Розслідування злочинів являє собою процес підготовки та про­ведення різних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, їх ком­плексів на відповідних етапах провадження по справі з урахуван­ням обставин, що складаються, — слідчих ситуацій. Інакше кажучи, процес розслідування як сукупність слідчих ситуацій, що чергують­ся, потребує їх розв'язання на відповідних його етапах та окремих відрізках часу.

На кожному етапі розслідування — початковому, наступному, заключному — можуть складатися численні та різноманітні слідчі ситуації, обстановка та умови, що визначаються різними об'єктив­ними та суб'єктивними чинниками.

У криміналістиці дослідження проблеми слідчої ситуації поча­лося наприкінці 50-х років (Р. С. Белкін) та отримало розвиток у зв'язку з розробкою теорії криміналістичної методики і окремих методик розслідування злочинів (О. Н. Колесниченко, В. К. Лиси-ченко та ін.).

Зараз розробленню слідчих ситуацій також приділяється бага­то уваги, їх розглядають як загальну теоретико-методологічну проблему (Л. Я. Драпкін), а також у практичному аспекті криміналі­стичної діяльності, вирішення завдань вибору тактичних прийомів, урахування ситуаційних особливостей етапів розслідування зло­чинів (М. П. Яблоков).

Слідча ситуація розслідування визначається як уявна динаміч­на модель, що відображає інформаційно-логічний, тактико-психо-логічний, тактико-керівний та організаційно-структурний стан, що склався у кримінальній справі, та характеризує сприятливий чи несприятливий перебіг процесу розслідування.

Слідча ситуація як обстановка, що склалася на тому чи іншому етапі (відрізку часу) розслідування, являє собою певний комплекс обставин, що визначаються різноманітними чинниками.

До числа основних чинників об 'сктивного характеру (соціально-правового і організаційного) належать: 1) місце, період (час), умови розслідування злочину; 2) ступінь повноти та об'єктивності інфор­мації про злочин, надійності її джерел; 3) соціально-економічна, криміногенна, службово-психологічна обстановка розслідування; 4) рівень і повнота розробленості наукових рекомендацій у галузі розслідування; 5) рівень і повнота розробленості нормативно-пра­вового регулювання порушених відносин; 6) організаційна та ма­теріально-технічна забезпеченість розслідування.

Чинники суб'єктивного (соціально-психологічного) характеру, що формують і впливають на слідчу ситуацію, включають особисті, професійні, службові та інші якості осіб, які здійснюють розсліду­вання, суб'єктів кримінального процесу, інших осіб, пов'язаних із розслідуванням.

Хоча поняття слідчої ситуації виникло у криміналістичній так­тиці, воно значною мірою є і проблемою криміналістичної методи­ки, оскільки виходить за межі тактичних завдань проведення слід­чих дій, охоплює методичні аспекти стратегії прийняття рішень в різних ситуаціях провадження у справі з використанням комплексів криміналістичних засобів, прийомів та методів на усіх етапах роз-слідування різних видів злочинів. Однак у більш широкому розумінні ситуаційний підхід треба здійснювати з урахуванням обстановки, яка передувала виявленню злочину, що, у свою чергу, викликав певні наслідки, які склали підстави для порушення кримінальної справи.Такий підхід до проблеми ситуацій покликаний враховува­ти механізм самого вчинення злочину, особливості слідоутворен-ня (у широкому розумінні), локалізації слідів, умов їх збереження та можливостей прояву або латентність.

Все це настроює на вирішення пошукових завдань, що потребу­ють виявлення ознак злочину, з чим в основному пов'язані діяль­ність оперативно-розшукових органів, а також органів, що здійсню­ють наглядові та контрольні функції. В даному випадку при вияв­ленні сукупності ознак, достатніх для проведення перевірочних дій та порушення кримінальної справи, формується первісна слідча ситуація, яка залежно від об'єктивних та суб'єктивних чинників у ході подальшого розслідування прямо або непрямо впливає на формування інших слідчих ситуацій.

Відповідні типові ситуації складаються під час судового роз­гляду, виконання судових рішень. Таким чином, криміналістичний ситуаційний підхід можна розглядати як діяльність по збиранню інформації про обстановку, що склалася, її оцінці й прийняттю рішень щодо переборення негативних обставин, що виникли. У зв'язку з цим можна розглядати різноманітність вказаних видів слідчих ситуацій як єдину систему: 1) криміногенних ситуацій, в яких вчиняються злочини; 2) кримінальних ситуацій, викликаних вчинен­ням певних злочинів; 3) слідових ситуацій; 4) ситуацій прояву ознак (слідів) злочину; 5) пошукових ситуацій виявлення оперативно-розшуковими органами ознак (слідів) злочину; 6) слідчих ситуацій проведення перевірочних дій; 7) слідчих ситуацій різних етапів і відрізків часу розслідування; 8) ситуацій судового розгляду (судо­вих ситуацій); 9) післясудових ситуацій виконання судових рішень.

Викладене дає підставу виділити наступні блоки ситуацій: І — криміногенно-кримінальні ситуації; II — ситуації прояву ознак злочину; III — слідчі ситуації; IV — ситуації судового розгляду (су­дові ситуації); V — післясудові ситуації (рис. 14).

Керування ситуаціями, що складаються в процесі судового роз­гляду кримінальної справи, передбачає перевірку доказів, зібраних у ході досудового провадження, криміналістичне забезпечення су­дового слідства, судових дебатів та ін.

Певні ситуації складаються у стосунках між засудженими, що відбувають покарання, і представниками адміністрації установ по виконанню покарань, а також медичних,виховних установ. У цих випадках криміналістична діяльність має на меті з'ясування даних, що сприяють вивченню обставин вчинення того чи іншого виду зло­чинів, можливих злочинних зв'язків з особами, які уникли криміналь­ної відповідальності, злочинними групами та організаціями і зреш­тою — попередження злочинів, що готуються. У цьому плані можна говорити і про певну ситуаційну циклічність процесу, що потребує поетапного криміналістичного вивчення ситуаційного підходу.

Відомо, що поява нових наукових понять і термінів нерідко вик­ликана необхідністю більш точно визначити ті чи інші явища, процеси на підставі нових наукових рекомендацій. У даному випадку поняття слідчої ситуації дає розвиток таким прийнятим у криміналістиці по­няттям, як “вихідні дані”, “обстановка і умови розслідування”.

Поняття слідчої ситуації можна розглядати у двох аспектах, один з яких охоплює стан самого розслідування на даному етапі і має, так би мовити, внутрішній характер, інший містить сукуп­ність умов, за яких відбувається в даний момент процес розслідуван­ня, і носить певний зовнішній характер.

Таким чином, слідча ситуація складається з двох основних еле­ментів, що визначаються як стан розслідування (внутрішній, сутні-стний чинник) і як обстановка і умови розслідування (зовнішній, інфраструктурний чинник) на певних відрізках того чи іншого ета­пу розслідування.

Стан розслідування можна визначити як систему встановлених обставин злочину, що дають підстави для прийняття відповідних

Стр 169

су (зовнішня конфліктність), та 2) між особою, що проводить роз­слідування, і іншими правоохоронними та контролюючими орга­нами в системі їх взаємодії (внутрішня конфліктність).

Класифікацію слідчих ситуацій можливо здійснювати за кілько­ма підставами (критеріями). Серед критеріїв можна виділити ос­новний — інформаційний, обумовлений повнотою відомостей про подію злочину і особу, яка його вчинила. В залежності від впливу різних чинників виділяється низка типових слідчих ситуацій почат­кового (як звичайно найбільш складного) періоду розслідування, які відображають особливості окремих методик розслідування.

У методиці розслідування найбільш реальною в плані викори­стання є класифікація слідчих ситуацій на типові, що розроблені в криміналістиці у вигляді типових моделей, і специфічні, які характе­ризуються особливостями обставин розслідування конкретного зло­чину. Тут типове й специфічне співвідносяться як загальне і окреме.

Розроблення об'єктивної класифікації слідчих ситуацій і кри­теріїв для цього на нинішньому етапі повинно здійснюватись шля­хом накопичення даних про слідчі ситуації, що складаються на різних стадіях розслідування певних видів злочинів, з подальшим виділенням типових ознак.