Конституційно-правова наука порівняно молода. Вона відокремилась від філософії, соціології та інших суспільних наук лише в першій половині XIX ст., тобто значно пізніше та­ких юридичних наук, як цивільне, кримінальне, процесуальне право. Державне (конституційне) право як цілісна наука оста­точно сформувалося у другій половині XIX ст.

Вважається, що сучасна наука конституційного (держав­ного) права єдина, а предмет її дослідження - двоєдиний.

По-перше, предметом дослідження даної науки виступає відповідна галузь національного права, наприклад, "Консти­туційне право України", "Держа'вне право Англії" тощо.

По-друге, предметом її дослідження виступають галузі державного (конституційного) права зарубіжних країн.

Загалом твердження про двоєдиний характер науки кон­ституційного (державного) права є вірним, але з урахуванням тенденцій її розвитку останнім часом можна умовно говорити про наявність двох самостійних, але тісно пов'язаних між со­бою юридичних наук.

Якщо говорити про науку державного (конституційного) права в цілому, то вона вивчає :

конкретний зміст галузі конституційного права, її ок­
ремих інститутів і норм, на основі чого визначаються
закономірності розвитку самої галузі;

практику реалізації конституційно-правових норм з
метою вироблення науково обґрунтованих рекомен­
дацій законодавчим суб'єктам і суб'єктам застосуван­
ня права з удосконалення відповідних правових поло­
жень, а окремим особам - з їх використання;

•               теорії і погляди, що розробляються дослідниками дер­
жавного (конституційного) права, умови, які вплива­
ють на їх еволюцію.

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн вивчає конституційно-правовий досвід різних країн з метою:

а)             виявлення загальних тенденцій і закономірностей роз­
витку державного (конституційного) права в сучасному світі;

б)            використання ефективних конституційно-правових

рішень;

в)             уникнення помилок допущених у державно-правовому

розвитку.

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн тісно пов'язана з іншими науками:

соціально-політичними (наприклад, з політологією,
предметом дослідження якої є всі без виключення елементи
політичної системи, в той час як у державному (консти­
туційному) праві лише одна держава);

юридичними науками теоретико-історичного профілю
(теорія держави і права, що формулює найбільш загальні по­
ложення,   на   яких   засновуються   конституційно-правові
дослідження та історія держави і права, особливо зарубіжних
країн, яка пропонує конкретно-історичну інформацію і уза­
гальнення в цій сфері).

юридичними науками галузевого профілю (консти­
туційне право України; міжнародне публічне право та ін.).

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн, як і кожна юридична наука, має свої методи досліджен­ня, іншими словами свій методологічний інструментарій.

По-перше, в конституційному правознавстві, як і в інших юридичних науках застосовуються такі загальні методи як:

•               історичний метод, що передбачає виявлення історич­
них обставин, які обумовили конституційно-правові
явища, що вивчаються; системний метод, який допомагає визначити місце і
роль кожного конституційно-правового інституту в
системі права;

структурно-функціональний метод, який допомагає
визначити наскільки теорія тієї або іншої консти­
туційної системи відповідає практиці.

метод соціологічного аналізу, що виявляє соціальну
ефективність   прийнятих  конституційно-правових
рішень;

•               інші методи, наприклад, статистичного аналізу.
По-друге, наука державного (конституційного) права за­
рубіжних країн спирається на свої спеціальні методи:

формально-догматичний, необхідний для з'ясування
змісту нормативного матеріалу, що досліджується

порівняльно-правовий (компаративний), який за умв
необхідності вивчення відповідних галузей права багатьох
країн набуває особливого значення. Використання даного ме­
тоду створює додаткові можливості як для глибокого і
всебічного дослідження галузей конституційного права окре­
мих країн, так і для визначення загальних закономірностей
розвитку теорії і практики зарубіжного конституціоналізму
загалом.

Матеріал науки державного (конституційного) права за­рубіжних країн у концентрованому вигляді знаходить свій ви­раз в навчальній дисципліні із такою ж назвою.