Використання тактичного прийому передбачає знання психо­логічного механізму його реалізації. За своєю спрямованістю так­тичні прийоми застосовуються у процесі взаємодії між такими осо­бами і об'єктами:

слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою); 

слідчим (суддею) і речами — носіями мате­ріальних відображень про злочин та його учасників.

Можна виді­лити дві форми взаємодії:

безпосередню, коли особа, яка вчини­ла злочин, чи інші особи зазнають впливу;

2) опосередковану, коли слідчий (суддя) через матеріальні об'єкти одержує інформацію про дії, вчинені злочинцем (рис. 1, 2).

управляючий вплив

протидія

Рис. 1. Взаємодія між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою) — безпосередня взаємодія

Кримінальному процесу та криміналістиці відомі періоди, коли психологічний вплив відносили до незаконних засобів. Разом з тим у відправленні правосуддя такий вплив завжди має місце. Кримінальний і кримінально-процесуальний закони забороняють вплив лише в його грубих проявах, у формі насильства, шантажу, погро­зи. Так, ч. 3 ст. 22 КПК прямо забороняє домагатись показань об­винуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Стаття 175 Кримінального кодексу України (далі — КК) передбачає кримінальну відповідальність за приму­шення до дачі показань. Під примушенням розуміється незаконний насильницький вплив на свідка, потерпілого чи обвинуваченого з метою добитися від нього показань у справі.

Термін “психологічний вплив” вказує на його цільове спряму­вання — психіку людини. Будь-яке спілкування — це передусім психологічний вплив на співрозмовника. У взаємодії кожна люди­на постає в ролі об'єкта і суб'єкта спілкування. У процесі спілкуван­ня одна людина звертається до іншої або з повідомленням, або з питанням, або пропонує, просить чи наказує що-небудь зробити.

Мовний вплив може бути трьох видів:

1) інформування (передавання інформації);

2) переконання (полягає у впливі через звернення до критичної свідомості особи);

3) навіювання (припускає вплив, пов'язаний зі зниженням свідо­мості і критичності при сприйнятті та реалізації навіювано­го змісту).

Види психологічного впливу, що здійснюються слідчим (або суддею), можуть бути класифіковані за такими підставами:

1) за цільовою спрямованістю (вплив, пов'язаний з діагности­кою психічного стану обвинуваченого, свідка чи потерпілого; вплив, що сприяє активізації дій окремих учасників криміналь­ного судочинства; вплив, що передбачає зміну поведінки і по­зиції суб'єкта спілкування;  вплив, що має за мету одержання інформації; вплив, якому притаманна виховна спрямованість);

2) за засобом здійснення (вербальний або нонвербальний);

3) за інтенсивністю (насиченість емоціями, тривалість тощо);

4) за складністю (психологічно слабкий або, навпаки, вплив, що має сильну фіксацію);

5) за інформаційно-пізнавальним призначенням (збуджуючий, стимулюючий, примушуючий, коригуючий).

Опрацювання теорії криміналістичної тактики вимагає визна­чення змісту і місця психологічного впливу у тактичному прийомі. Зміст психологічного впливу в тактичному прийомі полягає у на­ступному:

1) тактичний прийом є носієм психологічного впливу;

2) психологічний вплив завжди трансформується в тактичний прийом.

Слідчий або суддя є особою, яка впливає на процес обміну ін­формацією при спілкуванні. Використання тактичних прийомів дозволяє досягти мети процесуальної дії.

До групи нонвербальних процесуальних дій, які застосовуються для одержання інформації від речей, можуть бути віднесені: слідчий (судовий) огляд, обшук, виїмка. В процесі провадження таких дій відсутня безпосередня взаємодія (або вона не є основною) між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою).

Тут існують фактично два види взаємодії:

1) ретроспективна взаємодія між особою, яка вчинила злочин, і речами (матеріальними об'єктами). При такій взаємодії вини­кають зміни у речах;

2) взаємодія між слідчим (суддею) і зміненими речами. Здійсню­ється внаслідок використання тактичних прийомів, які сприяють одержанню інформації про характер злочину і особу злочинця. Психологія застосування тактичних прийомів при одержанні інформації від речей припускає уявний аналіз, який дозволяє відно­сити сприйняте до об'єктів, що мають значення у справі. У цьому зв'язку слідчому істотну допомогу може надати рефлексивне мис­лення (імітація мислення і дій суб'єкта спілкування).

У ході огляду місця події чи обшуку слідчий повинен правиль­но використовувати можливості рефлексивного мислення. Це оз­начає, що він мусить уявляти, не як би він сам діяв на місці злочин­ця, а з урахуванням психофізіологічних особливостей і соціально­го статусу злочинця уявити його дії на місці злочину чи в процесі створення тайників.

Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визначення напряму пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи інших тактичних прийомів процесуальної дії. Імітація мис­лення і дій злочинця не тільки поширюється на факт вчиненого злочину, а й дозволяє припускати його майбутні дії — знищення чи приховування слідів, посилання на фальшиве алібі, фальсифікацію доказів, інсценування події.