2.3. Парламентські комісії (комітети)
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131
Парламентські комісії палат відіграють важливу роль у діяльності парламенту. За терміном дії вони бувають:
а) тимчасовими, які необхідні для вирішення
конкретного
(тимчасового) завдання (наприклад слідчі комісії);
б) постійними, що утворюються на весь термін
повнова
жень парламенту, детально розглядають і розробляють зако
нопроекти;
За своєю компетенцією комісії поділяються на:
а) спеціалізовані (галузеві);
б) неспеціалізовані.
У різних країнах комісії формуються по-різному:
головою палати (Японія, Голландія);
пленарним засіданням палати (США, Італія);
особливою комісією палати (Англія, Ірландія).
Голови комісії обираються:
головою палати;
самою комісією;
самою палатою.
При голові палати створюються особливі консультативні органи - об'єднані комісії, погоджувальні комісії для розв'язання процедурних питань і порядку денного.
Ще один елемент структури парламентів складає інститут парламентського комісара, який в скандинавських країнах отримав назву омбудсман. Його основне призначення забезпечувати парламентський контроль і розслідувати факти порушення прав людини з боку адміністративних органів, особливо на місцях. Він обирається парламентом або його нижньою палатою, щорічно звітує перед ним. Комісар не має права вирішувати питання по суті, а тільки за фактом.