У системі правозахисних органів важливе місце посідає но­таріат — система органів і посадових осіб, на які покладено обо­в'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти нотаріальні дії, передбачені Законом Ук­раїни «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р., для надання їм юри­дичної вірогідності.

Предметом нотаріальної діяльності є посвідчення безспірних прав, безспірних фактів і вчинення інших дій, що випливає із пов­новажень нотаріальних органів і посадових осіб. Діяльність нота­ріату спрямована на охорону та захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шля­хом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Джерелами нотаріального права є Конституція України, де закріплено теоретичні положення, які зумовлюють діяльність нотаріату, а також Закон України «Про нотаріат». Законом впер­ше було передбачено запровадження приватного нотаріату. Но­таріуси у своїй діяльності керуються також постановами й роз­порядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції.

Нотаріуси і службові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством (ст. 7 Закону) та мають вимагати додержання законності всіма громадянами і юридичними особами, які звертаються до них з проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать за­кону; не приймати документи, які оформлені з порушеннями закону або містять відомості, що паплюжать честь і гідність гро­мадян. Не менш важливим у діяльності нотаріату є додержання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Саме тому довідки й документи нотаріальні контори і приватні нотаріуси видають лише тим громадянам, державним установам і організаціям, для яких або за дорученням яких виконувалися нотаріальні дії. Важ­ливе значення у діяльності нотаріату має також додержання об'єктивної істини, тобто обгрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконують нотаріальні дії. Підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверд­жені необхідними й достатніми письмовими доказами (докумен­тами). Подані матеріали нотаріус оцінює з точки зору їх належ­ності, допустимості й достовірності (ст. 4 Закону).

За вчинення нотаріальних дій нотаріуси справляють держав­не мито у розмірах, встановлених декретом Кабінету Міністрів України з наступними змінами та доповненнями.

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справля­ють плату, розмір якої встановлюється за домовленістю сторін (ст. 31 Закону). З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним за­конодавством.

Посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищ­них, міських рад народних депутатів України у населених пунк­тах, де немає державних нотаріусів, посадові особи можуть вчи­няти певні нотаріальні дії.

У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотарі­альні дії (ст. 34 Закону):

посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення,
шлюбні контракти тощо);

вживаються заходи щодо охорони спадкового майна;

видаються свідоцтва про право на спадщину;

видаються свідоцтва про право власності на частку у
спільному майні подружжя;

видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з при­
людних торгів; видаються дублікати документів, що зберігаються у спра­
вах нотаріальної контори;

накладається заборона відчуження жилого будинку, квар­
тири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна;

посвідчується вірність копій документів і виписок з них;

посвідчується справжність підпису на документах;

посвідчується правильність перекладу документів з однієї
мови на іншу;

посвідчується факт, що громадянин є живим;

посвідчується факт перебування громадянина в певному
місці;

посвідчується тотожність громадянина з особою, зображе­
ною на фотокартці;

посвідчується час пред'явлення документів;

передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим
фізичним і юридичним особам;

приймаються на депозит (тобто на зберігання на певний
строк) грошові суми та цінні папери тощо.

Цей перелік не є вичерпним. Чинним законодавством на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій. Приватні нотаріуси вчиняють подібні нота­ріальні дії, за винятком деяких. Так, зокрема, вони не мають права накладати і знімати заборону відчуження жилого будин­ку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділян­ки, іншого нерухомого майна; видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; видавати свідоцтва про право на спадщи­ну тощо1.

Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, санаторіях або проживають у будинках для перестарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями зазначених будинків для перестарілих та інвалідів, прирівнюються до нотаріально по­свідчених.

Право посвідчувати заповіти надано капітанам морських су­ден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапо­ром України, а також начальникам експедицій стосовно за­повітів громадян, які перебувають у плаванні чи експедиції.

Заповіти та доручення військовослужбовців, а також роб­ітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових час­тин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб і органів, що вчиняють нотаріальні дії, можуть посвідчувати командири (начальники) цих частин, з'єднань, установ і закладів.

Начальники місць позбавлення волі мають право посвідчу­вати заповіти та доручення осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.