При формуванні тактичних прийомів криміналістична тактика виходить з галузей наукових знань, що стоять біля джерел їх утво­рення і визначають їх ефективність і раціональність. Дослідження джерел тактичних прийомів дозволить виявити їх наукову спро­можність, природу, оцінити їх можливості.

У генезисі криміналістичної тактики до її джерел традиційно відносять дані таких наук, як логіка, психологія, лінгвістика, соці­ологія, наука управління та ін. Разом з тим розвиток окремих наук, їх інтеграція і диференціація дозволяють виявити нові джерела, що сприяють розвитку і становленню криміналістичної тактики та її ядра — тактичних прийомів (до таких джерел можуть бути відне­сені дані теорії прогнозу, теорії ігор, теорії систем та ін.).

Наукові положення логіки повинні посісти особливе місце при формуванні та використанні тактичних прийомів огляду місця події, допиту в усіх його різновидах, обшуку та інших процесуальних дій. Такі тактичні прийоми, як аналіз слідів та інших речових доказів, їх зіставлення з іншими даними, постановка різноманітних за своєю природою запитань допитуваному чи пред'явлення йому тих чи інших доказів несуть у собі елементи логіки. Закони логіки визна­чають не тільки форму і зміст тактичних прийомів, а й певну по­слідовність їх використання, те чи інше їх поєднання в рамках ок­ремої процесуальної дії.

Важливим теоретичним джерелом тактичних прийомів виступає психологія, її особлива роль визначається тим, що тактичні прийо­ми безпосередньо або опосередковано спрямовані на специфічний об'єкт — психіку людини; їх розробка і побудова ґрунтуються на психологічних особливостях процесів сприйняття, пам'яті, мислен­ня, тих чи інших властивостях і станах; їх зміст і механізм реалізації зумовлені необхідністю здійснення психологічного впливу з метою встановлення психологічного контакту, актуалізації забутого, вик­риття неправди у свідченнях тощо.

Особливий інтерес для розвитку криміналістичної тактики ста­новить соціальна психологія, яка дає відомості про вікові, соціаль­но-психологічні особливості особи, її конформність, схильність до референтної групи (референту), соціальної ролі та ін. Використання даних цієї науки дозволяє більш диференційовано формувати до­статні і необхідні засоби впливу на осіб різних категорій.

Розробка і застосування тактичних прийомів пов'язані з окреми­ми напрямками математичної науки, і зокрема теорією ігор. Вплив теорії ігор на розвиток криміналістичної тактики намітився по­рівняно недавно. Використовуючи математичний апарат, теорія ігор винаходить такі правила поводження у конфліктних ситуаці­ях, які були б найкращими. Ці завдання можуть бути найбільш ефективно вирішені на рівні рефлексивного мислення і управління як ядра теорії ігор. Елементи рефлексивного мислення необхідно більш широко використовувати в процесі обрання і побудови ок­ремих тактичних прийомів, їх систем, прогнозування можливостей їх ефективної реалізації.

Криміналістична тактика пов'язана з наукою управління, її роз­ділом наукової організації праці (НОП). Вона використовує такі по­ложення НОП, як планування діяльності, розподіл сил і засобів, економія часу.

Розгляд НОП як джерела тактичних прийомів уявляється спір­ним. Віднесення окремими авторами НОП до джерел тактичних прийомів пов'язане з тим, що вони ототожнюють організаційні і тактичні способи дії, ставлять між ними знак рівності. НОП може лише сприяти ефективному використанню тактичних прийомів, але не породжувати їх.

Необхідно відзначити, що ізольований розгляд окремих теоре­тичних джерел є умовним. В усіх випадках тактичний прийом має де­кілька джерел. Так, постановка тих чи інших запитань допитувано­му заснована на даних логіки (логічна природа запитання, його вид, форма); психології (запитання є носієм психологічного впливу); лін­гвістики (запитання повинно бути правильно сформульовано з точ­ки зору мовознавства). Пред'явлення доказів базується на даних пси­хології (актуалізувати забуте, викрити неправду тощо); логіки (визначеність і послідовність їх пред'явлення); теорії ігор (обран­ня моменту пред'явлення доказів за допомогою імітації міркувань респондента; прогнозування результату реалізації прийому та ін.).

Джерелом тактичних прийомів можуть стати результати кри­міналістичних наукових пошуків. Як не дивно, але про це джерело забувають самі криміналісти. Сьогодні криміналістична тактика переростає свій традиційний потенціал, а це вимагає не тільки його оновлення, а й побудови систем тактичних прийомів, розробки но­вих способів дії. Криміналістика на основі вивчення і узагальнен­ня слідчої практики розробляє і пропонує найбільш ефективні так­тичні прийоми і засоби.

Джерелом тактичних прийомів може бути і безпосередньо слід­ча чи судова практика. Судово-слідча практика дозволяє нагро­мадити необхідний емпіричний матеріал, узагальнити особливості застосування способів дії, одержати уявлення щодо прогалин і по­милок, апробувати рекомендації криміналістичної теорії.

Тактичні прийоми виконують різноманітні функції і можуть бути підрозділені на загальні (що виходять за рамки ізольованої дії і характерні для низки процесуальних дій) та окремі (притаманні внутрішньому змістові окремої такої дії). Дослідження функціональ­ного призначення тактичних прийомів вимагає розгляду специфіки загальних і окремих функцій.

Загальними функціями тактичних прийомів можуть бути:

пізнавальна;

2)прогностична;

3)комунікативна;

4)регулятивна.

Розглянемо кожну з цих функцій.

Пізнавальна функція тактичних прийомів пов'язана з одержан­ням доказової інформації при виконанні окремих процесуальних дій. Тактичні прийоми за своєю сутністю повинні сприяти пізнан­ню, переслідувати мету ефективного проведення слідчих і судових дій. Пізнавальна функція складається із застосування таких прий­омів, які відповідно до мети дії сприяють виявленню інформацій­ного матеріалу та встановленню істини.

Прогностична функція тактичних прийомів дозволяє слідчому (судді) правильно обрати ті чи інші способи дії, добитися реалізації мети процесуальної дії. Ця функція охоплює три основних напрям­ки передбачення:

власних дій слідчим (суддею);

дій інших учас­ників процесу розслідування (судового розгляду);

3) можливості управління здійснюваною діяльністю.

Комунікативна функція проявляється в процесі спілкування слід­чого (судді) з іншими учасниками в рамках процесуальної дії (допи­ту, очної ставки, пред'явлення для впізнання та ін.). Ця функція так­тичних прийомів включає такі напрямки:

встановлення психоло­гічного контакту;

2) управління спілкуванням з боку слідчого (судді);

3)здійснення психологічного впливу на підозрюваного, обвинува­ченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування;

4) одержання слідчим (суддею) необхідної інформації в процесі спілкування.

Регулятивна функція тактичних прийомів припускає можливість виявляти їх вплив на слідчу ситуацію і ситуацію процесуальної дії, змінювати їх. Правильно обраний тактичний прийом дозволяє регулювати ситуацію в потрібному напрямку (змінювати позицію учасників процесуальної дії, одержувати дані про можливе місце­перебування слідів злочину, засоби їх приховування тощо). В про­цесі використання тактичних прийомів відбувається зміна ситуації, яку вони регулюють.

Тактичні прийоми обираються вільно, застосовуються на роз­суд слідчого чи судді. Разом з тим необхідно враховувати можли­вості саме регулятивної функції тактичних прийомів, пов'язаної з відносною жорсткістю їх застосування.

Тактичні прийоми виконують також окремі функції, зумовлені специфікою процесуальної дії, її цільовою і ситуативною спря­мованістю. Окремі функції являють собою диференціацію тих чи інших загальних функцій, пов'язану зі специфікою слідчої чи су­дової дії (огляду місця події, обшуку, пред'явлення для впізнання, допиту тощо).

Так, у процесі допиту загальні функції тактичних прийомів (пізнавальна і комунікативна) знаходять свій прояв у таких окре­мих функціях, як функція викриття (викриття неправдивої заяви про алібі, встановлення обмови, самообмови тощо); функція спо­нукання (актуалізація в пам'яті забутого, стимулювання до дачі по­казань); функція корекції (усунення перекручень при добросовісній помилці, уточнення показань і усунення суперечностей у них). У ході обшуку як окремі функції можуть бути розглянуті:

діагностич­на (пов'язана з визначенням добровільності видачі об'єктів обшуку);

пошукова (дозволить обрати напрямок пошуку і виявити те, що шукають);

усунення протидії особи, яку обшукують, стимулювання її до спілкування; одержання від особи пошукової інформації тощо.

Тактичні прийоми провадження окремих процесуальних дій мають багатофункціональне призначення. В процесі використан­ня вони можуть виконувати різноманітні функції. Зокрема, пред'яв­лення того чи іншого доказу може бути використано для актуалі­зації в пам'яті допитуваного забутих обставин, викриття неправ­ди, усунення суперечностей в його показаннях та ін. Тактичний прийом, що стосується аналізу слідів на місці події, дозволяє вста­новити більш широкий їх діапазон, причинні зв'язки між ними, відтворити подію, що сталася. Зіставлення окремих предметів може бути ефективним при обшуку як у разі відшукання видозмінених (знищенних) об'єктів пошуку, так і при пошуку об'єктів, прихова­них у спеціальних тайниках.

Окремі тактичні прийоми можуть виконувати свої функції в різних процесуальних діях. Так, постановка тих чи інших питань (нагадуючих, доповнюючих, уточнюючих, контрольних та ін.) використовується в таких діях, як допит, обшук, пред'явлення для впізнання. Роз'яснення необхідності надання допомоги органам розслідування застосовується при допиті, обшуку, слідчому експери­менті. Використання можливостей типових аналогів може бути за­стосовано не тільки у процесі огляду місця події, а й при обшуку.

Видимість функціональної уніфікованості тактичних прийомів створюється схожістю окремих цілей процесуальних дій. Разом з тим та чи інша слідча (судова) дія завжди накладає свій відбиток на функції тактичних прийомів.