Частка злочинів неповнолітніх у загальній злочинності становить 10 %. Жіноча злочинність неповнолітніх співвідноситься із чоловічою у пропорції 1:15, міська до сільської – 3:1, молодшої вікової групи (14-15 років) до старшої (16-17 років) - 1:3. Групові злочини серед неповнолітніх становлять 60-70 %.

Аналізуючи тенденції криміналізації неповнолітніх, слід звернути увагу на два моменти: показники дозлочинної поведінки і власне стан, рівень і динаміку злочинності неповнолітніх.

Таблиця 1

Кількість підлітків, які перебували на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ України у 2000-2005 років

 

Категорія неповнолітніх	2000	2001 загрузка...	2002	2003	2004	2005
Усього	39806	37014	34558	47291	56945	53846
У віці 3 11 до 14 років	9726	8363	7093	8999	1702	1544
У віці від 14 до 18 років	23804	23711	22108	36243	24391	22537
Учні шкіл	15582	14848	13639	23652	15670	15233
Учні ПТУ	6499	6069	5127	7648	7591	6987
Не працюють, не навчаються	10026	9289	8676	11089	9227	7775
Мають одного з батьків	10373	9976	8817	11917	11903	10956
Не мають батьків	879	854	754	1145	1267	1215
Перебувають в дитячих будинках, інтернатах	1032	998	883	1650	1690	1703
Дівчата	3155	2828	2621	4001	4068	3746

 

За кінець 2004 року на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх знаходилося 56945 неповнолітніх, а кінець 2005 року – 53846 таких осіб.

У середньому щорічно виявлялося та ставилося на профілактичний облік в органах внутрішніх справ від 30 тис. до 25 тис. підлітків-правопорушників, а перебувало на обліках від 40 тис. до 34 тис. таких неповнолітніх. На кінець 20053 року на профілактичному обліку (з заведенням справ) в підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх перебувало 15119 неповнолітніх, а на превентивному обліку – 26387 осіб.

У 2000-2005 роках зросла кількість всіх категорій неповнолітніх, які перебувають на обліку, а деякі з них зросли суттєво (кількість дівчат, мешканців дитячих будинків, старших підлітків та ін.).

 У 2005 році працівниками міліції за різні правопорушення до органів внутрішніх справ доставлено близько 83 тис. неповнолітніх, із них 20048 за вчинення злочинів; 17191 – за адміністративні правопорушення; 23031 – за бродяжництво та 5285 – за жебракування. Із числа затриманих неповнолітніх 13556 поміщено до притулків для неповнолітніх місцевих державних адміністрацій, 881 – до приймальників-розподільників для неповнолітніх органів внутрішніх справ і понад 2820 – до медичних закладів, 42885 дітей повернуто батькам (опікунам).

Серед головних причин влаштування дітей до притулків – бродяжництво і бездоглядність (50 %), конфлікти в сім’ї (13 %), вилучення із сімей, де не виконуються батьківські функції (20 %), решта – конфлікти між однолітками та з учителями.

Серед вихованців притулків 9 % – це діти шкільного віку, які не навчалися взагалі, і 7 % не відвідували школу понад 1 рік.

На обліку в органах внутрішніх справ та охорони здоров’я у 2004 році перебувало понад 111 тис. наркоманів, при цьому майже 70 відсотків становить молодь віком до 30 років. І ця вікова межа визначена не випадково – саме такий короткий вік наркомана. На кінець 2004 року на обліку в КМСН перебувало 1570 (на кінець 2005 р. 1577) неповнолітніх, схильних до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. В тому числі з діагнозом „наркоманія” – 430 (388), схильних до вживання одурманюючих засобів – 944 (812), з діагнозом „токсикоманія” – 359 (236), схильних до вживання алкогольних напоїв 1383 (1267)

Щорічно в Україні від наркоманії помирає майже 1 тис. таких молодих осіб. Зараз на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ перебуває 5,6 тис. неповнолітніх споживачів наркотиків, зокрема з діагнозом “наркоманія” 1,7 тис. осіб.

За підсумками 2003 року оперативна обстановка серед неповнолітніх в Україні дещо ускладнилася, і відмічалося зростання підліткової злочинності на 3,6 %. (з 32335 до 33493), або понад 1 тис. злочинних проявів, у порівнянні з аналогічним періодом 2002 року. Проте у 2004-2005 роках ситуація дещо покращалося і було зафіксоване загальне зниження рівня злочинності та практично всіх її видів по всій території України (окрім грабежів та розбійних нападів). У 2005 році загальна кількість злочинів неповнолітніх знизилася з 30950 у 2004 р. до 26470 (на 14.5%).

 

Таблиця 2

Види злочинів, вчинених неповнолітніми

 

Роки	Умисні вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Грабежі	Розбійні напади	Хуліганства
1998	251	298	213	2476	832	2272
1999	240	313	165	2276	793	1983
2000	259	307	142	2311	841	1738
2001	263	312	127	2308	933	1493
2002	213	294	109	2383	784	1389
2003	195	296	135	2782	768	1491
2004	209	295	89	3084	840	1282
2005	182	269	120	3504	840	1141

 

Ситуацію серед неповнолітніх за останні шість років характеризують такі статистичні дані.

Таблиця 3

Кількість злочинів, вчинених неповнолітніми

за 1998–2003 роки в Україні

 

Роки	Кількість злочинів	Співвідношення до попереднього
1998	39076	(– 2,4%)
1999	37017	(– 5,2%)
2000	37239	(+ 0,6%)
2001	36218	(– 2,7%)
2002	32335	(– 10,7%)
2003	33493	(+ 3,6%)
2004	30950	(– 10.8 %)
2005	26470	(– 14.5%)

 

Зростання злочинності у 2003 році певною мірою було зумовлене зростанням кількості неповнолітніх наркоманів. Лікувати їх практично було ніде, адже існуючих тоді чотирьох центрів медико-соціальної реабілітації для неповнолітніх, хворих на наркоманію (Донецька, Дніпропетровська, Закарпатська області та АР Крим) було замало. Тепер це положення виправляється.

Викликає занепокоєння вчинення підлітками тяжких тілесних ушкоджень, які в 2003 році зросли на 0,74 % (з 294 до 296), зґвалтувань на 23,9 % (з 109 до 135), грабежів на 16,7 %(з 2383 до 2782), шахрайств на 7,9 % (з 304 до 328), а також хуліганств на 7,3 % (з 1389 до 1491). У 2005 році зросла на 34.8 % кількість зґвалтувань (з 89 до 120) та шахрайство – на 62% (з 453 у 2004 році до 734 у 2005 р.)

У 2004 р. на 3,2 % (з 26611 до 27451) зросла й кількість неповнолітніх осіб, які викриті у вчиненні злочинів, у тому числі на 4,8 % учнів шкіл та на 6,2 % учнів ПТУ, в той же час, кількість працюючих неповнолітніх, які вчинили злочини, зменшилася на 34,5 % .

У 2005 р. кількість особливо тяжких злочинів знизилася на 23.3 %, що якоюсь мірою зумовлене й загальним зниженням кількості неповнолітніх громадян в Україні.

            Близько 70 % від усіх вчинених неповнолітніми злочинів складають крадіжки. За ці та інші злочини щорічно засуджується понад 20 тис. неповнолітніх, із яких 2,3 тис. – до позбавленням волі.

            На обліку в органах внутрішніх справ перебуває понад 10 тис. засуджених неповнолітніх осіб, з яких 794 – амністованих. У той же час існує проблема працевлаштування таких осіб та їх соціальної адаптації в суспільстві. Не зайняті суспільно корисною діяльністю вони вчиняють повторні злочини. Так, тільки у 2003 році понад 800 раніше засуджених підлітків притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів.

Таблиця 4

Скоєно злочинів (завершені справи)неповнолітніми за 2003- 2005 рр. по найбільш неблагополучним регіонам України

 

Регіон	2002	2003	2004	2005
АР Крим	1588	1711	1704	1529
Вінницька	939	1167	883	828
Волинська	525	572	523	536
Запорізька	1645	1761	642	503
Місто Київ	1183	1675	888	856
Луганська	3602	3928	3871	2771
Миколаївська	699	788	740	682
Полтавська	1000	1089	1159	1099
Місто Севастополь	202	413	209	181
Сумська	838	1039	858	730
Херсонська	434	515	513	834
Чернігівська	728	811	691	470
Всього по ГУМВС	31407	32571	30275	25907

 

Таблиця 5

Кількість учнів загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних училищ, які викриті у вчиненні злочинів у 2002 - 2005 роках.

                       

Категорії (по роках)	2002	2003	2004	2005
Учнів шкіл	6442	6750	6271	5562
Учнів ПТУ	2503	2659	2355	1933

 

Органи внутрішніх справ України вживають заходів щодо виявлення фактів експлуатації дітей, втягнення їх у злочинну діяльність, проституцію, злісне невиконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей.

За невиконання батьками обов’язків з виховання дітей (стаття 184 КУпАП) щорічно працівниками міліції складається понад 20 тис. адміністративних матеріалів. У 2003 році їх складено 18,7 тис. В 2004 та 205 р. понад 2 тис. Батьків винесено офіційне попередження про недопустимість вчинення насильства в сім’ї.

За адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми, щорічно складається близько 15 тис. адміністративних протоколів, у 2003 році їх складено понад 16,8 тис. Приблизна така сама кількість адміністративних протоколів складалася і в 2004 та 2005 роках.

Свідченням посилення контролю за виконанням батьками та особами, що їх заміняють, своїх обов’язків, є відомості про порушені проти них за статтями Кримінального кодексу України кримінальні справи, наведені в таблиці 6.

 

Таблиця 6

Кількість злочинів проти неповнолітніх, заподіяних дорослими

 (батьками особами, що їх заміняють та ін.)

 

Стаття Кримінального кодексу України	2001	2002	2003
Побої і мордування ( ст. 126)	114	75	56
Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей(ст. 137)	3	11	13
Експлуатація дітей (ст. 150)	1	10	7
Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною (ст. 166)	5	127	338
Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією (щодо неповнолітніх; ст. 303)	38	166	230
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність(ст. 304)	4862	4421	4145

 

У 2004 та 2005 роках за ст. 304 КК України (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність) притягнуто до відповідальності відповідно 3497 та 2880 громадян, а за ст. 315 КК (схиляння до вживання наркотичних речовин або їх аналогів) 815 та 965 осіб відповідно.

Аналіз розшуку безвісти зниклих неповнолітніх свідчить, що впродовж 2000–2005 років кількість щорічно розшукуваних безвісно зниклих неповнолітніх громадян в Україні поступово й досить помітно знижувалась від 7792 до 2641, а залишок не розшуканих – з 342 до 157 осіб. Дані наведені в таблиці 7.

Таблиця 7

Дані про неповнолітніх, що зникли безвісті

 

 

Водночас, поліпшення загальних показників не зняло соціальної напруги навколо проблеми зникнення дітей. Щоденно в розшук у середньому оголошувалося 3–4 неповнолітніх.

Вивчення проблематики зникнення неповнолітніх свідчить, що із загальної кількості не розшуканих неповнолітніх: 18,7 % неодноразово залишали домівку; 17,0 % самовільно покинули школи–інтернати, притулки; 12,0 % залишили домівку після сварки з батьками або не бажають проживати з ними; 5,6 % – психічно хворі; 3,4 % залишили домівку після викрадення у батьків значної суми грошей; 2,2 % забрав один із батьків і переховується разом із дитиною; 32,6 % зникли при нез’ясованих обставинах (стали жертвою нещасного випадку або злочину); 8,5 % – з малозабезпечених сімей.

Основними причинами того, що діти залишають сім’ї і безвісти зникають, є неблагополуччя в родинах. Згідно зі статистичними даними понад 90 тис. сімей в Україні через різні причини не виконують виховних функцій стосовно своїх дітей, тому 70 % безпритульних дітей – це вихідці з неповних або багатодітних сімей, які частіше інших перебувають у розшуку.

Підсумки роботи за 3 місяці 2005 р. свідчать, що рівень злочинності неповнолітніх дещо знизився (на 20,7 %, з 8995 до 7132). Покращення криміногенної ситуації серед неповнолітніх зареєстровано майже у всіх регіонах України.

Ситуацію серед неповнолітніх за останні три роки характеризують статистичні дані, наведені у таблиці 8.

Таблиця 8

Кількість злочинів, вчинених неповнолітніми за 2003-2005 рр.

 

 

Протягом 2004 року спостерігалося зменшення на 9,5 % (з 22755 до 20586) кількості вчинених підлітками тяжких та особливо тяжких злочинів, на 21,0 % (з 1313 до 1037) – особливо тяжких злочинів, на 8,8 % (з 21442 до 19549) – тяжких злочинів. Але, разом з цим в 2004 р. зросла кількість умисних вбивств, скоєних неповнолітніми або за їх участю, на 7,2 % (з 195 до 209), грабежів – на 10,9 % ( з 2782 до 3084), розбоїв – на 9,4 % (з 768 до 840), шахрайств – на 38,1 % (з 328 до 453).

За 2005 р. спостерігається зменшення кількості вчинених підлітками тяжких та особливо тяжких злочинів до 15798 (- 23.3 %).

В 2004 р. зареєстровано зменшення кількості умисних вбивств, скоєних неповнолітніми на 16,7 % , умисних тяжких тілесних ушкоджень – на 25,6 % , розбоїв – на 28,6 % , грабежів – на 14,4 та кількості вчинених підлітками вимагань – на 60,3 %. Знизилася на 12,1 % кількість вчинених неповнолітніми крадіжок державної власності, приватної – на 24,6 %, у т.ч. із квартир – на 25,7 %. Також зареєстровано зменшення на 34,7 % кількості хуліганств, вчинених підлітками.

 

Таблиця 9

Види злочинів, що вчинені неповнолітніми

 

Рік	Умисні вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Грабежі	Розбійні напади	Хуліганство
2003	195	296	135	2782	768	1491
2004	209	295	89	3084	840	1282
2005	182	269	120	3504	840	1141

 

Впродовж 2004 року зменшилась кількість учнів ПТУ, СПТУ, коледжів і технікумів, які брали участь у вчиненні злочинів на 8,1 % (з 2659 до 2444) та учнів шкіл на 3,7 % (з 6750 до 6499). Разом з цим значно зросла кількість працюючих неповнолітніх, що вчинили злочини – на 61,9% (з 475 до 769). Найбільше їх зростання відбулось в Київській обл. на 18,2 % (з 11 до 13) та м. Києві з 3 до 442. Разом з цим позитивні тенденції зниження рівня злочинності неповнолітніх збереглися і в 2005 році

 

Таблиця 10

Стан і динаміка злочинності серед неповнолітніх

за 2003–2005 рр. в Києві та Київській обл. та України

 

 

За 3 місяці 2005 р. відмічається зниження кількості неповнолітніх, які брали участь у вчиненні злочинів на 16,9 % (з 7249 до 6023), у т.ч. учнів ПТУ, СПТУ, коледжів і технікумів – на 21,8 % (з 720 до 563), учнів шкіл – на 17,6 % (з 1867 до 1538). Водночас, значно зросла кількість працюючих неповнолітніх, які вчинили злочин, більш ніж у 2,5 разів (з 76 до 208).

Органи внутрішніх справ України вживають дієвих заходів щодо виявлення фактів експлуатації дітей, втягнення їх у злочинну діяльність та проституцію, злісне невиконання обов’язків з охорони життя та здоров’я дітей. Свідченням цього є відомості про кількість злочинів, кримінальні справи з яких порушені за відповідними статтями Кримінального кодексу України

Однією з причин, що негативно впливають на стан криміногенної ситуації у підлітковому середовищі, є втягнення дорослими особами неповнолітніх у протиправну діяльність. В 2004 році порушено 4145 кримінальних справ за ст. 304 КК України (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність).

За зазначеною статтею (ст. 304 КК України) в першому кварталі 2005 р. до кримінальної відповідальності притягнуто 1 тис. осіб; за схилення до вживання і незаконне введення в організм одурманюючих та наркотичних засобів (ст. 324, ч.2 ст. 315, ч.3 ст. 314 КК України) – 81 особу.

Зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами в Україні набуло рис великомасштабного асоціального явища. Темпи його поширення близькі до епідемічних. Згідно зі статистикою МВС України, у 2004 р. в Україні на обліку перебувало близько 125 480 споживачів наркотиків. Слід зазначити, що цей показник стабільно збільшується більше як на 10 тис. осіб щорічно. Наприклад, у 2000 р. на обліку знаходилось 95 991 споживачів наркотиків, у 2002 р. – 112 534. Якщо взяти до уваги надзвичайно високу латентність такої категорії осіб (за експертними оцінками близько 5–7 невиявлених наркоманів на одного виявленого), то можемо констатувати, що приблизно 1,8–2% населення України зловживає наркотиками.

Аналіз соціально-демографічної структури неповнолітніх, які споживають наркотичні речовини, підтверджує стійку тенденцію до збільшення кількості неповнолітніх наркоманів, які перебувають на обліку. Зокрема, якщо в 1995 р. на обліку перебувало 2 030, в 1998 р. – 3 469, в 2001 р. – 5 355, то в 2004 р – 6 000 неповнолітніх споживачів наркотиків. Особливе занепокоєння правоохоронців, медиків і науковців викликає той факт, що майже 90 % споживачів наркотиків становить молодь до 30 разів, у тому числі близько 15 % – неповнолітні.

З числа осіб, що перебувають на обліку неповнолітніх споживачів наркотиків найбільше непрацюючих і таких, що не навчаються, – 2 741 (45,68 %), сільських жителів – 1 159 (19,31 %), учнів шкіл – 938 (15,6 %), дівчат – 498 (8,3 %), учнів ПТУ, технікумів і коледжів – 431 (7,18 %), найменше робітників – 38 (0,6 %) і студентів – 26 (0,43 %).

Враховуючи тенденцію до розповсюдження наркоманії серед учнів загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів та студентів ВНЗ, починаючи з 1998 р., щорічно проводяться оперативно-профілактичні заходи щодо їх відпрацювання. Мета - створити запобіжний бар’єр проникненню в них наркотичних засобів. Такі відпрацювання проводяться щороку в рамках операції під умовною назвою „Генофонд". Як показали результати, у 2000 році з незаконного обігу в навчальних закладах та на прилеглих до них територіях вилучено понад 60 кг наркотичних засобів, у 2001 році – понад 70 кг.; за їх збут та зберігання до кримінальної відповідальності притягнуто у 2000 році – 310 представників учнівської молоді, у 2001 році – 1 800; у період навчального процесу на вулицях у стані наркотичного сп'яніння виявлено та поставлено на облік 565 юних осіб; у 2001 році – понад 700 підлітків. Лише за кілька днів операції „Генофонд” в 2003 році в освітянських закладах затримано понад 500 неповнолітніх у стані наркотичного сп'яніння[2].

У рамках Національної програми боротьби з наркотиками у березні 2004 р. була проведена операція „Генофонд”, в ході проведення якої вивчалась ситуація з проникненням наркотичних засобів і психотропних речовин у середовище учнівської та студентської молоді. Було відпрацьовано близько 9,5 тисячі навчальних закладів, в яких навчається та проживає в гуртожитках 26 тис. неповнолітніх, які з різних причин перебувають на обліках в ОВС, зокрема – 3,3 тис. споживачів наркотиків.

Під час операції працівники міліції разом з педагогами затримали у стані наркотичного сп’яніння понад 250 неповнолітніх, а безпосередньо у навчальних закладах та прилеглих до них територіях виявлено 234 факти незаконного обігу наркотиків; на території шкіл вилучено більше як 16 кг наркотиків, а це і марихуана, і опій.

У січні 2004 р. рішенням розширеної наради керівництва МВС та в лютому 2004 р. рішенням колегії МВС були визначені пріоритети щодо протидії наркоманії у державі. Однак перелому поки що не сталося[3]. Свідченням цього є той факт, що має місце тенденція до зростання кількості наркозалежних осіб, особливого занепокоєння щодо цього викликають неповнолітні.

Не може не викликати занепокоєння і той факт, що зростає кількість школярів, які систематично не відвідують навчальні заклади. Як свідчать результати Всеукраїнського профілактичного рейду „Урок”, який проводився з 1 по 10 вересня 2003 р. соціальними службами разом з представниками правоохоронних органів, понад 10 тис. підлітків з 1 мільйона перевірених не приступили до занять. Найбільше таких випадків зареєстровано в Луганській, Донецькій, Одеській та Івано-Франківській областях, 6 000 – повернуто на навчання 420 – працевлаштовані. В той же час ще залишилося не охопленими навчанням чи суспільно корисною діяльністю 3,5 тис. підлітків [4].

Зростання кількості неповнолітніх споживачів наркотичних речовин сприяє зростанню злочинності, пов'язаної з виготовленням, збутом, а також їх вживанням. До 90 % насильницьких злочинів і 70 % корисливих злочинів, за даними вибіркових досліджень, було вчинено саме у такому стані[5].

Впродовж 5 місяців 2004 р. за участю 12 152 підлітків було скоєно понад 14 600 злочинів.

Нерозривний зв'язок наркоманії зі злочинністю проявляється у:

1) злочинах, вчинених під безпосереднім впливом наркотиків: убивствах, тілесних ушкодженнях, зґвалтуваннях, хуліганствах тощо;

2) злочинах, вчинених з метою заволодіння грошима або речами для придбання наркотиків. Сьогодні частка таких злочинів становить понад 10 % від усієї сукупності крадіжок, розбоїв, грабежів, вимагань;

3) протиправних діяннях, пов'язаних з виготовленням та збутом наркотиків, найнебезпечніші з яких відносяться до наркобізнесу і мають ознаки організованої злочинності.

Крім того, немедичне вживання наркотиків призводить до численних самогубств, побутового й виробничого травматизму, смертей від передозування вживаних засобів (так званий „золотий постріл") тощо[6].

Хвилює і той факт, що в країні стрімко поширюється ВІЛ-інфекція саме серед молоді. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих – 20-39 річні, при цьому постійно реєструються особи підліткового віку. Така ситуація спричинена багатьма факторами, зокрема високим рівнем безробіття і зростаючою наркотизацією в молодіжному середовищі. Серед ВІЛ-інфікованих більшість заразилася при вживанні наркотиків шляхом внутрішньовенної ін’єкції; 70 % з них – молоді люди у віці від 15 до 29 років. Міністерство охорони здоров'я України називає епідеміологічну ситуацію з ВІЛ/СНІД у країні напруженою.

На тлі наведених даних слід перш за все відзначити своєрідне розшарування підлітково-молодіжної популяції і виділити:

1) благополучне дитячо-підліткове середовище, орієнтоване на сім'ю, школу, позитивні соціальні цінності та необхідну для життя успішність в особистому зростанні, пошану до громадського порядку і закону;

2) дитячо-підліткове маргінальне середовище, орієнтоване на установки і позиції малих підліткових та юнацьких груп, зорганізованих за типом дворової, вуличної спільності, спільноти, відвідувачів певного клубу, дискотеки, спільноти за певним музичним жанром, спортивним заняттям, захопленням. У цьому середовищі стійкі, соціально орієнтовані цінності, стосунки і правила поведінки не схвалюються; більш характерною є орієнтація в інтересах, що змінюється залежно від ситуації, привабливості установок лідера групи, впливу певної соціальної «моди» на ті або інші форми стосунків і поведінки;

3) підліткове і юнацьке кримінальне середовище, стійко орієнтоване на криміналізацію або як спосіб забезпечення свого соціального статусу, або вирішення егоцентричних інтересів, або як вираз своєрідного протесту. Остання група не однорідна за своїм складом, включає багато типів організації, структури, напрямів кримінальної орієнтації (Башкатов І.П., 2000).

Розглядаючи дитячо-підліткову популяцію і середовище через ознаку криміналізації, ми повинні відзначити найбільше зростання кількості дітей і підлітків, залучених саме в маргінальну сферу відносин і поведінки. Це середовище і пов’язані з нею форми поведінки, що відхиляються від норми («девіантна поведінка»), поза сумнівом є ознакою кризи, що переживає суспільство. Для цього соціально-психологічного явища характерна відсутність або втрата стійких цілей, руйнування емоційно і особисто значущих суспільних, зокрема сімейно-батьківських відносин.

Криміналістична характеристика злочинності неповнолітніх зумовлена межами так званої зниженої кримінальної відповідальності практично за всі діяння, які реально скоюють неповнолітні (вік від 14 років), й віком юридичного повноліття (18 років: ст. 11 ЦК України «Дієздатність громадян» та ст. 1 Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р.). Проте варто відзначити, що серйозні суспільно небезпечні діяння скоюються і в більш ранньому віці, що має суттєве кримінологічне значення. Якби такі діяння підлягали кримінальній реєстрації, то це збільшило б кількість суспільно небезпечних вчинків неповнолітніх ще на 15-20 %. До цього варто додати, що в деяких країнах кримінальна відповідальність за тяжкі злочини встановлена з 13 років й передбачає можливість застосування до винного смертної кари (в деяких штатах США).

На завершення цього розділу відзначимо головні тенденції, що мають місце у сучасній злочинності неповнолітніх:

1) її кількісні показники зростали в середині 90-х років минулого століття, потім намітилась стабілізація;

2) спостерігається все більша кількість неповнолітніх, що заподіюють корисливі та корисливо-насильницькі злочини (крадіжки, грабежі, розбійницькі напади);

3) збільшується кількість злочинів, які потребують кримінальної «кваліфікації» (квартирні крадіжки, викрадання автомототранспорту, рекет та ін.;

4) відбувається подальше «омолодження» злочинності. Так, 1/5 злочинів скоюється підлітками, які не досягли 14-річного віку, тобто не є суб`єктами злочину;

5) зростає питомої ваги дівчат серед злочинців, їх участі у тяжких злочинах (розбійницьких нападах, зґвалтуваннях і, навіть, убивствах);

6) спостерігається вчинення тяжких злочинів з незначних приводів, а то й взагалі без приводу, їх виняткова жорстокість і зухвалість;

7) з’явилися «нетрадиційні» для неповнолітніх злочини (ритуальні вбивства, шантаж, самозахоплення, вандалізм, використання новітніх інформаційних технологій тощо).

8) збільшуються так звані «фонові» прояви (вживання наркотиків, пияцтво, токсикоманія, проституція, небажання займатись суспільно корисною працею, поширення венеричних хвороб і СНІДу);

9) зростає число осіб, які мають психічні відхилення від норми, перебувають у пограничному з неосудністю стані;

10) почастішали випадки взаємодії неповнолітніх злочинців з дорослими, які виступають у ролі організаторів злочинів;

11) злочинність неповнолітніх набуває групового характеру, дедалі більшої організованості.

 

Питання для самоконтролю:

 

Дайте оцінку стану та динаміки злочинності неповнолітніх в Україні за останні роки.

Які характерні особливості сучасної злочинності неповнолітніх?

Які чинники впливають на злочинність неповнолітніх?

Які нові фактори впливають на злочинність неповнолітніх?