Важливе значення для розслідування має правильна фікса­ція результатів допиту в протоколі, де повинні бути повно і об'­єктивно відображені повідомлені допитуваним дані. Рекомен­дується три методи одержання показань: вільна розповідь, “за­питання — відповідь” і поєднання першого і другого методів. Це відбивається й у протоколі допиту. Положення, що гаран­тують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводять­ся до такого:

1) показання записують від першої особи і по можливості дос­лівно;

2) поставлені запитання і відповіді на них в разі необхідності записуються дослівно;

3) на прохання допитуваного йому надається можливість влас­норучно викласти показання, про що в протоколі слідчий робить відмітку;

4) протокол не може бути стилізованим, він повинен відобража­ти вирази, яких вживає допитуваний;

5) протокол підписують допитуваний, слідчий та інші особи,

присутні на допиті. Протокол допиту повинен містити:

1) відмітку про попередження допитуваного (свідка чи потерп­ілого) про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу свідомо неправдивих показань, що підтвер­джується його підписом;

2) відмітку про роз'яснення допитуваному, у вчиненні якого злочину його підозрюють, і його право на захист;

3) заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;

4) відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

У процесі допиту свідок або обвинувачений може виконати за власним бажанням або за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання. Вони повинні бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.

Методом фіксації допиту може бути звуко- і відеозанис. Згідно з КПК такий запис проводиться після попереднього повідомлення допитуваному. Найдоцільніше застосування його у випадках склад­них допитів і таких, що супроводжуються визнанням обвинуваче­ним своєї вини, або для фіксації показань потерпілого, який пере­буває в тяжкому стані. Паралельно зі звуко- і відеозаписом слідчий веде протокол.