Пред'явлення для впізнання — слідча дія, що полягає в пред'яв­ленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової на­лежності.

Одночасно ця дія передбачає показ певних об'єктів в умовах, що дозволяють сприйняти загальні та окремі ознаки.

Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'яті. Це окрема форма іден­тифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. В процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'явленого об'єкта, порівнює і співставляє їх із збере­женими в пам'яті і доходить певного висновку (про наявність чи відсутність тотожності або групової належності).

Пред'явлення для впізнання як процес встановлення чи запере­чення тотожності або групової належності має елементи психо­логічної діяльності. В його основі лежить здатність людської психіки не тільки фіксувати, а й зберігати в пам'яті особливий комплекс ознак, які дозволяють виділяти певні об'єкти з групи їм подібних. З цього боку пред'явлення для впізнання характеризується двома процесами — фіксуючим і впізнавальним. До фіксуючого належать засвоєння відмітних ознак і формування образу певного об'єкта, до впізнавального — використання цих ознак у вирішенні питань тотожності чи групової належності. Свідчення про тотожність або групову належність є по суті висновком, який грунтується на уяв­ному аналізі, синтезі й порівнянні ознак. З криміналістичного боку організація пред'явлення для впізнання повинна забезпечувати правильність і обґрунтованість висновків за умов точного дотри­мання процесуального порядку пред'явлення для впізнання.

Цю слідчу дію необхідно відрізняти від непроцесуальних спо­собів встановлення тотожності об'єктів (наприклад у ході опера-тивно-розшукової діяльності). Здійснення розшуку, особливо зло-

чинців, за зовнішніми ознаками передбачає ототожнення суб'єкта якого спостерігають, з розшукуваним. Фотографії злочинця, яко­го розшукують, чи інших суб'єктів можуть бути показані окремим громадянам. Однак таке пред'явлення переслідує тільки оператив­ну мету. Його результати не є доказами в справі і виконують роль орієнтуючих відомостей.

Регламентація пред'явлення для впізнання в ст.ст. 174-176 КПК дає змогу вірного вирішення питань про відокремлення цієї слідчої дії від інших. Цьому ж слугують розроблені криміналістикою так­тичні правила проведення впізнання.

Об'єктами пред'явлення для впізнання с:

й) особи (живі люди і трупи);

б) предмети;

в)тварини.