Найбільш загальні типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування шахрайства такі:

1) є дані про подію злочину і особу'злочинця;

2) злочинець затриманий відразу після вчинення злочину;

3) є дані про подію злочину, спосіб його вчинення, особа зло­чинця невідома;

4) є дані про подію злочину, але механізм вчинення шахрайства і особа злочинця невідомі.

Запропоновані типові ситуації передбачають висунення і пе­ревірку слідчих версій. Основою для цього можуть бути такі за­гальні типові припущення: шахрайство мало місце; вчинено інший злочин; надійшла неправдива заява і злочинного діяння взагалі не було. Якщо передбачається, що шахрайство мало місце, то можли­во існування таких типових версій: заволодіння матеріальними цін­ностями чи грошима могло бути вчинено за допомогою підробле­них документів (доручень, накладних, кредитових авізо, договорів, посвідчень тощо); заволодіння майном могло бути вчинено за до­помогою легальних форм підприємницької діяльності чи лжефірм; заволодіння майном припускається вчиненим за допомогою “ляль­ок” (речових чи грошових), підміни товарів або грошових знаків; заволодіння грошима (іншими цінностями) передбачається вчине­ним за допомогою азартних ігор; заволодіння майном припус­кається вчиненим групою шахраїв-гастролерів та ін. Залежно від ситуації і версії, що перевіряється, слідчий обирає найбільш доцільні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, визначає їх послідовність і відповідний комплекс.

На початковому етапі розслідування шахрайства дії слідчого визначаються залежно від характеру даних, які в нього є. В процесі розслідування повинні бути доведені такі обставини: подія шахрай­ства (час, місце, спосіб вчинення злочину та ін.); винність конкрет­ної особи у шахрайстві і мотиви вчинення злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; характер і розміри шкоди, заподіяної шахрайством; обставини, що сприяли вчиненню шахрайства.

Для перевірки версії про те, що шахрайства не було, необхідно встановити, чи мав заявник майно і цінності, на які він посилаєть­ся як на предмет злочинного посягання, чи не міг він його роз­тратити. В такому разі необхідно детально опросити заявника про обставини передачі майна та його індивідуальні ознаки. У заявника доцільно з'ясувати, де і коли було придбано майно або цінності, хто знав про їх існування, яким чином відбувалася подія, за яких обставин, в якому місці, хто міг бачити передачу майна, хто перебував на місці вчинення злочину, та ін.

В разі підтвердження заяви потерпілого порушується кримі­нальна справа. Якщо з часу вчинення злочину минуло небагато часу, організується спостереження в місцях найбільш ймовірної появи злочинця. За кримінальними обліками органів внутрішніх справ перевіряється, чи є в них дані про осіб, які мають властивості, притаманні шахраю, чи не зареєстровані нерозкриті шахрайства, що вчинені способом, аналогічним використаному підозрюваним. Інформацію про особу злочинця важливо отримати від потерпі­лого і свідків.

Як свідків допитують осіб, у розпорядженні яких перебувало майно, незаконно отримане шахраєм, інші особи, які бачили чи мали контакт зі злочинцем до шахрайства або під час його вчинення.

При допиті свідків необхідно з'ясувати обставини передачі май­на, ознаки зовнішності злочинців, їх одяг, прикмети. Слід визначи­ти, коли їх бачили, про що розмовляли; які дії вказували на те, що злочинці переслідували шахрайські цілі, та ін.

При допиті потерпілого необхідно з'ясувати: коли і за яких умов шахрай вчинив обман чи зловживання довір'ям і заволодів май­ном; чому потерпілий опинився в цьому місці; чи був він один або з ким-небудь з числа своїх знайомих; чи були якісь особи разом з шахраєм; як вони поводили себе; який спосіб шахрайства був засто­сований злочинцем; які предмети чи документи передано шахраю; хто мав відомості про наявність у потерпілого майна; коли і на під­ставі чого він запідозрив, що став жертвою злочину; які індивіду­альні особливості майна, переданого їм злочинцям; в якому напрям­ку і за яких обставин злочинці втекли, та ін. Цей перелік є приблиз­ним і не охоплює усіх питань, які можуть бути з'ясовані при допиті потерпілого під час розслідування різних форм і видів шахрайства.

З метою виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки події проводиться огляд місця події або огляд предметів чи документів.

Огляд місця події проводиться у тих випадках, коли передба­чається можливість виявлення слідів злочину, відомо місце, де було вчинено шахрайство.

Огляд предметів і документів (записок, візиток, грошових чи ре­чових “ляльок”, доручень, договорів та ін.), отриманих потерпілим від шахраїв, проводиться негайно при їх виявленні. Під час такого огляду здійснюється індивідуалізація виявлених предметів, встановлення ознак підроблення документів, визначаються дані, що мо­жуть бути використані для розшуку шахрая. У разі необхідності проводиться виїмка документів чи предметів.

Затримання підозрюваного повинно бути старанно підготовле­ним і несподіваним. Його необхідно проводити таким чином, щоб шахрай не зміг непомітно викинути чи знищити ті чи інші предме­ти, речі, документи. Після затримання шахрая проводиться особи­стий обшук затриманого, а потім обшуки за місцем його проживан­ня та за місцем роботи. В процесі обшуку здійснюються пошуки майна, отриманого шляхом обману, різного роду документів (у тому числі підроблених), інших предметів.

Допит підозрюваного повинен проводитись без зволікань. При цьому доцільно використовувати ефект раптовості. Перший допит підозрюваного має певною мірою розвідувальний характер, спря­мований на з'ясування позиції допитуваного, його аргументів, от­римання інформації про подію, що відбулася. Слідчий ще не має достатньої сукупності доказів для повного викриття підозрювано­го у шахрайстві.