватися з оперативно-розшуковими матеріалами;

-  діставати інформацію безпосередньо від конкретних праців­ників оперативно-розшукових підрозділів;

-  висувати керівникам чи начальникам вимоги про проведення ними перевірки законності оперативно-розшукових заходів, обов'язкові для виконання;

-  вживати заходів до притягнення винних у порушенні законів до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.

Безпосередній нагляд за додержанням і правильним засто­суванням законів під час проведення оперативно-розшукової діяль­ності центральними апаратами органів, що її здійснюють, по­кладений на такі підрозділи Генеральної прокуратури: а) управ­ління нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю; б) управління нагляду за додержанням законів органами дізнання і слідчими органів внутрішніх справ; в) управління нагляду за додержанням законів про національну безпеку; г) Головне управління військових про­куратур; ґ) управління нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства. Крім того, вказані управління здійс­нюють контроль за роботою підлеглих прокуратур з нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю.

Нагляд за додержанням законів відповідними органами, що про­водять оперативно-розшукову діяльність на місцях, згідно зі ст. 14 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність", покладений безпо­середньо на прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, які своїми наказами призначають працівників вказаних прокуратур безпосередньо здійснювати нагляд. Залежно від обсягу оперативно-розшукової роботи і кількості працівників, що нею займаються, у вказаних прокуратурах створюються відділи на­гляду за оперативно-розшуковою діяльністю.

Працівники прокуратур, які безпосередньо здійснюють нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю, обов'язково повинні мати допуск до роботи з таємними документами, відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю".

Спробуємо навести приблизний перелік повноважень відповід­них посадових осіб прокуратури, які здійснюють наглядові повно­важення, щодо оперативно-розшукових органів.

Начальник віддіпу:

-  організовує і здійснює загальне керівництво роботою відділу (відділення) згідно з основними напрямами його діяльності та функціональними обов'язками;

-  розподіляє обов'язки між працівниками відділу;

-  спільно з іншими відділами, що здійснюють нагляд за опера­тивно-розшуковою діяльністю, розробляє і вносить керівництву пропозиції щодо перспективного і поточного планування роботи;

-  організовує навчання працівників прокуратури, на яких покла­дені обов'язки безпосереднього здійснення нагляду за опе­ративно-розшуковою діяльністю;

-  здійснює контроль за своєчасним і якісним виконанням пла­нових заходів, рішень колегії з питань нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю,

-  скасовує необгрунтовані рішення підлеглих прокурорів з пи­тань нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю;

-  контролює своєчасне і якісне виконання доручень керівництва, які знаходяться у нього на контролі, а також звернень на­родних депутатів, розгляд і вирішення заяв і скарг громадян та посадових осіб на порушення законності у ході проведення оперативно-розшукової діяльності;

-  здійснює листування з керівниками оперативних підрозділів органів, що проводять оперативно-розшукову діяльність з пи­тань додержання законності під час її проведення;

-  вивчає стан прокурорського нагляду за додержанням законів у ході проведення оперативно-розшукової діяльності і вносить пропозиції керівництву щодо його вдосконалення;

-  надає необхідну методичну і практичну допомогу підлеглим прокурорам щодо організації роботи на вказаному напрямку;

-  організовує перевірку наказів та інструкцій відповідних органів з питань оперативно-розшукової діяльності, й у випадку їх не­відповідності чинному законодавству, ставить питання перед керівництвом прокуратури про вжиття заходів до приведення їх у відповідність з законом;

-  організовує перевірку стану і організації прокурорського на­гляду на місцях з питань додержання законності під час про­ведення оперативно-розшукової діяльності;

-  контролює додержання режиму таємності в діяльності відділу та його діловодстві.

Старший прокурор і прокурори відділу:

-  здійснюють контроль за станом і організацією прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення опера­тивно-розшукової діяльності в закріплених за ними зонах,

-  здійснюють безпосередній нагляд за додержанням законності з вказаних питань відповідними підрозділами органів, які про­водять оперативно-розшукову діяльність;

-  накопичують, аналізують і узагальнюють оперативну інфор­мацію,  що надходить з підлеглих прокуратур, оперативних органів, за якими здійснюють нагляд; використовують одержані ними дані для вирішення питань щодо усунення недоліків та упущень в роботі, внесення пропозицій керівництву щодо її вдосконалення. Про всі виявлені порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності доповідають начальнику відділу для своєчасного вжиття заходів щодо їх

усунення;

-  за дорученням керівництва розглядають, вирішують, орга­нізовують перевірки, а в необхідних випадках, перевіряють особисто з виїздом на місце заяви, скарги громадян і поса­дових осіб, звернення народних депутатів з питань додержан­ня законності під час проведення оперативно-розшукової діяль­ності, з вивченням оперативно-розшукових, контрольно-на­глядових справ та інших необхідних матеріалів;

-  під час проведення планових перевірок, а також за вказівкою керівництва, перевіряють додержання законності в процесі заведення оперативно-розшукових справ, здійснення опера­тивно-розшукових заходів, вживають заходи до негайного усу­нення виявлених порушень і реагування відносно винних по­садових осіб,

-  у своїй діяльності та діловодстві неухильно дотримуються режиму таємності.

У процесі здійснення нагляду за додержанням Закону Укра­їни "Про оперативно-розшукову діяльність" в органах, що її про­водять, необхідно звертати увагу на:

1.   Додержання вимог статті 6 Закону про наявність підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності. З цією метою ви­вчати заяви, повідомлення громадян, посадових осіб, громад­ських організацій, засобів масової інформації, письмові доручення і постанови слідчих, вказівки прокурорів, ухвали суду у кримі­нальних справах, що перебувають у їх провадженні, матеріали органів дізнання, правоохоронних органів та організацій інших держав.

2.   Виявлення у відповідних органах рішень про проведення опера­тивно-розшукових заходів за відсутності підстав, передбачених ст.

6 Закону.

3.   Своєчасність та якість виконання підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, письмових доручень слідчих, вказівок прокурорів, ухвал суду, запитів повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-роз­шукових заходів, а також запитів відповідних міжнародних пра­воохоронних організацій та органів інших держав на підставі до­говорів та угод.

Кількість випадків організації безпеки співробітників та осіб, що подають допомогу і сприяють оперативно-розшуковій діяльності, їх близьких, а також учасників процесу, інших осіб, які беруть участь у справах та членів їхніх сімей.

Кількість виявлених порушень працівниками підрозділів, які здій­снюють оперативно-розшукову діяльність. Звертати особливу увагу на застосування вогнепальної зброї, таємного проникнення у житлові помешкання, зняття інформації з каналів зв'язку та контроль телеграфно-поштових відправлень тощо. Чи затверджуються постанови про заведення оперативно-роз­шукових справ начальником органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Кількість заведених справ на осіб, які підозрюються в підготовці або вчиненні злочину, переховуються від органів розслідування, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісти зникли.

З якої кількості справ не встановлено даних, що вказують на оз­наки злочину в діях особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи.

9.   Кількість знищених (після шести місяців) таких справ.

10. Кількість виявлених випадків порушень прав і свобод людини або юридичних осіб. Чи заподіяні матеріальні та моральні збитки, як вони відшкодовані.

11. Кількість виявлених фактів розголошення результатів оператив­но-розшукової діяльності, які, відповідно до законодавства Укра­їни, становлять державну і службову таємницю, а також роз­голошення відомостей, що стосуються особистого життя, честі і гідності людини. Скільки працівників оперативних підрозділів, осіб, яким ці відомості були довірені, притягнуто до відповідальності за такими фактами.

12. Виявлення та перевірку правильності винесення рішень за скар­гами громадян з приводу обмеження їхніх прав і свобод, чи за всіма скаргами направлені письмові пояснення громадянам. Не підлягають перевірці дані про фізичних та юридичних осіб, які сприяють оперативним підрозділам у вирішенні завдань опе­ративно-розшукової діяльності.

Одержавши вказівку керівництва на проведення перевірки до­держання законів органом, який здійснює оперативно-розшукову ді­яльність, працівник прокуратури повинен:

-  скласти план-завдання перевірки, який затверджується керів­ництвом. Із цим планом-завданням перед початком перевірки ознайомлюється керівник органу, в якому проводиться пе­ревірка;

-  ознайомитись з необхідними статистичними даними, які ха­рактеризують стан оперативно-розшукової роботи в органі, що перевіряється, наказами, інструкціями та іншими норматив­ними документами, що регламентують оперативно-розшукову діяльність.

Проводячи перевірку, необхідно ознайомитись з організацією роботи органу, який займається оперативно-розшуковою діяльністю, його структурою, планами роботи, рішеннями колегій, оперативних нарад з питань оперативно-розшукової діяльності, матеріалами ін­спекторських перевірок на місцях, аналізами і узагальненнями, лис­туванням з підлеглими і вищестоячими органами з вказаних питань. Звертати увагу на організацію належного контролю з боку вище­стоячих органів за роботою підлеглих підрозділів, які займаються оперативно-розшуковою діяльністю, надання їм практичної допо­моги, на заходи реагування керівництва щодо порушень законності на вказаній ділянці роботи.

Вивчаючи контрольно-наглядові справи, потрібно звертати увагу на стан контролю з боку вищестоячих органів за роботою підлеглих підрозділів щодо конкретних оперативно-розшукових справ.

До перевірок доцільно залучати працівників вищестоячих ор­ганів, що займаються оперативно-розшуковою діяльністю і здійс­нюють контроль за роботою підлеглих оперативних підрозділів, з метою координації роботи.

У роботі з таємними і цілком таємними документами в органах, що перевіряються і займаються оперативно-розшуковою діяльні­стю, працівники прокуратур повинні суворо додержуватись вимог Закону України "Про державну таємницю" та Інструкції N0126-87 щодо забезпечення режиму таємності в міністерствах і відомствах.

Необхідно вимагати від керівників органу, що перевіряється, створення відповідних умов для роботи з таємними документами - надання окремого кабінету для роботи і сейфу.

Записи таємної інформації ведуться в робочих зошитах, перед­бачених вищеназваною Інструкцією. Вказані робочі зошити та інші таємні документи виносити із приміщення органу, в якому прово­диться перевірка, суворо забороняється, вони повинні зберігатися в опечатаному сейфі.

Після закінчення перевірки, робочі зошити із записами, довідки або доповідні записки про результати перевірки та інші необхідні документи щодо перевірки пересилаються із органу, що перевіря­ється, до прокуратури таємною поштою.

За наслідками перевірок власне і складаються згадані довідки або доповідні записки з відповідними висновками і пропозиціями щодо покращення прокурорського нагляду. У разі виявлення сут­тєвих недоліків і грубих порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності готуються проекти документів про­курорського реагування.

Наслідки перевірок обговорюються на оперативних нарадах ке­рівників підрозділів органу, що перевірявся, за участю відповідних працівників прокуратури. Довідки або доповідні записки подаються керівництву прокуратури особисто працівником, який очолював бри­гаду з перевірки.

Прокурорський нагляд за органами ді­знання і досудового слідства складають дії та рішення прокурора щодо реалізації на­даних йому повноважень з метою попере­дження, виявлення й усунення порушень цими органами норм кримінально-про­цесуального та інших законів.

Цей різновид нагляду, згідно з ст.ст. 1, 5, 29 і ЗО Закону України "Про прокуратуру", є складовою частиною одного із основ­них напрямів (галузей) нагляду, який, як вже наголошувалось, охоплює і нагляд за законністю діяльності оперативно-розшукових органів. Разом із тим нагляд за ор­ганами дізнання і досудового слідства яв­ляє собою самостійну ділянку прокурор­ської діяльності, що за обсягом займає провідне місце серед решти функцій прокуратури. У цю сферу входить нагляд за двома група­ми об'єктів: 1) органами дізнання та 2) органами досудового слідства.

До органів дізнання закон (стаття 101 КПК України) відносить: - міліцію;