Унітарна держава в своєму класичному варіанті скла­дається з адміністративних територіальних одиниць, які не мають політичної самостійності (Болгарія, Швеція, Румунія, Нідерланди та ін.)

Держава вважається унітарною (простою), якщо жодна з частини її території не наділена статусом державного утворен­ня. В унітарній державі існує лише одна конституція, одна си­стема права і одна система органів влади. Територія унітарної держави навіть формально є єдиною. її складові частини най­частіше мають статус адміністративно-територіальних оди­ниць.

Адміністративно-територіальні одиниці - це частини те­риторії держави, організаційно відокремлені для виконання загальних завдань державного управління. Вони є тери­торіальною базою для здійснення функцій такого управління. Однак у межах адміністративно-територіальних одиниць здійснюються не тільки функції державного управління у вузькому значенні цього поняття (тобто суто адміністративні функції), а й певні політичні функції.

Адміністративно-територіальні одиниці не є суто гео­графічним явищем. Це матеріальна основа організації публічної влади, що склалася на окремій частині державної те­риторії. Існує кілька систем адміністративно-територіального поділу. Для розвинутих країн звичайними є дво- і триланкові системи. Зустрічаються й чотириланкові (Франція). Порядок формування адміністративно-територіальних одиниць має свої особливості в унітарних і федеративних державах. Якщо за умов унітарної форми державного устрою створення та зміна цих одиниць здійснюються централізовано, то у феде­рації відповідні питання, як правило, вирішуються на рівні суб'єктів.

Більш детально питання, що стосуються унітарної форми політико-територіального устрою, розглядатимуться на семінарському занятті.