1. Криміналістична характеристика злочинів

Для економіки держави, що розвивається, велику небезпеку становить приховування виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг). Криміногенна обстановка в цій сфері потребує прийняття відповідних заходів захисту зовнішньо­економічної діяльності, інтересів держави, господарюючих суб'єктів і перш за все заходів правового характеру, встановлення ефектив­ної системи валютного контролю.

Правила обігу валютних цінностей регулюються Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулюван­ня та валютного контролю”, законами України “Про зовнішньо­економічну діяльність”, “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та іншими нормативно-правовими актами.

Кримінально-правовий захист валютних інтересів держави здійснюється нормою про відповідальність за приховування ва­лютної виручки (ст. 80і КК).

У чинній редакції ця стаття КК передбачає відповідальність за відкриття або використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу Національного банку України посадовими особами підприємств, установ та орга­нізацій, що діють на території України, чи за їх дорученням інши­ми особами або особами, які займаються підприємницькою діяль­ністю, незалежно від форм власності, а так само будь-якою іншою особою, що є громадянином України і постійно проживає на її те­риторії, або приховування валютної виручки.

Валютна виручка суб'єктів господарської діяльності — це сума валютних надходжень від продажу товарів та послуг за іноземну валюту (включаючи й валюту країн СНД), незалежно від джерела їх походження. Ця виручка підлягає обов'язковому та повному зара­хуванню на спеціальні розподільчі рахунки, що відкриваються й ведуться у комерційних банках України, які мають ліцензію Націо­нального банку України. У разі здійснення зовнішньоекономічних операцій, що не передбачають сплату в грошовій формі (бартер, різні взаєморозрахунки, операції з давальницькою сировиною), валютною виручкою визнається еквівалентна вартість товарів, яку має отримати за вказаними угодами українська сторона.

Термін “валютна виручка” носить обмежений характер, оскіль­ки незаконний відток валютних коштів можливий і в інших фор­мах, наприклад у вигляді фіктивних угод про виконання робіт (по­слуг) консультаційного або інформаційного характеру, що дозво­ляє здійснювати перерахування на рахунки в зарубіжних банках валютних коштів, які не є валютною виручкою.

Зовнішньоекономічна діяльність є одним з найбільш рентабель­них видів господарської діяльності. Участь у ній широкого кола юридичних осіб, в тому числі й іноземних, та використання як засіб платежу іноземної валюти викликають необхідність ретельної її регламентації та забезпечення криміналістичного захисту від зло­чинних посягань.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності, що здійс­нюють в Україні її суб'єкти, є: експорт та імпорт товарів; надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, маркетингових, брокерсь­ких, агентських, консигнаційних, аудиторських, юридичних, тури­стичних та інших, що не заборонені законами України); міжнарод­ні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовні­шньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами гос­подарської діяльності зазначених установ на території України; спільна підприємницька діяльність суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності; то­варообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності; орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єкта­ми зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами гос­подарської діяльності; інші види зовнішньоекономічної діяльності, що не заборонені законами України.

Порядок розрахунків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності визначається Законом України “Про порядок розрахунків в іно­земній валюті”, яким встановлений обов'язковий строк, протягом якого зовнішньоекономічні операції українських резидентів по­винні бути завершені, тобто при експорті товарів, робіт або послуг має бути проведена сплата іноземним контрагентом, при імпорті — в Україну повинен бути ввезений сплачений резидентом товар.

До системи органів, що здійснюють валютний контроль, вхо­дять: Національний банк України, Міністерство зовнішньоеконо­мічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба, Державний комітет статистики, Державна податкова адміністрація, Міністер­ство фінансів, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України. Між цими органами встановлений систематичний обмін інформацією про стан зовнішньоекономічної діяльності та хід ви­конання контрактів її суб'єктами. Практика нормативного регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності зараз ще недостатньо ефек­тивна. Ця та інші обставини створюють сприятливу обстановку для посягань на валютні ресурси, а також умови для різних зловжи­вань з боку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Злочини, передбачені ст. 80і КК, за обстановкою, в якій здійсню­ються торговельні операції, за своїм механізмом пов'язані в біль­шості випадків з участю групи осіб, склад якої, її дії можуть мати організований характер, що іноді ускладнюється співучастю зару­біжних партнерів.

Одним з важливих елементів криміналістичної характеристики приховування валютної виручки є система способів вчинення дано­го виду злочинів.

Спосіб 1. Неповернення валютної виручки за послуги або това­ри, що експортуються, полягає в тому, що підприємство — рези­дент України — здійснює продаж товарів (надає послуги) інозем­ному партнеру, за які воно повинно отримати сдтлату в іноземній валюті, та ухиляється від переказу валютної виручки в Україну. При цьому під “ухиленням” слід розуміти ситуацію, при якій під-приємство-резидент має реальну можливість розпоряджатися вка­заною валютною виручкою.

Одним з різновидів даного способу є перерахування валютних коштів, отриманих у вигляді виручки, посадовими особами підпри-ємства-резидента, обминаючи уповноважений банк, на розрахун­ковий рахунок іноземної фірми в рахунок виконання обов'язків по іншій угоді.

Спосіб 2. Зменшення в договорі валютно-розрахункових обо­в'язків іноземного партнера полягає в штучному заниженні під-приємством-резидентом вартості послуг або товарів, що експор­туються, внаслідок чого частина валютної виручки, яка складає різницю між заниженою та загальною вартістю, в Україну не над­ходить і використовується експортером за кордоном. При цьому підприємці використовують ситуацію, коли вони є власниками іно­земних фірм.

Спосіб 3. Приховування підприємством-резидентом валютної виручки шляхом сплати з неї за кордоном видатків, не пов'язаних з даною зовнішньоекономічною операцією.

Цей спосіб має місце також у випадку, коли з валютної вируч-'ки за одними контрактами здійснюється сплата банківських та інших видатків за іншими контрактами.

Спосіб 4. Приховування валютної виручки шляхом виплат іно­земним громадянам з готівкової валютної виручки до здачі її в банк для зарахування на валютний рахунок.

Цей спосіб застосовується при оплаті робіт, пов'язаних з транс­портними перевезеннями, туризмом, видатків на відрядження та ін. При надходженні в Україну валютної виручки, що залишилася, вона зменшується на суму вказаних виплат.

Спосіб 5. Приховування валютної виручки при здійсненні бар­терних операцій шляхом її незарахування, що маскується так зва­ним подвійним контрактом, коли на території України фіксується контракт з одними умопями, а за кордоном цей контракт виглядає іншим чином.

Спосіб 6. Приховування валютних цінностей шляхом зміни умов договору, що полягає в тому, що на першій стадії укладається до­говір бартеру, а потім, після вивезення товарів за межі України, підписується додаткова угода до договору (з будь-яких причин — уцінки експортованого товару, відмови від поставки тощо), шля­хом зміни предмету договору (бартерний контракт змінюється на договор купівлі-продажу).

Спосіб 7. Приховування валютної виручки шляхом припинен­ня діяльності суб'єкта підприємництва.

Даний спосіб орієнтований на проведення фіктивних зовніш­ньоекономічних операцій з метою приховування валютних цінно­стей, для чого за фіктивною юридичною адресою, за підробними документами створюється суб'єкт підприємницької діяльності. За зовнішньоекономічним контрактом суб'єктом підприємництва придбаються валютні кошти для здійснення контракту. Неподан­ня наприкінці встановленого строку до банківської установи доку­ментів, що підтверджують проведення зовнішньоекономічної опе­рації, є ознакою такого способу.

Різновидом такого способу є отримання банківських кредитів під фіктивні контракти з наступною конвертацією та переказом валютних коштів на рахунки до закордонних банків.

Спосіб 8. Приховування валютних цінностей шляхом непо­вернення в Україну товарів та сировини, вивезених на тимчасове збе­рігання та переробку за кордон, здійснюється резидентом шляхом укладання зовнішньоекономічного контракту на переробку даваль­ницької сировини. В результаті партії сировини та товарів виво­зяться за межі України без належного оформлення експортних кон­трактів на підприємства інших країн, а потім, у порушення обо­в'язків щодо тимчасового зберігання та переробки, реалізуються там. Для приховування протиправних угод подаються документи про нібито ввезені в Україну перероблені товари.

Спосіб 9. Приховування валютних цінностей шляхом незаконно­го відкриття рахунків з участю іноземних юридичних осіб (найбільш складний у процесі виявлення спосіб). Диспозиція ст. 80і КК перед­бачає відповідальність за відкриття або використання за межами України без дозволу Національного банку валютних рахунків підприємств, установ, організацій. Відкриття резидентами рахунків в іноземних банках регламентоване “Положенням про порядок на­дання індивідуальних ліцензій на відкриття резидентами рахунків в іноземних банках”. Однак існує велика кількість таких рахунків в іноземних банках з участю джерел іноземних юридичних осіб. В цьому випадку схема проходження валютних коштів прослідко-вується лише за документами банківських установ, які перерахову­ють кошти за кордон на конкретний рахунок адресата. Такі опе­рації використовуються для переведення безготівкових коштів у го­тівку та ухилення від оподаткування. 2. Розслідування злочинів

Планування розслідування посягань на валютні ресурси може викликати необхідність встановлення та перевірки фактів, пов'яза­них з такими злочинами, як: контрабанда (ст. 70 КК); порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК); розкрадання державного і колективного майна (ст.сті 83, 84, 86і КК); ухилення від оподат­кування (ст. 1482 КК); фіктивне підприємництво (ст. 1484 КК); шах­райство з фінансовими ресурсами (ст. 1485 КК); низкою посадових злочинів (ст.ст. 165, 166, 167, 168, 169, 170, 172 КК) та ін.

З цією метою до плану розслідування залежно від1 обставин справи включаються наступні питання, що підлягають розв'язан­ню: умови роботи підприємства, установи або організації в зовні­шньоекономічній діяльності; коло посадових прав та обов'язків осіб, які беруть участь у цих операціях; сутність неправомірних дій (бездії) вказаних осіб; місце, час та спосіб вчинення неправомірних дій; ухилення від виконання певних дій; тривалість злочину (бага­тоепізодний чи складається він з одного епізоду); обов'язки та їх фактичне виконання певною посадовою особою; чи спричинена шкода невірними діями (бездією) особи — учасника зовнішньоеко­номічної операції; причинний зв'язок між діями (бездією) та шкідли­вими наслідками, що настали; розмір шкоди, спричиненої в резуль­таті зовнішньоекономічної операції злочинними діями (бездією) її учасників; мета та мотиви злочину даного виду; відомості про осо­бу обвинуваченого (підозрюваного); обставини, що сприяли вчи­ненню злочину.

У ході розслідування приховування валютних цінностей слідчий знайомиться з відповідними документами, багато з яких потребу­ють вивчення за допомогою засобів криміналістичної техніки, а в необхідних випадках — участі спеціалістів. До таких об'єктів нале­жать види документів:

засновчі, що підтверджують факт створення та реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (статут, установчий до­говір (установчий акт), протокол установчих зборів (рішення про створення), свідоцтво про державну реєстрацію, договір оренди приміщення, договір на банківське обслуговування);

документи, що відображають законодавчі, нормативно-роз­порядчі норми, регламентують зовнішньоекономічну і пов'я­зані з нею види діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (ліцензії, дозволи на вивезення товарів, дозволи на здійснення інвестицій за'кордон, дозволи на відкриття банківських ра­хунків за кордоном та ін.);

бухгалтерсько-облікові та банківські; договірні (зовнішньоекономічні контракти, додаткові уго­ди до них, пропозиції про їх укладання у вигляді листів, у тому числі факсимільних);

документи, що супроводжують конкретні господарські опе­рації (рахунки-фактури, акти приймання-передачі, акти, що підтверджують виконання робіт або надання послуг, відомості, товарні та товаротранспортні накладні та ін.);

документи державного відомчого та іншого контролю (митні декларації, банківські виписки та ін.);

документи так званої “чорнової” бухгалтерії. У процесі розслідування злочинів, пов'язаних з приховуванням валютної виручки, велике значення має проведення таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка, допит, призначення експертиз.

Особливістю проведення огляду, обшуку та виїмки при розслі­дуванні даної категорії справ є те, що приховування валютної ви­ручки в більшості випадків вчиняються “документальними” спосо­бами, в зв'язку з чим велике значення має відшукання, вилучення, огляд відповідних бухгалтерських та банківських документів, що відображають зовнішньоекономічні операції суб'єкта підприєм­ництва. Для проведення цих слідчих дій у деяких випадках доціль­но залучення спеціалістів — економістів, бухгалтерів, аудиторів, митних брокерів та ін. У багатьох випадках у процесі розслідуван­ня необхідно отримання певної інформації та документів зарубіж­них банківських установ, а також від іноземних юридичних осіб. У таких випадках через дипломатичні представництва цих країн на­правляються доручення в їх правоохоронні органи з метою отри­мання необхідної інформації та документів. Процедура отримання вказаної інформації та документів спрощується, якщо з конкрет­ною державою Україна має двосторонню угоду про співробітниц­тво в даній галузі або ці держави є учасниками Конвенції про взає­модопомогу (наприклад, “Угода про взаємодію міністрів внутріш­ніх справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю”, членами якої є держави СНД).

При проведенні допитів слідчому дуже важливо володіти відпо­відними знаннями бухгалтерського обліку, банківської справи та механізму здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

У ході проведення попереднього слідства призначення та про­ведення судово-бухгалтерської експертизи здійснюється з метою: 1) з'ясування суперечностей між матеріалами документальної пере­вірки та матеріалами кримінальної справи; 2) усунення суперечно­стей між результатами первинної та наступними документальними перевірками; 3) підтвердження розміру матеріальної шкоди, вста­новленого матеріалами документальної перевірки; 4) встановлен­ня фактів порушення валютного законодавства, що призвели до приховування валютних цінностей; 5) встановлення правильності оформлення фінансово-господарських операцій, руху грошових коштів та їх відповідності встановленим вимогам ведення бухгал­терського обліку, звітності та чинним нормативним актам; 6) пере­вірки правильності методів дослідження при проведенні докумен­тальних перевірок і відповідності їм отриманих висновків; 7) вста­новлення фінансових підстав правильності відмови ревізуючих осіб у прийнятті від осіб суб'єкта підприємницької діяльності, що пере­віряється, документів, наданих для пояснення виявлених порушень валютного законодавства; 8) встановлення стану бухгалтерського обліку та звітності на підприємстві, що перевіряється, та відповід­ності його встановленому порядку; 9) встановлення обставин, по­в'язаних з бухгалтерським обліком, що сприяли приховуванню валютних цінностей, а також формулювання пропозицій щодо їх усунення; 10) встановлення кола осіб, відповідальних за повноту та правильність дотримання валютного законодавства і тих, які при­пустили вказані порушення; 11) встановлення бухгалтерських спо­собів приховування валютної виручки.