Під час вирішення питання про порушення кримінальної спра­ви необхідно враховувати, що ці злочини вважаються закінченими з моменту забруднення водойм, водних джерел та підземних вод неочищеними та незнешкодженими стічними водами, викидами та відходами промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ, організацій за умови, що це забруд­нення створювало реальну можливість заподіяння шкоди здоров'ю людей або сільськогосподарському виробництву чи рибним запа­сам. Аналогічно вирішується питання щодо випадків забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров'я людей відходами промислового виробництва.

При вирішенні питання про достатність підстав для порушен­ня кримінальної справи і в ході розслідування необхідне знання стандартів якості навколишнього природного середовища.

Екологічні стандарти встановлюють гранично допустимі нор­мативи шкідливого антропогенного впливу на навколишнє середо­вище, перевищення яких створює загрозу збереженню оптималь­них умов існування людини та її зовнішнього оточення.

Встановлено нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосфері, водоймах, ґрунті; сту­пеня шкідливих фізичних впливів на атмосферне повітря, шуму, вібрації, інших хімічних, фізичних, біологічних факторів; нормати­ви гранично допустимого навантаження (ГДН) на природне сере­довище, що використовується в господарських, селітебних, рекре­аційних цілях, та нормативи санітарно-захисного характеру.

Виробничо-господарські стандарти покликані лімітувати пара­метри виробничо-господарської діяльності певного об'єкту з ме­тою екологічного захисту зовнішнього середовища. До їх числа належать нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідли­вих речовин і шкідливих фізичних, хімічних, біологічних впливів, а також технологічні, містобудівельні, рекреаційні та інші норма­тиви господарської діяльності.

Слід враховувати, що ГДВ визначаються на рівні, при якому викиди забруднюючих речовин від конкретного джерела не призве­дуть до перевищення ГДК, встановлених в цьому районі.

В разі необхідності слідчий проводить перевірочні дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян або посадових осіб, вит­ребування документів (ст. 97 КПК) з метою визначення підстав для порушення кримінальної справи за ознаками відповідних ста­тей КК. При відсутності ознак складу екологічних злочинів вирі­шується питання про притягнення винних осіб до адміністративної або іншої відповідальності.

В процесі планування слідства необхідно з'ясувати обставили, загальна система яких визначена в ст. 64 КПК і конкретизується ознаками злочину, описаними в диспозиції відповідних статей КК, а також криміналістичною характеристикою даних злочинів.

Стосовно розслідування екологічних злочинів такими обстави­нами є:

який об'єкт зазнав забруднення (ділянка землі, водоймище

загрузка...

тощо);

в чому саме виявилось забруднення;

які наслідки сталися в результаті порушення правил скидан­ня неочищених і незнешкоджених стічних вод, викидів чи від­ходів у водоймище або шкідливих відходів виробництва в ат­мосферу, забруднення моря шкідливими речовинами; які матеріальні збитки заподіяні внаслідок цього; чи містить дане порушення ознаки складу злочину, чи це правопорушення, що тягне відповідальність за статтями КпАП; місцезнаходження безпосереднього джерела забруднення, характер його діяльності і технології виробництва; час викиду відходів і виявлення його наслідків; які екологічні правила порушені; хто винний у їх порушенні;

мотиви порушень, якими керувались винні особи; які умови сприяли порушенню екологічних правил. У процесі висунення слідчих версій і планування розслідування по категорії справ, що розглядаються, необхідно враховувати ти­пові вихідні дані, слідчі ситуації.

Типовими є ситуації, коли до правоохоронних органів надхо­дять факти про порушення правил охорони навколишнього сере­довища 1) від відповідних служб екологічного контролю, 2) об­ґрунтовані заяви від громадян, організацій, установ тощо.

У першому випадку органи екологічного контролю нерідко мають дані про факти порушень та їх наслідки, що зафіксовані з допомогою приладів, а також документально, у ході відомчого розслідування. В подібних випадках слідчий висуває версії щодо конкретного об'єкту-джерела забруднення і особи, відповідаль­ної за дотримання відповідних правил; причин порушень, які були припущені; механізму події, його наслідків. Для даної ситуації харак­терний такий комплекс слідчих дій: огляд місця події, огляд очисних споруд, огляд документів, допит свідків, призначення судових ек­спертиз, допит потерпілих, допит обвинувачених, відтворення об­становки і обставин події (слідчий експеримент і перевірка пока­зань на місці).

У другій ситуації сутність події та її наслідки не завжди оче­видні. У цьому випадку висуваються версії про сам характер події, її наслідки, причинний зв'язок між ними, наприклад, чи мало місце забруднення води, атмосферного повітря, чи порушені норми ви­киду відходів. У цьому разі важливе значення мають перевірочні дії слідчого (у порядку ст. 97 КПК), що складаються з витребуван­ня документів (від посадових осіб відповідних об'єктів - можли­вих джерел забруднення, органів екологічного контролю та ін.), а також з відібрання пояснень у відповідних осіб. У випадках, що не

терплять зволікання, можливий огляд місця події до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК).

З порушеної кримінальної справи слідчий проводить комплекс невідкладних слідчих дій.

Огляд місця події, ділянок місцевості, очисних споруд по спра­вах про злочинні порушення правил охорони навколишнього сере­довища може проводитись як невідкладні слідчі дії у випадках ви­явлення очевидних ознак грубих порушень екологічного режиму чи шкідливих наслідків таких порушень (шкоди здоров'ю людей, сільськогосподарському виробництву, що викликало масову заги­бель риби, тощо).

В інших випадках огляд місця події проводиться після опиту­вання очевидців та інших осіб, огляду відповідних документів, зав­дяки чому особа, яка проводить огляд, одержує інформацію про подію, що розслідується.

Місцем події може бути ділянка місцевості (місце вивезення або знешкодження викидів, відходів виробництва та ін.), ділянки аква­торії прісних водойм, каналів, стічних промислових та побутових вод, моря, природні стоки вод, приміщення промислових, сільсько­господарських, комунальних та інших підприємств, установ, орга­нізацій, що можуть виявитися джерелом забруднення водойм та ат­мосферного повітря (виробничі та інші споруди, очисні, вловлюючі установки та ін.).

При підготовці до огляду треба вирішити питання про участь у ньому відповідних спеціалістів, у необхідних випадках - спеці-алістів-аквалангістів, водолазів, біологів, лікарів санеиідстанцій, інженерів з очисних споруд, агрономів та ін.

Необхідно також забезпечити готовність засобів криміналістич­ної техніки (слідча валіза), підсобних технічних засобів з урахуван­ням специфіки розслідування та огляду по даній категорії справ (на­приклад, вимірювальні прилади, а також прилади, необхідні для складання плану місцевості, засоби для отримання проб води, по­вітря, ґрунту та ін.). Тільки в результаті огляду місця події можна безпосередньо дослідити обстановку, з'ясувати важливі для роз­криття даного злочину обставини:

1) джерела (осередки) забруднення, місця викиду шкідливих речовин;

2) зону забруднення, напрямки його поширення;

3) чинники, що вплинули на поширення забруднення (інтен­сивність викиду відходів, течія, вітер, рельєф місцевості та ін.);

4) наслідки забруднення (наявність загиблої риби, водоплавної птиці, тварин, загиблих посівів та ін.);

5) сліди забруднення (мазут, інші матеріали та речовини на по­верхні водойм, різні викиди та відходи виробництва та ін.).

Огляд місця події, що здійснюється у напрямку поширення заб­руднення, дозволяє встановити та розширити коло очевидців події, що розслідується.

Безпосереднє сприйняття обстановки, з'ясування обставин події на місці дають слідчому можливість отримати більш повну інформа­цію про подію. Огляд, що буде проведений на наступних стадіях розслідування, дає можливість уточнити та перевірити дані, отри­мані раніше.

У разі, коли огляд місця події є невідкладною слідчою дією, перш за все необхідно здійснити заходи щодо усунення причин та наслідків забруднення (якщо це не було зроблено раніше), припи­нити його розповсюдження, встановити осіб, які можуть повідоми­ти про обставини події, очевидцями яких вони стали.

Залежно від особливостей вихідних даних слідчий визначає приблизні межі огляду, окремі вузли місця події, центральний ву­зол огляду, напрямок огляду. В ситуації, коли відоме джерело заб­руднення, починати огляд краще з місця його розташування, а далі прямувати шляхом розповсюдження ознак забруднення. У разі, коли джерело відомо приблизно (при наявності, наприклад, на вказаній території кількох підприємств, що скидають відходи виробництва в одне водоймище, та ін.), огляд можна розпочати з зони прояву наслідків забруднення (нерідко це узбережжя). Відбір проб із заб­руднюючою речовиною та проведення термінового їх аналізу (ек­спрес-аналізу) дозволить встановити джерело забруднення, яке необхідно негайно оглянути.

Для фіксації даних огляду необхідно проводити фотографуван­ня з обов'язковим застосуванням орієнтуючої зйомки для відобра­ження просторової протяжності місця, взаєморозташування дже­рел забруднення і місця забруднення з ознаками наслідків пору­шення екологічних правил. На окремих ділянках проводяться оглядові зйомки. Фотографуються також окремі вузли та деталі (зовнішній вид механізмів очисних споруд, їх деталей, забруднені ділянки відвідних каналів тощо).

На схемах (планах) мають бути зазначені місця події, взаємороз­ташування об'єктів, що оглядаються, з вказівкою джерела забруднен­ня та осередків забруднення, місця взяття проб, для чого слід зроби­ти кольорову розмітку шляхів поширення потоків забруднення.

При розслідуванні екологічних злочинів велике значення має огляд документів щодо правил охорони навколишнього середови­ща, для чого необхідно знати їх номенклатуру. Документи можуть бути оглянуті за місцем їх знаходження або, коли необхідно ретель­но їх вивчити, співставити дані, що в них містяться, вони мають бути вилучені шляхом виїмки.

До таких документів можуть належати:

1. Документація на проектування захисних споруд (очисних, фільтруючих, відстійних).

2. Документи про права та обов'язки осіб, які відповідають за додержання екологічних правил.

3. Журнали чергових посадових осіб промислових, енергетич­них, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ і організацій, що здійснюють згідно з виробничим (техно­логічним) процесом скидання стічних вод, відходів виробництва.

4. Журнали (книги) обліку виробничих викидів.

5. Транспортні документи на перевезення відходів виробницт­ва (наряди, накладні, шляхові листи тощо).

6. Документи про отримання відходів виробництва в місцях їх знешкодження, зберігання, утилізації (звалища, відвали тощо).

7. Документи (інструкції, накази, розпорядження) про експлу­атацію промислових, енергетичних, сільськогосподарських, кому­нальних об'єктів (систем) та дозволи на скидання стічних вод, ви­кидів виробництва, відходів.

8. Документи, що містять відомості про встановлені несправ­ності, ремонт очисних, вловлюючих, каналізаційних та інших при­строїв.

9. Документи контролю, проведеного відповідними інспекція­ми, станціями, службами і лабораторіями.

10. Документи річних, морських, повітряних суден, плавзасобів (платформ та інших конструкцій), що містять відомості про скидан­ня забруднюючих море речовин, відходів та матеріалів.

Загальним напрямком допиту незалежно від особи, яку допиту­ють, є встановлення факту забруднення вод або атмосферного по­вітря, причин та обставин такого забруднення, його наслідків, осіб, які відповідають за дотримання правил охорони довкілля, ступеня їх вини, можливості відвернути забруднення та його наслідки.

Кримінальний закон одним з серйозних наслідків порушення правил охорони навколишнього середовища визначає заподіяння шкоди здоров'ю людей. Не всі випадки забруднення вод та атмос­ферного повітря призводять до безпосереднього завдання шкоди здоров'ю людей, наслідки забруднення можуть бути виявлені лише через значний час. У зв'язку з цим під час підготовки до допиту потерпілого необхідно використовувати дані, що містяться в історії хвороби потерпілого, висновках медико-санітарної експертної комісії (МСЕК), судово-медичного експерта. У ході допиту з'ясовують­ся факти перебування потерпілого у місцях, які було забруднено шкідливими речовинами, відстань до цих місць, використання в їжу риби, виловленої у забрудненому водоймищі, продуктів, що вирос­ли на ланах, зрошених неочищеними стічними водами, та ін.

Допит свідків. У залежності від ступеня інформованості про обставини забруднення навколишнього середовища свідків можна поділити на кілька груп. По-перше, це посадові або інші особи, які повідомили про факти виявлення забруднення водоймища чи ат­мосферного повітря. До них належать: а) працівники відповідних інспекцій, яким стало відомо про порушення даним підприємством правил охорони природи, які виявили загибель риби; працівни­ки санітарно-еиідсміологічної служби (СЕС), які зареєстрували у повітрі за допомогою спеціальної апаратури підвищену концен­трацію шкідливих речовин над певною територією; б) особи, які опинилися в районі забруднення, працівники, які брали участь в очищенні водоймищ і ділянок місцевості, водії транспортних за­собів, які вивозили відходи.

До другої групи свідків можна віднести осіб, які спостерігали факт викиду шкідливих відходів виробництва і можуть вказати дже­рело забруднення. Значний інтерес становлять свідчення осіб, по­в'язаних з виробничим процесом та роботою очисних споруд. До цієї групи належать свідки, які можуть повідомити дані про причи­ни виходу з ладу очисних споруд чи їх неправильне використання, порушення правил вивезення і знешкодження відходів.

У ході розслідування можуть бути допитані як свідки особи, які брали участь у відомчому розслідуванні як поняті, спеціалісти, технічні помічники в першочергових слідчих діях.

В ході розслідування екологічних злочинів для вирішення най­більш важливих завдань виникає необхідність проведення тактич­них операцій. До тактичних операцій по вказаній категорії справ належать: “Встановлення порушень екологічних стандартів”, “Вста­новлення джерела забруднення”, “Визначення об'єкту та наслідків забруднення”, “Визначення документів, що відображують дотри­мання екологічних стандартів (правил)” та ін.