Вихідними даними для порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) зая­ви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання з краденим; ґ) інші джерела. Кожне повідомлення про факт краді­жки вимагає негайного реагування. Необхідно передусім установи­ти, на якому об'єкті чи в кого, де, коли вчинена крадіжка, що саме при цьому викрадено.

Визначення спрямування розслідування, технічних завдань і засобів їх вирішення багато в чому обумовлено слідчими ситуаці­ями, які склалися залежно від часу, що минув з моменту крадіжки, чи виявлення її слідів, предмета крадіжки, поведінки винних, потер­пілих, свідків та ін. Найбільш типовими слідчими ситуаціями по­чаткового етапу розслідування крадіжок є такі:

1. Факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речови­ми доказами або по “гарячих слідах”. Як правило, це ті випадки, коли інформування про проникнення злодія у приміщення здійсню­ється за допомогою заздалегідь установлених у ньому засобів охо­ронної сигналізації чи інформація надходить від конкретних оче­видців злочину, які часто самостійно або з участю працівників мі­ліції затримують злочинців з краденим. Основне тактичне завдання в даній ситуації — закріпити сліди злочину. Типові версії у вказаній ситуації: факт крадіжки мав місце і вчинена вона затриманим; зат­риманий придбав крадене майно або взяв його для схову та ін.

З метою перевірки цих версій провадяться такі слідчі дії: особи­стий обшук, огляд одягу, речей, вилучених у затриманого, а також його допит. Відстрочення цих дій на пізніший час не припустимо, оскільки це може негативно відбитися на схоронності викрадено­го майна (його як серйозний доказ вини злочинці намагаються позбавитися вже в момент реальної для них небезпеки затримання) та слідів на тілі й одязі затриманого, обумовлених, наприклад, спо­собом подолання перешкод. Невідкладність допиту підозрювано­го обумовлена тим, що сам факт затримання з речовими доказами справляє суттєвий вплив на обрання лінії поведінки і позицію до­питуваного (відсутність психологічної готовності пояснити, проду­мати фальшиву спрямованість своїх показань). Далі слід допитати свідків-очевидців, потерпілого, посадових або матеріально відпо­відальних осіб, що дозволить отримати важливу доказову інфор­мацію про обставини крадіжки та її виявлення, учасників та обста­вини затримання підозрюваного, коло осіб, поінформованих про розслідувану подію.

Після виконання вказаних слідчих дій слідчий проводить огляд місця події (завчасно забезпечивши його охорону), в тому числі й місця затримання підозрюваного з метою виявлення, фіксації, вилу­чення інших речових доказів, що підтверджують причетність затри­маного до розслідуваної крадіжки. Початковий етап розслідування в даній ситуації закінчується проведенням обшуку за місцем прожи­вання затриманого; пред'явленням для впізнання потерпілому або матеріально відповідальній особі майна (матеріальних цінностей), вилученого у підозрюваного; криміналістичними експертизами.

2. Факт крадіжки встановлено, с відомості про гаданого злочин­ця (групу осіб), проте нікого не затримано. У розслідуванні ситуації визначальним чинником є час. Дії слідчого і працівника криміналь­ного розшуку мають відзначатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експрес-інформації шляхом короткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивідуальні

прикмети зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг та ін.), в якому напрямку вони зникли, можливі місця їх зна­ходження, а також характер чи специфічні ознаки викраденого ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування зло­дія (злодійської групи) по “гарячих слідах”, а також використання оперативних можливостей органів дізнання. Зокрема, організують­ся тактичні операції: “Розшук злочинця”, “Затримання по “гарячих слідах”, “Розшук викраденого майна”, “Встановлення свідків”, які включають в себе різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Так, коло свідків у справі про крадіжку визначається в за­лежності від особливостей розслідуваної події. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку слід виявляти свідків насамперед серед мешканців будинку, де вчинена крадіжка (з числа пенсіонерів, до­машніх господарок, учнів), а також серед працівників житлово-експлуатаційних контор (двірників, слюсарів, електриків та ін.). При розслідуванні крадіжок, учинених з приміщення державних чи колективних організацій свідки виявляються з числа клієнтів, пра­цівників та осіб, які охороняли даний об'єкт. Особливу групу свідків складають працівники комісійних крамниць, ломбардів, а також шофери таксі.

У випадках, коли в результаті проведення названих тактичних операцій злочинця встановлено і затримано, надалі необхідно дот­римуватися порядку дій слідчого, викладеного щодо до першої слідчої ситуації. Якщо ж підозрювана в крадіжці особа не буде встановлена, в подальшому проводяться огляд місця події, допи­ти свідків-очевидців і потерпілого, результати яких для встановлен­ня зниклого злочинця і викраденого майна мають вирішальне зна­чення. Так, завданням огляду місця крадіжки в цій ситуації є ви­явлення, фіксація і вилучення слідів злочину з метою уточнення і розширення наявних у розпорядженні слідчого даних про особу, яка вчинила крадіжку. Допрос потерпілого має бути спрямований на встановлення предмета крадіжки, визначення розміру збитку, а також виявлення осіб з числа знайомих і родичів (за описаними свідками-очевидцями прикметами зовнішності), можливо причет­них до розслідуваної події.

3. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб'єкта злочину відсутні. Така слідча ситуація в інформаційному плані є найменш сприятливою, а в організаційному — найскладнішою. Основні завдання — встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого. Для цього можуть провадитися тактичні операції “Збирання відомостей про злочинця” і “Розшук викраденого майна”. Реалізація даних тактичних операцій може здійсню­ватися таким чином: попереднє опитування потерпілого (матері­ально відповідальної особи) щодо змін в обстановці місця події (поява невідомих, незвичне розташування або зникнення певних предметів тощо); огляд місця події, який включає дослідження ма­теріальної обстановки (не тільки приміщення, з якого вчинена кра­діжка, а й оточуючої місцевості — сходових площадок, горищ і підвалів жилих будинків, дворів, підсобних приміщень та ін.); до­пит потерпшого та свідків (черговість допиту цих осіб визначається залежно від того, хто з них першим виявив крадіжку і повідомив про неї в міліцію); призначення і проведення судових експертиз; перевірка за криміналістичними обліками (дактилоскопічним, за способом учиненого злочину); постановка на облік викрадених но­мерних предметів; вивчення матеріалів раніше не розкритих краді­жок, учинених аналогічним способом.

Одночасно з процесуальними діями здійснюються оператив-но-розшукові заходи, характер яких визначається зібраними даними про злочинця (злочинців) і викрадені цінності. Якщо, з огляду на обставини справи, злочинець (злочинці) перебувають поблизу місця крадіжки, необхідно за допомогою працівників міліції організувати переслідування по “гарячих слідах”, засід­ки у місцях можливої появи (у тому числі на базарах, у ломбар­дах, комісійних крамницях, камерах схову ручного вантажу на залізничних вокзалах, автовокзалах, пристанях, аеропортах) або “прочісування” навколишньої місцевості. На випадок, якщо для реалізації викраденого злочинець (злочинці) міг виїхати в інше місце, необхідно інформувати підрозділи міліції населених пунктів, річних вокзалів, постів ДАТ, залізничних станцій, розташованих на шляху можливого прямування злочинця (злочинців), а також повідомити органи міліції відповідних районів і областей про ознаки викраденого майна.

Для початкового етапу розслідування крадіжок характерні та­кож певні типові слідчі версії. Так, при розслідуванні крадіжок дер­жавного чи колективного майна, вчинених шляхом проникнення у приміщення, висуваються такі версії:

крадіжку вчинила стороння особа;

крадіжку вчинила стороння особа за участю або при сприянні працівника об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відпові­дальною особою;

крадіжку вчинив працівник даного об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою, або особа, яка охо­роняла даний об'єкт;

крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіжки викори­стано матеріально відповідальною особою для приховання недо­стачі або присвоєння інших цінностей, що є у її розпорядженні;

крадіжку вчинила стороння особа при сприянні матеріально відповідальної особи, яка намагається приховати недостачу;

крадіжку зі зломом інсценувала матеріально відповідальна осо­ба з метою приховання недостачі або ухилення від сплати податків (нібито викрадене майно списується на збитки і тим самим зни­жується реальний прибуток, який підлягає оподаткуванню).

Для розслідування крадіжок особистого майна громадян, які вчинено з квартир, будинків, дач, характерні такі типові версії:

а) щодо події злочину:

крадіжка дійсно мала місце;

крадіжки фактично не було, а заявник помиляється стосовно події злочину, або крадіжка інсценована ним самим з метою при­ховання факту загублення чи розтрати довірених власнику при­міщення документів, коштовностей, зброї тощо;

б) щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то вона вчинена: однією особою чи злодійською групою; особою з числа родичів потерпілого; особою, обізнаною про місця знаходження викраденого; особою, яка володіє певними навичками; особою, яка раніше проводила якісь роботи у потерпілого або побувала в його квартирі з іншого приводу;

в) щодо місць можливого перебування злочинця:

квартири;

заміські дачі родичів, знайомих;

готелі, вокзали та ін.;

г) щодо місць знаходження викраденого майна:

сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайомих, родичів;

здано в комісійні крамниці, ломбарди;

реалізовано;

вивезено за межі даного населеного пункту;

відправлено поштовою посилкою та ін.

Висунення робочих версії у конкретному випадку розслідування залежить від обсягу зібраної первісної інформації та слідчої ситу­ації, що склалася. Так, при висуненні версій про осіб, причетних до вчинення крадіжки, беруться до уваги спосіб учинення злочину, вид і кількість викрадених цінностей, а також відомості, отримані в результаті дослідження слідів та інших речових доказів, виявле­них на місці злочину.

Ефективність розслідування крадіжок багато в чому обумовле­на наявністю погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшу-кових заходів. Планами розслідування передбачаються заходи по встановленню і затриманню злочинця, виявленню співучасників, виявленню і вилученню викраденого, відшкодуванню шкоди, роз­пізнанню інсценування тощо. Організуюча роль у цій діяльності належить слідчому. Він визначає пріоритетні напрямки розсліду­вання, дає окремі доручення органу дізнання на проведення опера-тивно-розшукових заходів.