Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільово­го фонду, здійснюваний платниками в певному розмірі, у чітко визначені строки і на умовах, що визначаються законами Ук­раїни про оподаткування.

Податкам характерні такі риси:

а)            примусовість і обов'язковість, тобто відсутність у платника
вибору щодо сплати податку (платити чи не платити) і встанов­
лення юридичної відповідальності за ухилення від його сплати;

б)            безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до
держави за відсутності зустрічних зобов'язань із боку держави;

в)             безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-
яких дій із боку держави;

г)             нецільовий характер, а саме відсутність чітких вказівок
щодо напрямів використання надходжень від певного податку;

ґ) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами;

д)            безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків,
не повертаються до платників;

є) регулярність стягнення, що полягає у безперервності бюд­жетного процесу та необхідності наповнення фондів коштів. Функції податків:

а)            фіскальна (лат. fiscus — державна казна) — наповнення до-
ходної частини бюджетів усіх рівнів для задоволення потреб
суспільства;

загрузка...

б)            регулююча — як через регулювання галузей суспільного
виробництва, так і через регулювання споживання;

в)             контрольна — шляхом регламентування державою фінан­
сово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва, отри­
мання доходів громадянами, використання ними належного їм
майна та дотримання фінансової дисципліни;

г)             розподільча — є продовженням фіскальної: наповнення до-
ходної частини бюджету, з наступним розподілом отриманих
коштів для фінансування функцій та завдань держави та органів
місцевого самоврядування;

ґ) стимулююча — шляхом запровадження окремим платни­кам податків пільг щодо їх сплати, що стимулює розвиток окре­мих галузей народногосподарського комплексу або здійснює підтримку незахищених верств населення країни.

Податки, збори та мито складають обов'язкові платежі, які визначають як обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до позабюджетного фонду, які здійснюються платниками в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

Законодавство України про оподаткування не визначає різниці між податком, збором (обов'язковим платежем) і митом, при цьому воно засноване на єдності їхніх основних ознак (обо­в'язковість сплати, примусовий характер, здійснення контролю за їх надходженням із боку єдиного органу державної податко­вої служби).

Проте, поряд зі спільними ознаками між ними існують і певні відмінності:

а)            податок — це узаконена форма відчуження власності юри­
дичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в роз­
мірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язко­
вості, безповоротності, індивідуальної безоплатності;

б)            збори — це платежі, які стягуються з платника державни­
ми органами за надання права брати участь або використовува­
ти як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Наприклад, пра­
во на припаркування автотранспорту, використання місцевої
символіки тощо;

в)             мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснен­
ня спеціально уповноваженими органами дії і видачу документів,
що мають юридичне значення. Так, митними органами стягуєть­
ся платіж за ввезення та вивезення товарів (перевезення через
митний кордон держави), судами — за подання позову тощо.

Податки, на відміну від зборів та інших обов'язкових платежів, мають головне значення для формування бюджету, оскільки вони забезпечують 80% надходжень до його дохідної частини. Мета податків — задоволення потреб держави, тоді як збори й мито спрямовані на задоволення потреб або видатків окремих установ. Податки являють собою безумовні платежі, тоді як збори чи мито сплачуються у зв'язку з наданням платникові послуги з боку дер­жавної установи, що виконує свої владні повноваження. Збори та мито здебільшого мають разовий характер, тоді як податки сплачуються з певною періодичністю.

Залежно від ознак, які покладені в основу порівняння, усі податки класифікують на загальнодержавні та місцеві — залеж­но від органу державної влади та місцевого самоврядування, який приймає рішення про введення податкового платежу на відповідній території:

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових пла­тежів) належать:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

мито;

державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата (податок) за землю;

рентні платежі;

податок із власників транспортних засобів та інших само­
хідних машин і механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
державного бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення;

збір на обов'язкове соціальне страхування;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір за використання радіочастотного ресурсу України;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збір до Державного інноваційного фонду;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької
діяльності;

збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмеляр­
ства;

єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через
державний кордон України;

збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (по­
чатковий, регулярний, спеціальний).

Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Ра­дою України і справляються на всій території України. Пода­ток на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за зем­лю, податок із власників транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднен­ня навколишнього природного середовища на території Авто­номної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою республіки в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Спеціальний збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб встановлюється у порядку, визначеному

Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 р.

До місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів) на­лежать:

податок з реклами;

комунальний податок.

готельний збір;

збір за припаркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш на бігах на іподромі;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно- і телезйомок;

збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­
продажу і лотерей;

збір за проїзд територією прикордонних областей автотран­
спорту, що прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та
сфери послуг;

збір з власників собак.

Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати вводяться в дію сільськими, селищними, міськими радами відпо­відно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ста­вок, встановлених законами України. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, що встановлюється обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад.

Пропорційні — податки, які розподіляються між державним і місцевими бюджетами у відповідному співвідношенні, зокрема: збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за за­бруднення навколишнього природного середовища тощо.

За формою обкладення податки поділяють на прямі та непрямі.

До прямих, або прибутковомайнових, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних

ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником або влас­ником. Прямі податки, у свою чергу, поділяються на: особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його пла­тоспроможності іреальні (англ. real estate — нерухомість), що спла­чуються з окремих видів майна (землі, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток.

До особистих податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на про­мисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяль­ності тощо. Реальними податками є: податок на нерухоме май­но (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

До непрямих податків (податки на споживання) належать податки, що стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем, їх розмір для окремого платника прямо не зале­жить від його доходів.

Непрямі податки зручні в застосуванні. Для них характерна простота вилучення, вони забезпечують регулярність надхо­джень до бюджету, їх стягнення не потребує досконалого, роз­винутого податкового апарату. При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких беруть участь три суб'єкти: суб'єкт податку, носій податку і податковий орган, тоді як при сплаті прямих податків — носій податку і податковий орган.

Суб'єкт податку — це виробник або продавець товару, який згідно із законом виступає як юридичний платник податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи надання послуг.

Носій податку — це юридична чи фізична особа, споживач то­вару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач фактично стає платником податку, а відтак відбувається перекладення податків із суб'єкта на носія податку.

До непрямих податків належать: податок на додану вартість, акцизний збір, мито, державне мито тощо.

Залежно від характеру платника розрізняють:

а)            податки з юридичних осіб, зокрема податок на прибуток,
податок на додану вартість тощо;

б)            податки з фізичних осіб, зокрема прибутковий податок, по­
даток на промисел тощо;

в)             податки змішаного типу, зокрема ті, що сплачуються як
юридичними так і фізичними особами, в тому числі громадяна-
ми-підприємцями (податок на додану вартість, податок із влас­
ників транспортних засобів, митний збір, земельний податок
тощо).

Залежно від характеру використання податки поділяються на податки загального призначення та спеціальні (цільові) подат­ки. Податки загального призначення використовуються на за­гальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються виключно на фінансування конкрет­них видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Дер­жавного інноваційного фонду).

За періодичністю стягнення податки бувають разові, тобто такі, що сплачуються один раз протягом певного відрізку часу (найчастіше податкового періоду) за здійснення певних дій (по­даток з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок з майна, що успадковується або дарується тощо) та систематичні (регулярні), тобто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).