§ 6. Програмування розслідування злочинів
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136 137 138 139 140 141 142 143
Програмування діяльності слідчого відкриває додаткові можливості для швидкого пошуку необхідної інформації шляхом використання типових програм розкриття і розслідування окремих видів злочинів. Поняття “програмування діяльності” (поряд з іншими, близькими за значенням термінами “алгоритмізація”, “кібернетизація діяльності” та ін.) застосовується досить широко.
У процесі оперування судовими доказами та їх оцінки використання методів точних наук (математики, кібернетики та ін.) викликає деякі труднощі, що пояснюється відсутністю засобів кількісного вираження значущості тих або інших доказів. Проте у цій галузі можливо використання прийомів логічного моделювання процесу розкриття і розслідування злочинів.
У цілому застосування ідей кібернетики в цій сфері стає реальним завдяки тому, що діяльність слідчого в розслідуванні злочинів має певні риси кібернетичного процесу. Слідчі при вирішенні багатьох завдань розслідування користуються рекомендаціями теорії інформації, особливо алгоритмічного характеру.
Важливим напрямком програмування діяльності слідчого є розробка конкретних програм розслідування. Алгоритмізація цієї діяльності так або інакше спрямована на підвищення ефективності розслідування злочинів. Зараз у криміналістиці набувають розвитку логічні моделі типових версій про способи вчинення злочинів. Особлива увага приділяється розробці таких моделей у методиці розслідування злочинів, які вчиняються шляхом розтрати, привласнення або зловживання посадовим становищем, у сфері, де встановлення способу злочину має вирішальне значення для повного виявлення епізодів злочинів, його співучасників, розміру заподіяної матеріальної шкоди та інших питань. Зрозуміло, що побудова цих моделей не зводиться до переліку основних способів злочинів, встановлених у результаті узагальнення слідчої, судової і експертної практики. Такі моделі повинні являти собою інформаційні системи відомостей про способи вчинення злочинів, застосування яких дозволяє визначити найбільш важливі для розкриття і розслідування злочинів обставини.
Кібернетичний підхід до вирішення завдань розкриття і розслідування злочинів не передбачає обов'язкового використання електронно-обчислювальної техніки. Стосовно завдань розслідування можливе прийняття рішень і на базі так званої безмашинної кібернетики, шляхом розробки програм у вигляді схем типових версій вчинення злочинів та ін.