§3. Система судів загальної юрисдикції

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Судові системи переважної більшості зарубіжних держав належать до однієї з двох найбільш поширених моделей: анг­лосаксонської (англо-американська) і романо-германської (континентальна).

Основні ознаки англосаксонської моделі:

історична прихильність до загального права, визнання
правотворчої ролі суду і судового прецеденту як дже­
рела права;

відпрацювання процесуальних форм судового пе­
реслідування, передусім судовою практикою, а не за­
конодавчими встановленнями;

виключно апеляційна форма оскарження вироків
(див.: §4);

гранична змагальність, при якій суд в основному виконує пасивну роль і стежить головним чином за дотри­манням сторонами процесуальних норм;

допущення у кримінальному процесі операції про виз­
нання провини;

більш широке використання інститутів присяжних
засідателів і мирових суддів;

більш широка практика обрання суддів.

Ця модель виникла раніше континентальної і традиції, що склалися в її рамках, досить стійкі до законодавчих новацій. Основні ознаки континентальної моделі:

загрузка...

досить розвинена законодавча база, що визначає ор­
ганізацію і діяльність судів;

формальне невизнання судового прецеденту як джере­
ла права;

використання нарівні з апеляційною формою ка­
саційної і ревізійної (наглядової) форм оскарження
вироків (див.: §4);

активна роль судді в процесі;

відносно менше поширення інституту присяжних;

переважне призначення професійних суддів низового
рівню (дільничних суддів, помічників суддів тощо.).

Щодо загальної схеми судів загальної юрисдикції, то пер­винна ланка - мировий суддя, поліцейський суддя, дільнич­ний суддя і т.д.; основна ланка - окружний суд, трибунал і т.д.; апеляційна ланка - апеляційний суд, Верховний Суд; вища ланка - касаційний суд, Верховний суд, Вищий суд. Ця схема в кожній країні знаходить свій конкретний вираз, причому якої-небудь з званих ланок може і не бути.

Потрібно зазначити, що територіальна організація судів, як правило, не співпадає з політико-адміністративним роз­поділом. Судовий округ або дільниця - особлива територіаль­на одиниця, для якої ніяких інших органів, крім суду, не ство­рюється. Це покликано посилити незалежність суду від інших державних органів і органів місцевого самоврядування.