Муніципальне право — це система норм, які регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування та інші тісно пов'язані з ними суспільні відносини. Тому можна ствер­джувати, що муніципальне право стосується, насамперед, без­посередньої і представницької місцевої (локальної) влади, а отже, воно належить до групи публічних галузей права. Звідси муніципальне право найбільш тісно пов'язане з конституційним, адміністративним, фінансовим та іншими галузями. Загалом, конституційне право є найбільш важливим підґрунтям для ство­рення і функціонування муніципального права.

Відразу хотілося б зазначити, що термін «муніципальне пра­во* не зовсім точно відображає предмет регулювання і охорони, оскільки, як уже зазначалося, норми цієї галузі спрямовані, на­самперед, на місцеве самоврядування. Окрім цього, Конституція і законодавчі акти України не використовують термін «муніци­палітет». Він є нетрадиційним для нашої юридичної науки і практики. Але приблизно аналогічні зауваження можуть бути висунуті й щодо термінів «комунальне право», «право місцевого самоврядування» тощо.

Разом із тим, у більшості національних правових систем світу використовується саме термін «муніципальне право», а тому він дедалі більше поширюється і в нашій правовій системі.

Отже, предметом муніципального права є суспільні відноси­ни, пов'язані з організацією і функціонуванням місцевого само­врядування як самостійного та відносно відокремленого виду публічної локальної влади в системі народовладдя в межах пев­них адміністративно-територіальних одиниць.

Муніципальне право належить до групи публічних галузей права. Його норми регулюють і охороняють, насамперед, відно­сини влади, пріоритетними серед яких є зобов'язаня. Отже, ме­тодом муніципального права є загальне зобов'язання, для яко­го характерна імперативність, тобто підпорядкованість однієї зі сторін правових відносин1 Разом із тим, диспозитивний метод, під яким розуміють юридичну рівність сторін, може застосову ватися у відносинах суміжних або дуже близьких до чисто муніципальних, наприклад у договірних відносинах органів і посадових осіб місцевого самоврядування з іншими юридични­ми і фізичними особами.

Надзвичайно важливим методом у системі муніципального права є метод децентралізації (передачі) владних повноважень від держави до територіальної громади як інституту громадянсь­кого суспільства. Безперечно, що він використовується спільно з методами централізації, координації і субординації тощо.

Джерела муніципального права — це правові акти, які спрямовані на врегулювання та охорону місцевого самовряду­вання. До них належать:

Конституція України (пріоритетне джерело);

Закони України: «Про місцеве самоврядування в Україні»
від 21 травня 1997 р., «Про столицю України — місто-герой Київ»
від 15 січня 1999 р. тощо;

нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого са­
моврядування (акти місцевих референдумів, статути, регламен­
ти відповідних рад).

міжнародно-правові акти в галузі місцевого самоврядуван­
ня, наприклад Європейська хартія місцевого самоврядування,
прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 р.

нормативно-правові договори за участю суб'єктів системи
місцевого самоврядування.

Систему муніципального права утворюють його норми, принципи та інститути. Муніципально-правові норми є первин­ними елементами системи муніципального права. їх класифі­кують залежно від різних якостей, наприклад за юридичною силою (конституційні, законодавчі, підзаконні, норми міжнарод но-правових актів). Муніципально-правові принципи — це найбільш загальні правила поведінки, що відображають його сутність і соціальне призначення. Муніципально-правові інститути розуміють як групи правових норм і принципів, що регулюють однорідні групи муніципальних відносин. Наприк­лад, інститут комунальної власності, органів самоорганізації населення тощо.

На підставі муніципально-правових норм і принципів вини кають муніципально-правові відносини, під якими розуміють відносини між двома і більше суб'єктами, які наділяються взаєм­ними правами й обов'язками щодо здійснення муніципальної влади.

Важливо також підкреслити, що муніципальне право роз­глядається не тільки як галузь права та законодавства, а й як юридична наука та навчальна дисципліна.