2.3. Класифікація конституцій

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

I.              За часом (або тривалістю) дії:

постійні (необмежені у часі);

тимчасові (обмежені у часі).

II.            За політичним режимом, що оформлюється:

демократичні;

недемократичні:

 

авторитарні;

тоталітарні.
III.За формою правління:

 

загрузка...

республіканські;

монархічні.

IV.           За формою державно-територіального устрою:

унітарні;

федеративні:

 

федеративні (національні);

суб'єктів федерації.

V.            За формою вираження волі засновника:

1)             писані:

кодифіковані;

некодифіковані;

 

неписані;

змішані.

Писані конституції - це єдиний акт (кодифікована консти­туція) або кілька актів (некодифікована конституція) що ма­ють вищу юридичну силу.

Абсолютна більшість конституцій зарубіжних країн - це конституції кодифіковані. Але є у сучасному світі кілька за­рубіжних країн, основні закони яких за формою є некодифи-кованими. Хрестоматійним прикладом такої конституції є конституція Швеції, котра бере свій початок з прийняття 1809 р. першого конституційного акту про форму правління.

акт іноді називали конституцією, хоча відповідну зна--г.шість за змістом і юридичною формою мали й деякі інші ак­ти, запроваджені в XIX ст.: про престолонаслідування (1810 р.), про свободу друку (1812 р.) і про парламент (1810 p.). Усі вони були прийняті парламентом кваліфікова­ною більшістю голосів. Саме сукупність названих чотирьох актів, на думку офіційних кіл, утворювала те, що було первісною конституцією Швеції.

З часом більшість із цих актів кілька разів змінювалася й доповнювалася, однак складові конституції Швеції номіналь­но залишалися тими ж. На сьогодні чинну Конституцію цієї держави складають прийняті парламентом у лютому 1974 р. ікти "Форма правління", "Акт про парламент" і "Акт про сво­боду друку". Саме цей рік вважається роком прийняття Кон­ституції Швеції, четвертою складовою котрої є "Акт про пре­столонаслідування 1810 р." зі змінами та доповненнями.

Шведський досвід сприйняла й інша скандинавська країна - Фінляндія. її конституція до кінця XX ст. складалася також з чотирьох парламентських актів, які були запровад­жені в різні роки: "Форма правління 1919 р." (цим же роком зазвичай позначалася і сама конституція країни. - С.Б.), два акти щодо організації виконавчої та судової влади, прийняті в 1922 р., та "Акт про парламент 1928 p.". Однак 11 червня 1999 р. Фінляндія, прийнявши свою нову конституцію - "Ос­новний закон Фінляндії", відмовилася від некодификованої

-конституції.

Некодифікованою вважається також Конституція Австрії. Поняття конституції в цій країні, як правило, ототожнюється з Конституційним законом 1920 p., що регламентує питання державного устрою. Однак він не вичерпує змісту консти­туційного регулювання в цій країні. Офіційно конституційни­ми законами визнані також "Конституційний закон про нейт­ралітет 1955 р." та деякі інші акти, прийняті в попередні роки, зокрема, ще за часів існування Австро-Угорської імперії. Серед них слід назвати насамперед "Закон про захист свободи особи 1862 р." і датований тим же роком "Закон про охорону недоторканості житла", "Основний закон держави про за­гальні права громадян і земель 1867 p.".

У Канаді поняття конституції асоціюється з сукупністю актів, частина з яких прямо названа конституційними закона­ми, а решта є такими за своїм характером. Ці акти прийняті протягом 1867-1982 pp., причому більшість їх уведена парла­ментом колишньої метрополії або октройована британським монархом.

Змішаними є конституції Великобританії і Нової Зеландії, які складаються із сукупності різних джерел конституційного права. У Великобританії - це парламентські акти (статути), судові прецеденти, конституційні угоди (правові звичаї), док-тринальні джерела. Доктринальні джерела - це погляди ав­торитетних вчених, до яких звертаються в тих випадках, коли прогалини в конституційному праві не можуть бути заповнені за допомогою названих вище джерел конституційного права.

Неписані конституції - це конституції, які не зафіксовані документально. На сьогодні таких немає.

VI.           За порядком прийняття:

октройовані;

"народні" (прийняті або на референдумі, або парламен­
том, або "конституантою" - установчими зборами)

VII.          За порядком внесення змін:
гнучкі;

-               жорсткі;

-               особливо жорсткі;
змішані.