Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення

не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділян­кою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділян­ки здійснюється шляхом:

а)            визнання прав;

б)            відновлення стану земельної ділянки, який існував до по­
рушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують пра­
ва або створюють небезпеку порушення прав;

в)             визнання угоди недійсною;

г)             визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або
органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д)            застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник не може бути позбавлений права власності на зе­мельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодек­сом та іншими законами України. Допускається викуп земель­ної ділянки, при цьому власникові земельної ділянки відшко­довується її вартість.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуван­ня без рішення суду не мають права втручатись у здійснення влас­ником повноважень щодо володіння, користування і розпоряд­ження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи об­меження. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а)            вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових
земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогос­
подарським і лісогосподарським виробництвом;

б)            тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісо­
вих земель та чагарників для інших видів використання;

в)             встановлення обмежень щодо використання земельних

ділянок;

г)             погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних
властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель і ча­
гарників;

г)             приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель і
чагарників у непридатний для використання стан;

д)            неодержання доходів за час тимчасового невикористання
земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористува­чам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого са­моврядування, громадяни та юридичні особи, які використову­ють земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого са­моврядування та органами виконавчої влади з питань земель­них ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельни­ми ділянками, що перебувають у власності громадян і юридич­них осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, се­лищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядуван­ня вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користу­ванні громадян, та додержання громадянами правил добросусі-дства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішу­ють земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні зе­мель і земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядуван­ня, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.