Поняття розкриття злочину — одне з основних криміналістич­них понять і вимагає спеціального розгляду, оскільки воно найті­сніше пов'язане з процесом розслідування злочинів. Дане положен­ня пояснюється й тим, що криміналістика в цілому та криміналістич­на методика покликані розробляти методи і засоби для швидкого і повного розкриття злочинів.

У науці кримінального процесу існують різні точки зору щодо змісту поняття розкриття злочинів, пов'язані з прийняттям того чи іншого процесуального рішення (порушення кримінальної справи у зв'язку з виявленням особи, яка вчинила злочин; пред'явлення йому обвинувачення; складання обвинувального висновку; поста-новлення вироку судом і набрання ним чинності).

У криміналістиці вирішення даного питання також є неодноз­начним. Існує низка концепцій, одна з яких, наприклад, полягає в тому, що розслідування злочинів не обов'язково пов'язано з їх роз­криттям, оскільки у деяких випадках вже під час розгляду матері­алів, що містять ознаки злочину, або на початковому етапі розслі­дування є досить доказової інформації, яка вказує на певну особу, причетну до вчинення злочину. У зв'язку з цим й виник термін “оче­видні” злочини, який носить умовний характер і відбиває конкрет­ну ситуацію, коли особа, яка проводить розслідування, приходить до ймовірного знання про конкретну особу, яка вчинила злочин. Така ситуація звичайно створюється при затриманні особи на місці вчинення злочину, розслідуванні економічних злочинів, пов'язаних з конкретною діяльністю певних категорій матеріально відпові­дальних осіб, службових злочинів, вчинених певним колом осіб, наділених службовими повноваженнями, і таких, які мають доступ до документів, матеріальних цінностей тощо.

Залежно від повноти первісної інформації можна говорити й про “неочевидні” злочини, що вимагають встановлення особи, яка вчинила даний злочин.

Одне з визначень криміналістичного поняття розкриття злочи­ну дозволяє розглядати його як діяльність з розслідування злочи­ну, спрямовану на отримання інформації, що дає підставу для ви­сунення версії про вчинення злочину певною особою.

Правильне визначення суті розкриття злочину має важливе кри­міналістичне значення, оскільки воно пов'язано з побудовою струк­тури окремих методик розслідування, визначенням його етапів. При цьому в основі такого рішення повинно бути положення ч. 2 ст. 98 КПК: “якщо на момент порушення кримінальної справи встановле­но особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи”. У таких випадках виникає ситуація, коли конкретний злочин може бути віднесений до “очевидних”.

Визначення поняття розкриття злочину має істотне значення для побудови об'єктивної системи статистики боротьби зі злочин­ністю, що здійснюється правоохоронними органами.

Розкриття злочинів тісно пов'язано з розшуковою діяльністю і значною мірою залежить від ефективності розшукових дій слідчо­го і оперативно-розшукових заходів, що здійснюються органами дізнання за його дорученням, а також заходів, що проводяться цими органами при виконанні ними функціональних обов'язків відповідно до законів “Про міліцію”, “Про оперативно-розшуко-ву діяльність”, “Про Службу безпеки України”, “Про організацій­но-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.

Розмежування функцій слідчого, органів дізнання та оператив­но-розшукових органів у цій діяльності проводиться у залежності від характеру і особливостей об'єктів розшуку. Наприклад, стосов­но обвинуваченого, якщо місце перебування його не встановлено, оголошується розшук (ст.ст. 138, 139 КПК); або, коли не встанов­лено особу, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує вико­нувати оперативно-розшукові дії (ч. З ст. 104 КПК). Це ж стосуєть­ся розшуку осіб, які зникли, щодо яких є підстави гадати, що вони могли бути вбиті (розшук трупа, його частин), предметів (злочин­ного посягання, знарядь злочину).

Оперативно-розшуковий аспект розкриття злочинів пов'язаний з діяльністю органів дізнання, у зв'язку з чим на них покладається вжиття необхідних заходів з метою виявлення ознак злочину і осо­би, яка його вчинила (ст. 103 КПК).

Як показує практика (на основі так званої неліченої статис­тики) за експертними оцінками криміналістів початковий етап (приблизно перші десять днів розслідування) інтенсивної роботи з розкриття злочину значною мірою визначає успіх розслідування в подальшому. У цей період має застосуватися комплекс криміналістичних методів і засобів розкриття злочину, слідчих і організа­ційних дій, оперативно-розшукових заходів.

Підвищення ефективності методики розслідування залежить від того, наскільки криміналістичні рекомендації використовувати­муться в оперативно-розшуковій діяльності з виявлення ознак зло­чину, у тому числі в період, що передував прийняттю рішення від­повідними органами про порушення кримінальної справи.