Розробка криміналістичної характеристики екологічних зло­чинів тісно пов'язана з їх класифікацією, базується на широкій си­стемі екологічного законодавства.

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні ре­гулюються Законом України “Про охорону навколишнього природно­го середовища”, а також розробленими у відповідності з ним земель­ним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, охорону атмосферного повітря, охорону та використання рос­линного та тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Під час розслідування екологічних злочинів необхідно врахову­вати низку важливих положень, що містяться в законах “Про охоро­ну атмосферного повітря”, “Про тваринний світ”. “Про природно-заповідний фонд України”, “Про поводження з радіоактивними від­ходами”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”.

Закон “Про охорону навколишнього природного середовища” у ст. 70 встановив, що визначення складу екологічних правопору­шень та злочинів, порядок притягнення винних до адміністратив­ної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюєть­ся відповідно КпАП та КК.

Для розробки та використання окремих методик розслідуван­ня екологічних злочинів необхідно враховувати класифікацію та систему адміністративних екологічних деліктів, що передбачені відповідними нормами глави “Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охоро­ни пам'яток історії та культури” КпАП. Стосовно цього велике значення отримує той факт, що низка екологічних норм криміналь­ного закону містить адміністративну преюдицію (наприклад, ст. 85 КпАП “Порушення правил використання об'єктів тваринного світу” та ст. 161 КК “Незаконне полювання”).

У чинному КК норми, що передбачають відповідальність за злочини з ознакою екологічності, розташовано у главах: “Злочи­ни проти державної і колективної власності”, “Господарські злочи-

ни”, “Службові злочини”, “Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я”. Очевидно, що вка­зані норми мають бути об'єднані спеціальною главою КК про еко­логічні злочини, до складу яких належать діяння, які загрожують встановленому законом режиму використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки, а також такі, що завдають шкоди навколишньому середо­вищу чи здоров'ю людини або створюють загрозу такого діяння. Криміналістична класифікація дає змогу побудувати систему ок­ремих методик розслідування стосовно предмету злочину, типових кримінальних ситуацій. При розслідуванні, наприклад порушення правил охорони рибних запасів, слідчий зустрічається з типовою си­туацією - фактом загибелі риби. Однак однотипні наслідки можуть бути результатом різноманітних дій, що кваліфікуються як незакон­не заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 162 КК), проведення вибухових робіт з порушенням правил охо­рони рибних запасів (ст. 163 КК), забруднення водойм і атмосферно­го повітря (ст. 228 КК), порушення законодавства про континенталь­ний шельф України (ст. 163' КК). Загибель риби могла статися і внас­лідок інших причин, не пов'язаних зі злочинною поведінкою.

Серед злочинів, які можуть негативно відбитися на екологічній ситуації, слід назвати також діяння, пов'язані з порушенням правил праці, техніки безпеки, пожежної безпеки (ст.ст. 218, 219, 220, 220і КК), знищенням або пошкодженням державного чи колективного майна (ст.ст. 89, 90 КК), порушенням правил поводження із речо­винами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для ото­чуючих (ст. 245і КК).

Крім того, до таких діянь можуть бути віднесені злочини, що носять екологічне забарвлення за характером наслідків, однак ма­ють не властиву для цієї групи мотивацію, зокрема корисливу (діян­ня посадової особи, що вчинила підлог чи отримала хабара за ви­конання (невиконання) службових дій, які призвели до порушен­ня екобезпеки).

Криміналістична характеристика має охопити не тільки окремі види екологічних злочинів (протизаконна порубка лісу, протиза­конне полювання, забруднення водойм), окремі їх групи (злочини у галузі охорони рослинного світу, тваринного світу, землі та ін.), а й у цілому всі діяння, що посягають на екобезпеку.

Криміналістична характеристика будується з урахуванням осо­бливостей екологічних злочинів, які виявляються в тому, що:

злочинні дії (бездіяльність) посадових осіб (керівників під­приємств, установ, організацій), а також інших осіб, які безпосередньо відповідають за встановлення та експлуатацію очис­них споруд або виконують іншу роботу, пов'язану з транспор­туванням відходів, викидів та їх знешкодженням, мають на­слідком утворення певних комплексів слідів у широкому та вузькому розумінні;

факти про вчинення вказаних злочинів відбиваються у роз­порядженнях (письмових та усних) про зміну роботи очисних установок, про доручення обслуговування механізмів некомпе­тентним працівникам тощо, виявлення і аналіз яких дають змо­гу встановити безпосередні причини порушення екологічних правил;

процес забруднення та його наслідки, що містяться у зміні фізичних, хімічних, біологічних властивостей вод, атмосфер­ного повітря, забруднення їх шкідливими для здоров'я людей відходами промислового виробництва, призводить до ство­рення слідів - наслідків забруднення, пов'язаних з порушен­ням екологічного балансу, захворюванням тощо;

своєрідність сфери створення і знаходження слідів (водної, повітряної) відбивається на їх стійкості, сприяє їх пересуванню, значному поширенню тощо.

Серед екологічних злочинів вирізняються ті, безпосереднім об'єктом яких є відносини у сфері охорони водних ресурсів, атмос­ферного повітря, передбачені ст. 228 КК “Забруднення водойм і атмосферного повітря” і ст. 228' КК “Забруднення моря речовина­ми, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами”. Вказані злочини відрізня­ються специфікою, яку необхідно враховувати під час аналізу їх криміналістичної характеристики.