Законодавчі повноваження парламентів зарубіжних країн у різних формах закріплені в Конституціях цих країн. Велике значення, для характеристики парламенту мають стадії зако­нодавчої діяльності цих парламентів.

Стадії законодавчого процесу такі:

/. Виявлення потреби в прийнятті закону і здійснення законодавчої ініціативи.

Суб'єктами права законодавчої ініціативи у країнах з пар­ламентарною формою правління є:

прем'єр-міністр;

депутати;

уряд - через депутатів або своїх членів.

Деякі пропозиції, що носять характер законодавчої ініціативи містяться у тронних промовах монарха.

У президентській поліархії право законодавчої ініціативи, як правило, мають:

окремі парламентарі;

загрузка...

парламентські комітети.

Послання ж президентів не носять характеру законодавчої ініціативи і приймаються депутатами лише до відома.

У змішаній поліархії право законодавчої ініціативи мають, як правило, президент, уряд, депутати (Національний банк в Україні).

За суб'єктами законодавчої ініціативи законопроекти діляться на:

депутатські;

урядові.
За змістом на:

публічні (загальні норми поведінки);

фінансові (це виняткова компетенція нижньої палати);

♦              приватні (для окремих фізичних і юридичних осіб з
характером адміністративного акту).

Як правило, процедура законодавчої ініціативи почи­нається в нижній палаті (якщо палати парламенту нерівно­правні), якщо рівноправні, то в обох палатах.

У Великобританії внесення публічних і фінансових біллів здійснюються:

з попереднього дозволу парламенту;

з попереднього затвердження палат;

внесення білля за допомогою передачі з палати лордів
у палату громад.

//. Прийняття законопроекту до розгляду (внесення до порядку денного, зазвичай цю стадію називають "перше чи­тання").

///. Обговорення законопроекту і прийняття рішення по ньому (друге читання). Залежно від особливості роботи парламенту загальні дебати проводяться до або після розгляду законопроекту в парламентській комісії або комітеті.

IV.           Розгляд законопроектів у комісіях або комітетах

(в англосаксонських державах це здійснюється після загаль­ного обговорення, керуючись діючими інструкціями).

У США, наприклад, в Сенаті існують 16 комісій, в Палаті представників - 22.

V.            Остаточна стадія - промульгація законопроекту,
тобто його підписання главою держави і обнародування
(офіціальна публікація).

Якщо виникають розбіжності між законодавчою і вико­навчою владою, то вони вирішуються встановленими проце­дурами.

1)             створення погоджувальних комісій, знаходження ними

компромісу;

2)             метод "човнику" - законопроект передається з однієї
палати в іншу, доки одна з них не прийме його.

3.2. Контрольні та інші повноваження парламентів

А) Контрольні повноваження. У президентських поліархіях контроль парламенту над діяльністю уряду менш різноманітний, адже уряд не може розпустити парламент.

У парламентарних, а також змішаних поліархічних країнах контроль парламенту над урядом більш суттєвий. За ініціативою уряду парламент може бути розпущений (правда, у змішаних поліархіях тільки у деяких, вказаних консти­туцією, випадках).

Методи контролю над урядом:

постановка питання про довіру (парламентарні країни,
де уряд відповідальний перед парламентом) - це питання ста­
вить сам уряд;

резолюція "осуду" (вноситься за пропозицією палати

або парламенту);

3)             інтерпеляція - звернена до уряду вимога дати пояснен­
ня з приводу внутрішньої або зовнішньої політики, що прово­
диться ним, а також з будь-якого іншого питання;

питання усні і письмові;

діяльність слідчих комітетів і комісій (контроль за
діяльністю адміністративного апарату);

інститут омбудсмана.

Б) Інші повноваження парламентів. Парламент має фінансові повноваження. Головним у цій сфері є прийняття державного бюджету.

Також слід відзначити повноваження у сфері міжнарод­них відносин, наприклад: ратифікувати і денонсувати міжна­родні договори; оголошувати війну і укладати мир; схвалюва­ти міжнародні угоди, прийняті урядом.

D