КПК визначає види і зміст різних процесуальних дій, що засто­совуються особою, яка проводить попереднє слідство, і називають­ся слідчими діями. Такі дії разом з оперативно-розшуковими захо­дами складають криміналістичні операції, які мають вирішальне значення для розкриття злочинів та їх повного розслідування.

У розслідуванні злочинів виділяють систему слідчих дій, спря­мованих передусім на встановлення фактичних даних криміналі­стичними методами, прийомами та засобами: слідчий огляд, виїм­ка, обшук, допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання, відтво­рення обстановки і обставин події (у двох його формах — слідчого експерименту і перевірки показань на місці), призначення експер­тиз, отримання зразків для експертного дослідження та ін.

Дана система пов'язана з процесуальними діями, що відбива­ють стадіі (етапи) руху кримінальної справи: порушення справи, притягнення особи як обвинуваченого, обрання запобіжного захо­ду (накладення арешту, виїмка поштово-телеграфної кореспон­денції), припинення слідства, закінчення слідства та ін. Крім того, проводяться дії, до яких належать: дача окремих доручень, вине­сення постанови про привід свідка або обвинуваченого, винесення постанови про відсторонення від посади та ін. При цьому виді­ляється група процесуальних дій, що закріплює статус учасників процесу, їх права та обов'язки.

Поняття “слідча дія” характеризується обов'язковими умова­ми: законодавчою кримінально-процесуальною регламентацією;

здійсненням її тільки слідчим, дізнавачем або прокурором у ме­жах їх компетенції; проведенням під час розслідування; спрямова­ністю на виконання завдань кримінального судочинства; обов'яз­ковістю процесуального відображення в постановах, протоколах, дорученнях, вказівках, поданнях та вимогах. Зазначені умови складають основу для наповнення слідчих дій криміналістичним змістом, необхідним для розробки і удосконалення методики роз­слідування злочинів.

Для досягнення мети розслідування разом зі слідчими діями зас­тосовуються дії організаційного характеру і оперативно-розшукові заходи, що складають у різних сполученнях (комбінаціях) криміна­лістичні операції. До організаційних дій належать: витребування документів (ст. 97 КПК), відібрання пояснень (ст. 97 КПК), вимо­га про проведення ревізії (інвентаризації) (ст. 66 КПК), залучення понятих (ст. 127 КПК) та інших учасників слідчих дій: переклада­ча (ст. 128 КПК), фахівця (ст. 128' КПК), опечатування описаних об'єктів, предметів, речових доказів, зберігання речових доказів і вилучених цінностей (ст. 79 КПК) та ін.

Оперативно-розшукові заходи органів внутрішніх справ вжива­ються як до порушення кримінальної справи, так і після її порушен­ня. Під час розслідування ці заходи регламентуються відповідни­ми нормами КПК і законів “Про міліцію”, “Про оперативно-роз-шукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.

Закон “Про оперативно-розшукову діяльність” визначає зав­дання, поняття цієї діяльності, підрозділи, які її здійснюють, їх обов'язки і права, інші повноваження.

Завданнями оперативно-розшукової діяльності є пошук і фікса­ція фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп з метою припинення правопорушень і в інтересах криміналь­ного судочинства, а також отримання інформації в інтересах без­пеки суспільства і держави.

Оперативио-розшукова діяльність являє собою систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів.

Даний закон наділяє підрозділи, що здійснюють таку діяль­ність, певними правами за наявності передбачених законом під­став, зокрема:

      опитувати осіб, використовувати їх добровільну допомогу;

проводити контрольні закупки товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності;

брати участь у перевірці фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій і окремих осіб;

      витребувати і вивчати документальні дані, що характеризу­ють діяльність підприємств, установ, організацій, а також спо­сіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці та вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів;

відвідувати житло та інші приміщення за згодою їх влас­ників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про

протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких про­водиться перевірка;

негласно виявляти і фіксувати сліди тяжкого злочину, доку­менти та інші предмети, які можуть бути доказами приготуван­ня або вчинення такого злочину, або отримувати розвідуваль­ну інформацію;

здійснювати візуальне спостереження в публічних місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних і радіопри­ладів, інших технічних засобів тощо. Відповідно до Закону “Про організаційно-правові основи бо­ротьби з організованою злочинністю” спеціальні підрозділи по бо­ротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та їх співробітники мають зокрема право:

заводити оперативно-розшукові справи;

отримувати на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів від банків, кредитних, митних, фінан­сових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, ра­хунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізич­них і юридичних осіб;

проводити перевірки, ревізії і експертизи;

отримувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем і банків даних судових, правоохоронних, контролюючих та інших державних органів;

витребувати і отримувати від державних органів, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи;

за письмовим розпорядженням керівника відповідного спеці­ального підрозділу входити на територію, у приміщення, скла­ди і сховища підприємств, організацій, установ (крім інозем­них дипломатичних представництв), незалежно від їх відомчої належності та форми власності, на контрольно-перепускні пункти прикордонних військ і митниць, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;

за постановою або з санкції відповідного прокурора (а у не­відкладних випадках — з наступним повідомленням прокуро­ра протягом доби) на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком житла) чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних і юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта.