Зараз в Україні велику соціальну небезпеку становлять вбивства на замовлення, або вбивства, що вчиняються найманими особами. Спостерігається тенденція до зростання таких злочинів, але їх роз­криття і розслідування пов'язані із значними труднощами.

Замовленим є умисне вбивство, яке вчиняється особою за ви­нагороду в інтересах третьої особи.

Таке вбивство має специфічний механізм організації і вчинен­ня, дуже часто характеризується відсутністю безпосередніх зв'язків між замовником (організатором) і кілером (виконавцем злочину), попередніх стосунків між найманою особою і жертвою (вони не знайомі один з одним, не мають спільних інтересів, вбивця не заці­кавлений особисто у смерті тієї чи іншої особи, а має тільки корис­ливий мотив). Пункт “й” ст. 93 КК передбачає як обтяжуючу обста­вину вбивство, вчинене на замовлення.

В історії людства це не новий вид злочину. Вбивства на замов­лення, або знищення, були відомі вже до нашої ери, опис їх збері­гається у пам'ятках Стародавнього Сходу. Щодо вітчизняної істо­рії, то не можна не згадати про знищення Святополком своїх братів Бориса і Гліба (XI ст.).

Вбивство найманими особами існувало у нашій країні і у застійні роки. Але воно не мало такого розмаху, як сьогодні. Вбивства на замовлення існували на побутовому підґрунті (ревнощі, помста, одержання спадщини), а наймачами чи замовниками були жінки у віці від 20 до 60 років. Виконавцями таких злочинів ставали диле­танти з нищого прошарку кримінального середовища.

Вбивство на замовлення як спеціальність вперше з'явилось на Сицилії. Сицилійська мафія понад 150 років не змінювала своїх ритуалів і залишалася найбільш консервативною з усіх злочинних організацій. Вона одержала назву “Товариство честі”. Право вине­сення смертного вироку належало голові мафіозної “сім'ї”. Засуд­женого до смерті вбивали не “всліпу”, а заздалегідь попередивши.

У рамках мафіозних кланів у США на початку 30-х рр. була створена організація професійних кілерів — “Корпорація вбивць”. З цього часу жоден мафіозний керівник під страхом смерті не мав права вчиняти кару самостійно. Щоб знищити ту чи іншу людину, йому необхідно було подати “заяву” до корпорації, оплатити “по­слугу” і чекати виконання вироку. Більшість вбивств на замовлен­ня у той час у США не розкривалося.

Сьогодні в Україні крупні банківські, страхові, довірчі товари­ства і фірми мають відділи “безпеки”, які виконують функцію “ро­боти” з боржниками, усунення конкурентів, застосовуючи найріз­номанітніші методи. У пресі можна зустріти об'яви на зразок “ви­коную будь-які конфіденційні доручення”, “конфіденційні послуги за високу оплату”, “колишній спортсмен шукає можливість заро­бити 2000 доларів”. Попит породжує пропозицію, з'являються організатори і виконавці, замовники і кілери.

З переходом України на шлях ринкових відносин, з капіталіза­цією економіки, з поширенням корупції і проникненням злочинців до різних сфер суспільного життя і бізнесу виникають проблеми і суперечності, які все частіше вирішуються за допомогою кулі, лікві­дацією конкурента. На початку 90-х років вбивство на замовлення вже виступило як явище, а фігура професійного кілера набрала “по­пулярності”. В цей час жертвами кілерів були кооператори і лідери злочинного середовища. Статистика свідчить, що кількість вбивєтв на замовлення щороку збільшується, змінюється і особа жертви.