Вбивство є злочином проти життя людини. Найважливішим завданням оперативно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що спри­яють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслі­дування, характером речових доказів, інсценуванням у деяких ви­падках обставин події злочину.

Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з'ясування даних, що складають криміналістичну характеристику вбивств, тобто сукупність криміналістичне значущих елементів, таких, що спри­яють найбільш швидкому розслідуванню.

До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать:

1) спосіб вчинення;

2) спосіб приховання;

3) місце, час та обстановка;

4) “слідова картина”;

5) особа злочинця;

6) особа потерпілого.

При розгляді першого елементу характеристики — способу вчинення злочину — важливо з'ясувати, як вбивство було вчинено — в умовах неочевидності або очевидності. З'ясування цієї обстави­ни впливає на планування і організацію розслідування. В першому випадку факт вчинення вбивства неочевидний, і особа, яка вчини­ла цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлення особи злочинця, обставин вчинення злочину, особи потерпілого.

Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа злочинця відома, злочин вчинявся в присутності інших осіб. Зав­данням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення ре­чових доказів, встановлення особи потерпшого і мотивів убивства.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристи­ки вбивств.

Спосіб вчинення. Такі способи надзвичайно різноманітні: засто­сування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утеплення та ін. Спосіб вчинення часто вка­зує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину. Спосіб вчинення злочину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути виявлені в процесі розслідування. Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

Спосіб приховання. Найбільш традиційними способами прихо­вання є: знищення слідів злочину; приховання чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогуб­ство; знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування); спотворення трупа з метою приховання особи потер­пілого. Такі дії пов'язані, як правило, з бажанням вбивці уникну­ти відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка події злочину. Злочинець обирає, як правило, час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко вечірній або нічний. Місце вчинення вбивства — найчастішеІГезлюдна місцевість чи кварти­ра, в якій потерпілий може бути один. Це також може бути транс­порт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важли­вим джерелом інформації, бо воно містить чималу кількість слідів і речових доказів, що визначають напрямок розслідування і вису­нення слідчих версій.

“Слідова картина” події. “Слідову картину” утворюють обста­вини і сліди події злочину, їх виявлення, аналіз, встановлення при­чинних зв'язків дозволяють побудувати картину події, сформува­ти уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення. Дос­лідження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховання злочину.

Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси в залежності від того, є злочин умисним чи необережним. Злочинець, який вчинив вбивство навмисно, ха­рактеризується негативно, має такі якості, як агресивність, жор­стокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, розпущеність тощо. Серед злочинців цієї категорії переважають наркомани, сек­суальні психопати, особи з психічними відхиленнями. У випадках необережних вбивств злочинці, як правило, не мають таких якостей. Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навиків, сили, жорстокості та ін.

Особа потерпілого. Особа потерпілого нерідко вказує на осо­бу злочинця (зв'язки потерпілого зі злочинцем, характер їх сто­сунків, мотиви вчиненого злочину). Тому вивчення особи потер­пілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учинення злочину, в окремих випадках щодо віктимного поводження по­терпілого.

Приводами до порушення кримінальної справи є: а) виявлення тру­па з ознаками насильницької смерті; б) заяви очевидців вбивства; в) зникнення людини за наявності обставин, що вказують на мож­ливість її вбивства; г) явка з повинною; ґ) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину.