Як і будь-яка система, криміналістична характеристика скла­дається з взаємопов'язаних складових частин-елементів. У літера­турі по-різному визначаються види таких елементів та їх кількість:

від прямого слідування системі елементів складу злочину до пере­ліку криміналістичне значущих елементів, які не завжди структур­но узгоджуються з системою кримінально-правової характеристи­ки певного виду злочину.

Криміналістичний аспект характеристики злочинів підпорядко­ваний завданням доказування по кримінальній справі. Саме тому структура криміналістичної характеристики будується на підставі системи обставин, які входять у предмет доказування (ст. 64 К.ПК). і елементів складу злочину, передбачених відповідними статтями КК.

Поруч з цим криміналістична характеристика злочинів ширша за їх кримінально-правову та кримінально-процесуальну характе­ристики, оскільки включає у себе не тільки елементи, що містять обставини, які мають кримінально-правове значення, а й низку інших обставин. Таким чином, конкретизація кримінально-право­вої характеристики здійснюється за рахунок виділення елементів (наприклад, механізм, спосіб, обстановка злочину та ін.), які мають вирішальне значення для розкриття злочину. При цьому деякі суміжні елементи можуть бути наповнені змістом інших характери­стик, наприклад, елемент “суб'єкт злочину” може містити компо­ненти, пов'язані з такими чинниками, як психологічні, що вплива­ють на формування та здійснення злочинної мети. Виходячи з цьо­го, криміналістична характеристика злочинів може розглядатися як система, що складається з елементів, котрі містять у собі окремі підсистеми-компоненти:

а) особа злочинця, яка характеризується фізичними, соціаль­но-демографічними даними; категорії посадових матеріально відповідальних осіб та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування і здійснен­ня злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками тощо;

б) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової про­дукції, резерву грошових коштів та ін.); способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння майном, його ви­лучення, збуту, реалізації); способи приховування злочину, маску­вання злочинних дій;

в) особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв'язки і стосунки, ознаки вік-тимності тощо);

г) предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матері­альні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфаб­рикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть бути віднесені до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

ґ) обстановка вчинення злочину: місце як частина матеріаль­ного середовища, що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки входять такі чинники регулятивного характеру, що визначають поря­док діяльності, фактори поведінки людей у побуті і трудовій діяльності. Для економічних злочинів даний елемент пов'яза­ний з особливостями: галузі, виду виробництва або іншої сфе­ри діяльності; умов, які визначаються технологічним процесом чи операцією; системою обліку і звітності; зберігання і обігу грошових коштів і матеріальних цінностей; документообігу (оформлення і обіг планових, проектних, облікових, бухгал­терських, лабораторних, технічних, технологічних, виробничо-господарських, статистичних та інших документів); виду про­дукції, яка використовується, переробляється, випускається чи реалізується; часу вчинення злочину (сезонність робіт: посівний, збиральний, заготівельний періоди тощо); каналів збуту, реалі­зації розкраденого тощо;

д) наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином, виражені у: фізичній матеріальній шкоді, відображеній у мате­ріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, вик­ликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв'язок); мо­ральній шкоді, заподіяній злочином.

Криміналістична характеристика як накопичувач і джерело відомостей про певні види злочинів, виконуючи інформаційну фун­кцію, являє собою єдину інформаційну систему. Використання та­кої системи можливе шляхом одержання та аналізу відомостей, щодо окремих елементів і встановлення зв'язків між ними. У цьо­му розумінні всі елементи системи теоретично рівнозначні, і поді­ляти їх на основні і другорядні недоцільно. У той же час викорис­тання такої інформаційної системи вимагає у кожному конкретно­му випадку визначення ключового елементу, через який можна здійснити “вхід” у систему з метою одержання необхідної інфор­мації. Визначення ключового елементу для конкретного випадку залежить від слідчої ситуації, яка склалася на даному етапі розслі­дування, від того, які вихідні дані має слідчий і які з них необхід­но встановити. Аналіз кримінальних справ щодо злочинів різних категорій показує, що значна частина їх вчиняється способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх виявлення і пояснення вимагають перш за все знання і використання систематизованого опису злочинних способів.

Іноді важко встановити джерело незаконних господарсько-фінансових операцій або такі обставини, як час їх вчинення, і через це — осіб, які можуть бути причетними до них. У таких випадках великого значення набувають рекомендації, побудовані на аналізі закономірних зв'язків, які складаються між елементами криміна­лістичної характеристики. У дослідженні таких зв'язків міститься перш за все практичне призначення криміналістичної характерис­тики злочинів. Принципові можливості використання у розсліду­ванні закономірних зв'язків між елементами криміналістичної харак­теристики полягають у тому, що при наявності відомостей щодо одних типових обставин передбачається існування інших. Це важ­ливо не тільки для розслідування злочинів на початковому його етапі, пов'язаному з встановленням особи, яка вчинила злочин (вбивство, крадіжку тощо), а й для ситуації, коли на початку роз­слідування, наприклад у справах про економічні злочини, особа, причетна до злочину, відома, але не відомі способи його вчинення.

Розглянуті закономірні зв'язки можуть бути однозначними і багатозначними (ймовірними). У першому випадку складається такий зв'язок, коли за наявності одних обставин можна категорич­но вважати існуючими обставини, що належать до іншого елемен­ту характеристики. У другому випадку закономірні зв'язки носять ймовірний характер, встановлюють більший або менший ступінь вірогідності, що визначається на підставі даних статистичного обліку типових ознак масиву вивчених кримінальних справ відпо­відного виду злочину (певного регіону, періоду).

Прикладом однозначного зв'язку може служити випадок, коли виявлена при інвентаризації нестача майна (наслідки можливого розкрадання) прямо вказує, на відсутність певних підзвітних цінно­стей (предмет посягання, джерело розкрадання) і вірогідно на те, що причиною цього є розкрадання; або, з урахуванням особливо­стей молочного виробництва: приймання молока від здавальника за обсягом (ємкістю) посуду з переведенням його у вісові показники по системі “1л=1кг” (при порушенні порядку приймання молока за жирністю) однозначно вказує на створення лишку даного продук­ту, оскільки 1 л містить 1032 г молока, та ймовірно — на те, що створений резерв міг бути використаний для розкрадання (за наяв­ності підстав для висунення інших версій: лишок, використаний для покриття збитків, що виникли в результаті дефектів техноло­гічного обладнання, тощо).

Криміналістичне дослідження закономірних зв'язків обставин, які характеризують злочини певного виду, вимагає застосування спеціально розроблених програм з метою отримання статистичних даних про взаємозв'язки таких обставин. У деяких випадках про­стежується закономірний зв'язок між особами, які можуть бути

причетними до даного виду злочину, і способом його вчинення і приховування, застосування певних знарядь злочину (рис. 13).

Такий зв'язок носить вірогідний характер і може бути підста­вою для побудови системи типових версій, що використовуються з урахуванням фактичних даних по справі, яка розслідується, для висунення та перевірки робочих слідчих версій.

Рис. 13. Загальна структура зв'язків елементів криміналістичної характеристики злочинів

Кожний з елементів системи пов'язаний з іншими прямо і опо­середковано, що значною мірою визначає характер зв'язків між ними. У залежності від рівня та обсягу слідчого завдання аналіз таких зв'язків може охоплювати різну кількість елементів. У будь-якому випадку можна простежити прямий зв'язок між елементами “особа злочинця” і “спосіб злочину”, який виражається у тому, що лише особи з певними характерологічними даними або ті, які зай­мають певну посаду, можуть використовувати певний злочинний спосіб. У той же час на даний зв'язок впливають побічні обстави­ни, що належать до предмета злочинного посягання і обстановки злочину.

Таким чином, можна уявити варіанти взаємозв'язків кожного з елементів криміналістичної характеристики злочинів — подвійних і більше, обумовлених особливостями взаємодії.