Успішне вирішення завдань, що стоять перед органами прокуратури, можливе тільки за умови:

- постійного вдосконалення організації їх роботи;

-  використання інтенсивних методів прокурорсько-слідчої діяль­ності, наукових рекомендацій щодо її здійснення;

-  запровадження передового досвіду та можливостей сучасної техніки у діяльності прокурорів та слідчих;

-  систематичне підвищення професійної підготовки прокурор­сько-слідчих кадрів;

-  напрацювання у роботі працівників прокуратури ділового сти­лю та націленості на досягнення реальних практичних резуль­татів в укріпленні законності.

Діловий стиль в роботі прокурорське—слідчих працівників харак­теризується такими рисами:

1)   невтомна боротьба зі злочинністю та іншими видами правопо­рушень;

2)   переконаність у вартості та потрібності своєї роботи державі та народу України;

3)   принциповість;

загрузка...

4)   єдність слова і діла;

5)   відчуття нового, ініціатива і творчість;

6)   науковий підхід до вирішення практичних завдань,

7)   здатність взяти на себе відповідальність за дії, рішення тощо;

8)   правильний підбір, розстановка і виховання кадрів;

9)   чітка організація та дисципліна праці;

10)дієвий контроль і перевірка виконання завдань;

11) чуйне та уважне відношення до людей;

12) простота та природність у стосунках з людьми;

13) скромність.

Оволодіти цим стилем - це означає запровадити у свою діяль­ність перераховані його риси, систематично підвищувати свій науково-культурний рівень та професійну майстерність. Очевидно, що це обов'язок кожного прокурора і слідчого.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ. КОНТРОЛЬ ТА АНАЛІЗ ЇЇ ВИКОНАННЯ

Одним із важливих засобів вдосконалення роботи прокуратур України всіх рівнів є

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОП), під якою вбачають застосування на практиці досяг­нень науки, техніки і передового досвіду для найраціональнішої організації трудової діяль­ності, досягнення максимального її ефекту, повного використання наявних у конкретному прокурорсько-слідчому колективі можливостей.

Наукова організація праці в органах прокуратури передбачає:

-  раціональний розподіл обов'язків між працівниками прокура­тури (оперативними та допоміжними);

-  забезпечення узгодженості їх дій;

-  створення необхідних умов для безперервної та ритмічної ді­яльності;

-  створення умов для високоефективного і повного викорис­тання робочого часу та трудових ресурсів;

-  застосування раціональних методів, прийомів і засобів орг­техніки у діловодстві та управлінській роботі;

-  підвищення професійної кваліфікації та загального культурного рівня кожного працівника,

-  створення атмосфери товариської взаємодопомоги, ділового психологічного настрою в колективі.

Одним із елементів організації роботи прокуратур виступає роз­поділ обов'язків між оперативним складом, завданням якого є:

-  забезпечення розмежування об'єктів та функцій прокурор­сько-слідчої діяльності,

-  забезпечення персональної відповідальності за доручений на­прям роботи;

-  об'єднання зусиль всіх працівників для виконання завдань про­куратури.

Наказом Генерального прокурора №2 від 6 січня 2000 року "Про розподіл обов'язків між керівниками Генеральної прокуратури" ці обов'язки розподілені так:

1.   За Генеральним прокурором України залишено загальне керів­ництво прокуратурою України.  Крім  цього,  Генеральний прокурор: керує роботою колегії; організаційно-контрольним управ­лінням; бере участь у засіданнях Пленуму Верховного Суду Укра­їни та Вищого Господарського Суду України; керує роботою пер­шого відділу; прес-центру та редакції журналу "Вісник проку­ратури", контролює роботу бухгалтерії.

2.   Перший заступник Генерального прокурора України відповідаль­ний за:

-  управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;

-  відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті;

-  відділ нагляду за додержанням природоохоронного законо­давства;

-  відділ координації роботи держорганів з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю;

-  координацію діяльності управлінь і відділів Генеральної про­куратури України;

-  участь у засіданнях Кабінету Міністрів України;

-  зв'язки з народними депутатами, розгляд їх звернень;

-  відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально-по­бутових потреб.

3. Заступник начальника Головного управління нагляду за закон­ністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства поширює свої повноваження на:

-  головне управління нагляду за законністю оперативно-роз­шукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

-  управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури;

-  управління нагляду за додержанням законів органами внут­рішніх справ та податкової міліції при провадженні опера­тивно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слід­ства;

-  управління нагляду за додержанням законів спеціалізованими підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;

-  відділ організації аналітичної роботи, контролю та криміна­лістики і так далі.

Варто зазначити, що обов'язки в прокуратурах можуть розподі­лятись за трьома принципами:

1. За предметно-галузевим, згідно з яким за працівниками закріп­люється відповідна галузь прокурорського нагляду або ділянка діяльності (характерно для прокуратур низової ланки).

2. За зональним (територіальним), коли на кожного працівника покла­дається контроль за діяльністю конкретних нижчестоячих проку­ратур або відповідним напрямом роботи у таких, залежно від тери­торії їх розташування (характерно для прокуратур обласного рівня). Змішаний принцип - за обома вищеназваними принципами. Крім того, у розподілі обов'язків між працівниками прокуратури

використовується і персональний принцип. Він має такі переваги:

1) існує і забезпечується персональна відповідальність за стан роботи в зонах;

2) розвиває ініціативу в організації взаємодії з керівниками піднаг­лядних об'єктів у зонах;

3) вчить самостійно приймати рішення на прокурорсько-слідчій ділянці тощо.

Під час вибору способу розподілу обов'язків враховують:

-  об'єм роботи конкретної прокуратури;

-  місце розташування піднаглядних територій та об'єктів;

- стан правопорядку в піднаглядних об'єктах;

-  професійні можливості працівників.

Обов'язки між працівниками в конкретних прокуратурах розпо­діляються наказом прокурора по прокуратурі. Типовий спосіб роз­поділу обов'язків наступний: 1. Обов'язки прокурора (крім прямо передбачених в КПК):

-  організація роботи щодо боротьби із злочинністю, забезпе­чуючи взаємодію галузей діяльності, відомств та їх працівників (функція координації);

-  підтримування і вдосконалення ділових стосунків з керівни­ками підприємств, установ, організацій, що знаходяться на обслуговуваній прокуратурою території;

-  участь у розробці цими керівниками заходів щодо укріплення законності та правопорядку;

-  планування роботи прокуратури і організація її виконання;

-  безпосереднє керування однією або декількома галузями про­курорської діяльності;

-  організація роботи щодо розгляду заяв, пропозицій і скарг прийому громадян;

-  аналіз діяльності прокуратури в цілому і, зокрема, роботи кон­кретних працівників;

-  розповсюдження і запровадження передового досвіду,

-  керівництво плановими і позаплановими оперативними на­радами;

Існує практика, коли прокурор залишає за собою керівництво слідством; нагляд за загальним додержанням і виконанням законів - курує заступник прокурора; нагляд за додержанням законів оперативно-розшуковою діяльністю, дізнанням, досудовим слідством, підтриманням держобвинувачення тощо доручається конкретним прокурорським працівникам. Обов'язки заступника прокурора районного рівня:

-  організація роботи з нагляду за загальним додержанням за­конів і з правової пропаганди (участь у ній);

- аналіз і узагальнення стану законності і правопорядку;

-  організація роботи з відшкодування державі матеріальної шкоди;

-  безпосередній розгляд скарг наглядового характеру, аналіз роботи з ними;

-  перевірка обґрунтованості клопотань про адміністративне ви­селення;

-  контроль за роботою помічників, які займаються наглядовою діяльністю тощо;

-  узагальнення роботи прокуратури і розроблення пропозицій з питань нагляду за загальним додержанням законів, відшко­дування шкоди  державі, роботи із заявами, правової пропа­ганди;

-  навчання помічників і слідчих, підготовка планів навчання, за­няття з особовим складом прокуратури, керування роботою канцелярії тощо.

Помічники прокурора виконують обов'язки в межах закріплених за ними галузей наглядової діяльності та питань, вирішуваних про­куратурою, допомагають слідчим тощо.

Слідчі прокуратури - розслідують злочини.

Технічний персонал - їх робота поділяється за предметним принципом.

Із 1 січня 1995 року в органах прокуратури України діє "Інструк­ція по діловодству в органах прокуратури", затверджена наказом Ге­нерального прокурора України №25 від 22 грудня 1994 року, якою встановлено порядок ведення діловодства в прокуратурах України усіх рівнів.

Узагальнивши літературу та прокурорську практику, можна кон­статувати, що правильно організувати прокурорам свою роботу за­важає наступне:

- недостатнє знання деякими прокурорами, через кабінетний стиль роботи і через відсутність зв'язку з громадськістю та населенням, оперативної обстановки, недостатня їх обізна­ність із станом законності і правопорядку та структурою і ди­намікою злочинності на обслуговуваній очолюваною проку­ратурою території;

-  відхід від предмета і меж прокурорського нагляду, підміна і дублювання діяльності контрольованих прокуратурою органів, збереження командно-бюрократичних методів щодо усунення виявлених порушень закону;

-  несвоєчасність заходів, що застосовуються прокурором для усунення порушень закону; запізніле реагування (або повна відсутність такого) на виявлені порушення законності;

-  недостатня цілеспрямованість у виявленні та усуненні по­рушень законності, а також відсутність чіткої й неухильної так­тики у виборі об'єктів прокурорських перевірок;

-  невиправдане повернення до повторних перевірок одних і тих самих об'єктів чи суб'єктів через вжиті напівзаходи, незакін­ченість попередніх перевірок;

-  непереборна віра у "силу паперу", тобто у паперовий стиль керування, формалізм і бюрократизм у роботі прокурора за­мість живої роботи;

-  неналежна робота зі скаргами та заявами громадян,

-  безпосередні порушення деякими прокурорами вимог закону або поблажливість до таких порушень нижчестоячими про­курорами, тяганина у роботі та прийнятті рішень, у тому числу і в слідстві.

Планування роботи прокуратури

У системі заходів організаційного характеру ПЛАНУВАННЯ роботи в конкретно взятій прокуратурі займає важливе місце, оскільки воно:

-  виступає однією із умов успішного виконання прокуратурою її завдань, визначених у Законі;

-  дозволяє мобілізувати колектив прокуратури на вирішення го­ловних, найбільш гострих стратегічних і поточних проблем;

-  зробити правильний вибір напряму у роботі як всієї проку­ратури, так і окремого її підрозділу;

-  сприяє правильному розподіленню сил та максимальному використанню наявних можливостей щодо подальшого зміц­нення законності та правопорядку;

-  слугує фактором, що дисциплінує роботу, забезпечує найефек­тивніше використання наявних засобів тощо.

У прокуратурах, залежно від поточності періодів, здійснюється планування декількох видів, зокрема:

-  перспективне планування, тобто на 3-5 років, - містить за­ходи, що визначають головні напрями в діяльності прокура­тури, найважливіші питання, які підлягають вирішенню тощо,

-  поточне планування, може бути річним та квартальним;

-  цільове планування, скероване на вирішення конкретних зав­дань, конкретного питання.

В прокуратурах з невеликим або середнім об'ємом роботи про­екти планів доцільно готувати безпосередньо прокурору, а в про­куратурах із значною кількістю оперативного складу цей обов'язок доречно доручити заступнику прокурора. Однак кожного разу в роз­робці плану роботи прокуратури повинен брати участь весь опе­ративний склад (прокурорсько-слідчі працівники). Це досягається попереднім збиранням їх пропозицій до напрацьованого документа, а також обговоренням проекту плану на оперативній нараді.

Прокурорському працівнику, що готує проект плану, корисно мати спеціальний зошит чи журнал, у яких, у відповідному порядку, будуть накопичуватись замітки, чорнові записи щодо майбутнього плану. Окрім цього, потрібно враховувати плани вищестоячих про­куратур та журнал контролю виконання запланованого.

Оскільки плани роботи прокуратур обумовлюються динаміч­ними внутрішніми та зовнішніми факторами (рішеннями директивних органів, станом законності, рівнем роботи оперативного складу про­куратури тощо), вони вимагають регулярного корегування, що до­пустимо тільки з позиції активізації прокурорсько-слідчої діяльності, ефективності результатів у боротьбі зі злочинністю.

Контроль та перевірка виконання запланованого Постійний та дієвий контроль виконання запланованого та по­точного у роботі прокуратури - невід'ємна частина наукової орга­нізації праці та управління в органах прокуратури. Від контролю за­лежить успіх роботи прокуратури.

ЗАВДАННЯ КОНТРОЛЮ:

а) забезпечення чіткості в роботі прокуратури; Ь) підвищення виконавчої дисципліни; с) персоніфікація відповідальності.

Щоб контроль був дієвим, потрібно дотримуватись вимог щодо: - забезпечення його надійності та своєчасності;

-  забезпечення перевірки виконаної роботи за суттю, без фор­малізму;

- систематичності його проведення;

-  повноти, охоплення діяльності усього апарату прокуратури. У ході практики напрацьовано багато форм і методів контролю

виконання:

1)   ведення журналів, табелів, картотек контролю;

2)   жива систематична перевірка роботи підлеглих і надання їм діє­вої допомоги;

3)   періодичний перегляд наглядових проваджень у кримінальних спра­вах, що перебувають у поточному провадженні слідчих прокуратури та інших матеріалів в працівників інших напрямів діяльності;

4)   проведення оперативних нарад - найважливіша форма контролю виконання роботи і керування підлеглими.

Аналіз роботи (діяльності) прокуратури

Одним із важливих елементів організації роботи прокуратури будь-якого рівня є своєчасний і глибокий аналіз власної діяльності.

Аналіз дозволяє вичленувати найбільш актуальні для даної про­куратури проблеми, з'ясувати, що заважає їх успішному вирішенню, намітити необхідні заходи.

Ці проблеми можуть мати зв'язок з будь-якими аспектами ро­боти прокуратури:

-  з організацією роботи у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями, їх попередженням;

-  з розслідуванням злочинів та інших протиправних діянь;

-  з проведенням наглядових повноважень у різних напрямах діяльності тощо.

Предметом аналізу зазвичай виступають такі питання: А.  Щодо нагляду за загальним додержанням та виконанням законів:

1)   взаємодія з іншими галузями прокурорського нагляду та на­прямами прокурорської діяльності, використання їх резуль­татів для підвищення ефективності цього виду нагляду;

2)   практика застосування передбачених Законом правових засо­бів прокурорського реагування;

3)   якість документів прокурорського реагування;

4)   практика залучення до наглядових перевірок спеціалістів, гро­мадськості тощо.

Б.  Щодо розслідування слідчими прокуратури діянь, що містять озна­ки злочинів:

1)   обґрунтованість порушення кримінальних справ, планування слідства, застосування заходів процесуального примусу, від­шкодування збитків тощо;

2)   забезпечення повноти, всебічності та об'єктивності розслі­дування, застосування науково-технічних засобів, з'ясування причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, своєчасність та повнота заходів щодо їх усунення;

3)   формування правильної громадської думки щодо осіб зло­чинців;

4)   практика звільнення винних осіб від кримінальної відповідаль­ності, вжиття щодо них некримінальних заходів;

5)   стан роботи у зупинених кримінальних справах;

6)   облік та зберігання речових доказів, науково-технічних засобів тощо.

В.  Щодо підтримання державного обвинувачення та представниц­тва інтересів держави та окремих громадян у судах:

1)   практика організації та проведення публічних процесів;

2)   якість підготовки обвинувачення;

3)   застосування окремих видів покарань, своєчасність звернен­ня вироків до виконань;

4)   стан представницької діяльності, апеляційної та касаційної прокурорської практики тощо.

Щодо роботи з кадрами:

1)   виконання оперативним складом професійних обов'язків;

2)   стан юридичної підготовленості,

3)   виконання планів індивідуального навчання тощо. Залежно від обставин актуальними можуть бути й інші питання,

зокрема, аналіз та вивчення передового досвіду та інші.

ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ І ЗАКОНОДАВЧО-СИСТЕМАТИЗАЦІЙНА РОБОТА В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ

Прийом та первинну обробку вхідних до­кументів здійснюють у вищестоячій прокура­турі працівники картотеки або спеціально ви­ділений працівник канцелярії, а в районній, міській та прирівняній до такої - начальник канцелярії, старший інспектор або інспектор.

Кореспонденція сортується на:

а) скарги, листи, заяви, телеграми громадян;

b) документи, що відносяться до листування за скаргами та справами;

с) кримінальні та цивільні справи;

d) інші документи.

Анонімні звернення не реєструються. Якщо в них містяться по­відомлення про злочини або про осіб, що їх вчинили, вони надси­лаються до органів, що ведуть оперативно-розшукову діяльність.

Документи реєструються один раз: вхідні - в день надходження, вихідні та внутрішні - в день підписання.

Скарги реєструються в алфавітну картку (додаток 6 до Інструкції по діловодству). Окрім цього виписують карту - посилання (додаток 7) на особу, стосовно якої подано скаргу. Якщо скарги стосуються су­дових та прокурорсько-слідчих рішень, то заводяться алфавітні кар­ти та довідки на них (додаток 8).

Під час реєстрації скарг та спеціальних донесень про вчинені злочини, вбивства, самогубства, нещасні випадки, якщо обвинува­ченого встановлено-алфавітну карту виписують на обвинуваченого, а карту-посилання - на заявника, вбитого, потерпілого. За відсутності цих даних карта заводиться за ФАКТОМ ПОДІЇ.

У прокуратурі проводиться реєстрація та облік наглядових про­ваджень - у книзі обліку наглядових проваджень (додаток 9), щодо кримінальних справ та скарг.

Реєструються та обліковуються кримінальні та цивільні (гос­подарські) справи, витребувані в касаційному та виключному про­вадженні (додаток 11).

Порушені і прийняті до провадження кримінальні справи, в тому числі і ті, що надійшли з інших органів і прийняті слідчими і про­курорами до свого провадження, протоколи про злочини реєстру­ються у картотеці і враховуються у книгах обліку слідчих справ та протоколів про злочини.

Речові докази, цінності, особисті документи, вилучені в обви­нувачених по справах, обліковуються канцелярією в книзі обліку ре­чових доказів та цінностей на підставі протоколів вилучення та об­шуку.

Заяви громадян, повідомлення організацій, посадових осіб про злочини, що вже скоєні або готуються, а також усі відомості про злочини, що надійшли у формі сигналів (телефоном, телеграфом, у вигляді анонімного листа) реєструються у картотеці у випадках, коли в них вказані особи, яких звинувачують у вчиненні правопорушення. Книга обліку заяв та повідомлень (додаток 14), книга обліку сиг­налів (додаток 15) ведуться в цілому по прокуратурі, а не за струк­турними підрозділами.

Заяви, повідомлення, анонімні листи, телеграми про зло­чини, які надійшли поштою, працівник канцелярії реєструє в ал­фавітній картотеці та передає оперативному працівнику, який, залежно від змісту, дає письмову вказівку посадовій особі, що відповідає за ведення цих книг, в якій книзі вони повинні облі­ковуватись.

Усні заяви, повідомлення та сигнали реєструються у картотеці, якщо вони оформлені оперативним працівником прокуратури про­токолом прийняття усного сигналу за встановленою формою з про­ставленим реєстраційним штампом.

У прокуратурах ведеться також облік документообігу. Обсяг до­кументообігу - це кількість окремих видів та загальна кількість вхід­них, вихідних та внутрішніх документів у кожному структурному під­розділі та в цілому по прокуратурі.

Облік документів ведеться щоденно працівниками канцелярії під час первинної обробки та відправки документів за формою (додаток 36).

На початку наступного місяця дані про кількість документів за минулий місяць сумуються по кожному структурному підрозділу та до 7 числа представляються зведення начальнику служби діловод­ства, де їх до 10 числа зводять в цілому по прокуратурі за формою (додаток 37).

Результати обліку обігу документів узагальнюються секрета­ріатом та представляються керівництву для відпрацювання заходів щодо вдосконалення роботи з документами.

Канцеляріями прокуратур складаються щорічні номенклатури справ. Номенклатура справ - це систематизований перелік заго­ловків справ, що утворюються в діловодстві прокуратури із вказівкою строків їх зберігання, оформлений у встановленому порядку на за­гальному бланку прокуратури, не менше ніж у чотирьох екземплярах (додаток 38, 39):

-  перший примірник зберігається у службі діловодства проку­ратури;

-  другий використовується службою діловодства як робочий при­мірник;

-  третій - як обліковий документ знаходиться у відомчому архіві;

-  четвертий - в державному архіві.

Номенклатура справ переузгоджується з архівним закладом кож­ні 5 років. Перший примірник номенклатури на кожний рік збері­гається не менше 10 років.

Систематизація законодавства

Це - організаційно-методична робота щодо впорядкування придбання, поточного обліку, розміщення, зберігання норматив­них актів та робота з ними. Ця робота здійснюється за встанов­леною системою, яка передбачає обов'язкове ведення контроль­них екземплярів кодексів та інших офіційних видань, системати­зованої картотеки і алфавітно-предметного обліку секретних нор­мативних актів.

Відповідає за цю роботу прокурор, а виконує хтось із помічників, в обов'язки якого входить:

1)  отримувати, зберігати і вести облік законодавчих, урядових та інших нормативних актів, а також юридичну літературу; вести контрольні екземпляри кодексів та інших нормативно-пра­вових актів; вести предметну (системну) картотеку; регулярно знайомити оперативний склад з діючим законодав­ством та іншими актами, давати довідки.

Систематизація законодавства в органах прокуратури дозволяє успішно виконувати прокуратурою завдання прокурорської діяль­ності, оскільки прокурори і слідчі будуть досконало знати діюче різногалузеве законодавство та уміло і правильно застосовувати його у всіх сферах.

Форми систематизації:

•   колективне вивчення правових документів (правові семінари);

•   наявність у кожного працівника особистої картотеки діючого законодавства, наказів Генерального прокурора України;

•   наявність у прокуратурах штатних систематизаторів законо­давства, починаючи з обласних і вище, а за сумісництвом і у нижчестоячих:

•   безпосереднє забезпечення Генеральною прокуратурою кар­тотеками нормативно-правових актів, офіційними виданнями, тематичними збірками і довідниками діючого законодавства, юридичними журналами тощо;

•   у кожній прокуратурі ведуться контрольні екземпляри кодексів у всіх галузях права тощо;

•   створення необхідних умов для зберігання законодавства та спецлітератури під грифом "для службового користування" тощо.