§ 5. Система тактичних прийомів: поняття і ознаки.
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136 137 138 139 140 141 142 143
Сутність тактичних комбінацій і тактичних операцій
У криміналістичній теорії тактичні прийоми традиційно розглядаються ізольовано, а не у певних комплексах чи системах. Разом з тим саме комплексне використання тактичних прийомів слід здійснювати у процесі тієї чи іншої слідчої (судової) дії. Використання типових систем набагато ефективніше, ніж застосування окремо взятих неузгоджених прийомів.
Система тактичних прийомів — це упорядкована сукупність (комплекс) взаємопов'язаних і взаємообумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямованість і вибірковість у процесі їх реалізації.
Вона повинна становити не просту сукупність прийомів, не будь-який їх перелік, а лише таку побудову, що припускає організацію їх у вигляді цілісного утворення, в якому взаємопов'язані компоненти посідають відповідне місце у певній послідовності і виконують необхідні функції.
Системі тактичних прийомів властиві такі найбільш загальні ознаки:
1) цілісність. Елементи системи повинні бути безпосередньо чи опосередковано взаємопов'язані і вибірково взаємодіяти, тобто система має функціонувати як певний цілісний ансамбль. Кожний тактичний прийом повинен посідати своє місце в системі і виконувати необхідні функції. Системі мають бути притаманні нові інтегральні властивості, які не входять порізно як складові до системи елементів;
2) наявність певної структури, яка передбачає існування відповідних підсистем і окремих тактичних прийомів, що залежать від мети і ситуацій. Розташування тактичних прийомів у системі пов'язано з їх тактичною доцільністю і ефективністю використання у певній послідовності;
3) ієрархічність системи тактичних прийомів, яка виступає як компонент більш широкої системи — криміналістичної тактики. У свою чергу кожний компонент системи тактичних прийомів (огляду, обшуку, допиту, пред'явлення для впізнання та ін.) може розглядатися як система (чи підсистема), диференційована відповідно до мети і ситуаційної зумовленості;
4) множинність опису кожної системи. Система тактичних прийомів може співпадати за формою прийомів, але відрізнятися за їх конкретним змістом і особливостями використання.
Існують і специфічні ознаки (властивості) системи тактичних прийомів:
а) цільова спрямованість — відповідність меті процесуальної дії;
б) вибірковість — можливість ефективної роботи тільки у певній ситуації;
в) динамічність і гнучкість — наявність широкого діапазону проявів у своєму конкретному змісті і особливостях використання. Гнучкість системи полягає у зміні лідерства застосування тактичних прийомів;
г) варіантність — множинність слідчих (судових) дій, а також різноманітних ситуацій, які зумовлюють і варіантність систем тактичних прийомів;
ґ) алгоритмічність — своєрідність алгоритмів для слідчої о чи судді у процесі використання тактичних прийомів системи. Вона полягає в тому, що системи припускають певний порядок використання тактичних прийомів — їх форму, зміст, послідовність застосування тощо.
У сучасній криміналістичній тактиці використовуються поняття тактичної комбінації і тактичної операції'. Визначення цих понять має дискусійний характер.
Тактична комбінація — це певне поєднання тактичних прийомів чи слідчих дій та інших заходів, яке переслідує мету вирішити конкретне завдання розслідування і зумовлене цією метою і слідчою ситуацією. Тактична операція передбачає поєднання однойменних і різнойменних слідчих дій, а іноді й організаційно-технічних заходів, спрямованих на виконання завдань розслідування в даній слідчій ситуації.
У криміналістичній теорії історія виникнення тактичних комбінацій пов'язана з концепцією правомірності “слідчих хитрощів” і “психологічних пасток”, що розглядаються як різновиди тактичних комбінацій. Визначення поняття тактичної комбінації викликає заперечення з таких міркувань:
1) має місце гіперболізація “слідчих хитрощів” (“психологічних пасток”); фактично виходить, що “слідчі хитрощі” — це комплекси (поєднання) тактичних прийомів. Цим поняттям охоплюють і допустимі, правомірні тактичні прийоми, і засоби, дії, які порушують вимоги етичності, і навіть комплекси, групи, сукупності прийомів;
2) недоцільно об'єднувати в одному понятті дві самостійні категорії — “поєднання тактичних прийомів” (система прийомів) і “поєднання слідчих (або інших) дій” (тактична операція). “Поєднання тактичних прийомів” і “поєднання слідчих (або інших) дій” переслідують різну мету і є нерівнозначними;
3) в етимологічному плані термін “комбінація” тотожній терміну “система прийомів” для досягнення чого-небудь. Тактична комбінація можлива лише в рамках однієї слідчої (судової) дії і не допускає поєднання з тактичними прийомами іншої процесуальної дії.