Даний розділ криміналістики традиційно в системі науки називається методикою розслідування злочинів (окремих видів злочинів). Бажаючи надати системі науки єдності, деякі автори пропонували називати цей розділ криміналістичною методи­кою, аналогічно криміналістичній техніці та криміналістичній тактиці. Ось чому в науковому обігу і на практиці застосовують­ся всі перелічені терміни. У даному підручнику в основному зас­тосовується термін “методика розслідування злочинів” або “ме­тодика розслідування”.

Методика розслідування може розглядатися в двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюєть­ся на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийо­мів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів.

Саме у взаємозв'язку цих двох напрямів — практичного і тео­ретичного— методика розслідування злочинів виявляє своє при­значення, сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровад­женню їх у практику розслідування злочинів.

Процес розслідування в цілому і окремих видів злочинів може бути охарактеризований як:

1) правова діяльність, що здійснюється на підставі процесуаль­ної форми уповноваженими законом органами (попереднє слідство, дізнання) та особами (слідчим, дізнавачем);

2) пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення обста­вин події минулого на підставі теорії судових доказів, законів логіки і положень психології;

3) організаційна діяльність, спрямована на забезпечення плано­мірного розслідування окремих видів злочинів на підставі нормативних приписів, рекомендацій з наукової організації праці;

4) оперативно-розшукова діяльність, що проводиться уповно­важеними законом органами по виявленню та розкриттю злочинів;

5) профілактична діяльність, спрямована на встановлення при­чин та умов, які сприяли вчиненню злочинів, що здійснюєть­ся на підставі рекомендацій кримінології та криміналістики.

У здійсненні зазначених напрямів процесу розслідування зло­чинів синтезуюча роль належить криміналістичній методиці і в цілому науковим рекомендаціям науки криміналістики.

Основу методики складає система методів розслідування, що покликана сприяти повному та всебічному розкриттю злочинів, збиранню та об'єктивній оцінці доказів на підставі закону і кри­міналістичних рекомендацій.

Слідча та оперативно-розшукова практика, теорія криміналі­стики виробили основні методи розкриття злочинів: від відомостей про спосіб та механізм вчинення злочину до методу його розкрит­тя; від мотиву вчинення злочину до методів встановлення передба­чуваного злочинця; від потерпілих до методів виявлення підозрю­ваної особи; від осіб, які раніше вчиняли аналогічні злочини, до методів встановлення інших осіб та обставин; від відомого кримі­нального епізоду, до методів виявлення інших пов'язаних з ним епізодів. Застосовуються і такі методи встановлення злочинців, як криміналістичний аналіз оперативної обстановки в певному рай­оні, групування та об'єднання кримінальних справ, що дозволяє концентрувати та систематизувати уривчасту інформацію. Ос­таннім часом запропоновано метод розкриття злочинів шляхом виявлення їх осередків.

Методика розслідування злочинів, як структурна частина науки криміналістики, органічно пов'язана з іншими її розділами: загаль­ною теорією криміналістики, криміналістичною технікою і кри­міналістичною тактикою. В цілісній науковій системі криміналісти­ки, безпосередньо спрямованій на повне відбиття досягнутого знання, властивостей і закономірностей об'єкту пізнання, методика роз­слідування є, як зазначалося, заключним розділом, синтезуючим наукові положення криміналістичної техніки і тактики стосовно завдань і програм виявлення і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика розслідування злочинів може розгля­датися як особлива частина криміналістики.

Порівняння системи криміналістики з системами наук криміналь­ного права і кримінального процесу показує, що розділи цих галузей знань, що розробляють власні положення загальної частини, відріз­няються структурно. В той же час система заключного розділу кри­міналістики — методики розслідування злочинів — відповідає побу­дові особливих частин наук кримінального права та кримінального процесу. Така однотипність систем визначається спільністю об'єктів, що вивчаються ними, єдністю завдань кримінально-правової бороть­би зі злочинністю, впливом міжнаукових зв'язків. Очевидно, що си­стема окремих методик розслідування в основному відповідає побу­дові особливої частини кримінального права, а внутрішня структура кожної окремої методики будується згідно з процесуальними стадіями провадження кримінальної справи на попередньому слідстві.

Внутрішня система розділу методики розслідування складаєть­ся з двох основних частин: 1) загальної методики розслідування злочинів (поняття, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце в системі криміналістики і зв'язок з іншими галузями знань); 2) окре­мих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістич­на класифікація злочинів і методик їх розслідування, структура окремих методик розслідування).