Способи вчинення вбивств на замовлення та способи їх прихо­вування, об'єкти посягання не вписуються в традиційну схему ме­тодики розслідування вбивств, набувають нового криміналістич­ного забарвлення, вимагають певного узагальнення і аналізу слід­чої практики для формування нетрадиційної методики.

Методика розслідування вбивств являє собою узагальнену логічну схему розслідування, яка включає найбільш важливі компоненти — планування, організацію і проведення окремих слідчих дій. На даному етапі розвитку теорії криміналістики логіка розслідування одержала більш глибоку інтерпретацію, що знайшло свій прояв у такому понятті, як криміналістична ха­рактеристика. Вона охоплює найбільш значущі для розсліду­вання і попередження злочинів ознаки (елементи), несе нові піз­навальні функції.

Загальна методика розслідування вбивств містить у собі так звані мікрометодики (розслідування вбивств “без трупа”, розслідування вбивств, пов'язаних з розчленуванням трупа, розслідування вбивств, прихованих інсценуваннями). Нова мікрометодика розслідування вбивств на замовлення передбачає певний комплекс заходів, які істотно відрізняються від попередніх, і повинна забезпечувати ефективність розкриття та розслідування злочинних проявів.

Створення нової мікрометодики розслідування вбивств на за­мовлення вимагає дослідження криміналістичної характеристики цього виду злочинів, її основних елементів. Вбивства на замовлен­ня відрізняються від інших видів вбивств нетрадиційними способа­ми їх вчинення і приховування, організованим характером, особою злочинця, специфічною мотивацією.

Вбивства на замовлення вчиняються в умовах неочевидності. Тому бути абсолютно впевненим у тому, що такий злочин вчине­ний найманими особами, можна тільки після його розкриття і вста­новлення замовника. Але цілеспрямована організація роботи по розкриттю замовлених злочинів передбачає їх діагностику на ранніх етапах.

Теорія криміналістики дозволяє сформулювати криміналістичні ознаки, які відрізняють вбивства на замовлення від інших умисних вбивств вже при наявності первинної інформації про подію злочи­ну. До таких належить:

зухвалість злочину;

використання автоматичної чи напівавтоматичної зброї, ви­бухових пристроїв;

залишення знарядь злочину на місці його вчинення; неприйняття заходів, спрямованих на приховування трупа; велика кількість ушкоджень у життєво важливих органах жертви (у багатьох випадках має місце “контрольний” постріл); відкритий характер багатьох злочинів; відсутність ознак інших складів злочинів при наявності у жертви грошей, цінностей, документів; соціальний стан жертви.