У кримінальному судочинстві очна ставка відома як ефектив­ний спосіб перевірки і одержання нових доказів. У “Руській правді” (ХІ-ХІІ ст.ст.) вже зафіксовано правовий інститут “звід”, який є прообразом очної ставки.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство (ст.ст. 172, 173, 304 КПК) регламентує порядок проведення очної ставки, роз­криває її ознаки.

Очна ставка — це слідча (судова) дія, яка передбачає одно­часний допит раніше допитаних осіб про обставини, віднос­но яких були дані істотно суперечливі показання.

Очна ставка може бути проведена між двома допитаними раніше свідками, свідком і обвинуваченим або підозрюваним, між двома об­винуваченими чи підозрюваними. Очна ставка проводиться і в суді. Головними характеристиками очної ставки є:

єдність предмета (особи допитуються за одних обставин);

єдність об'єкта (очна ставка являє собою процес неперерв­ного порівняння показань двох одночасно допитуваних осіб);

єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом слідчої дії);

єдність місця (особи допитуються в одному місці);

допитувані повинні бути поставлені у рівні умови сприйнят­тя запитань слідчого і показань один одного;

єдність документування (процедура очної ставки фіксуєть­ся в одному протоколі слідчої дії).

Підготовка до очної ставки передбачає вирішення таких пи­тань:

між якими особами вона буде проведена;

які суперечності необхідно усунути;

які взаємовідносини між допитуваними мають місце;

яка черговість допиту осіб на очній ставці буде ефективною;

яким шляхом можна усунути суперечності;

які запитання слід по­ставити;

які тактичні прийоми доцільно застосувати.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі про­понує кожному з допитуваних дати показання про обставини, в яких виявлено істотні суперечності. У процесі очної ставки допи­туваним може бути дозволено ставити запитання один одному, але слідчому треба пильно контролювати їх.

Проведення очної ставки передбачає “ефект присутності”, коли обвинуваченому треба давати показання у присутності особи, яка знає дійсні обставини події, що відбулася. Допитувані впливають один на одного своїм авторитетом, вольовими якостями, життєвим досвідом. Але такий вплив може бути й негативним, коли автори­тет (який іноді має злочинний характер) недобросовісного учасни­ка впливає на добросовісного. Складні психологічні стосунки мо­жуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.

Тактика очної ставки має певну специфіку, яка пов'язана з:

розширеним складом її учасників;

ускладненим інформаційним обміном;

сильним психологічним впливом учасників ставки один на одного;

зниженням рівня прогнозу слідчого;

можливістю зміни показань;

підвищеним ступенем тактичного ризику.

Перехресний допит є специфічним видом судового допиту. У судовому засіданні правом ставити запитання наділені суддя, про­курор, захисник, експерти, цивільний позивач, цивільний відпо­відач та їх представники, а також підсудні і потерпілі. Допит є пе­рехресним тільки тоді, коли до нього включаються рівноправні учасники кримінально-процесуальної діяльності. Кожний учас­ник судового розгляду має право ставити допитуваному додат­кові запитання для з'ясування чи доповнення відповідей, які були дані на запитання інших осіб.

На перехресному допиті можуть бути допитані усі учасники процесу (підсудні, свідки, потерпілі, цивільні позивачі і цивільні відповідачі, а також експерти), які допитуються у судовому засі­данні. Такий допит справляє сильний вплив на психіку допитува­ного. Він передбачає одночасний допит кількома учасниками про­цесу однієї особи відносно одних й тих саме обставин. Особлива роль у перехресному допиті належить суду, який повинен викону­вати регулятивну функцію.

Перехресний допит збільшує небезпеку виникнення навію­вання. Це пов'язано з постановкою однотипних запитань, по­вторюванням однакових запитань кілька разів, різною тактикою допитуючих.