Останніми роками проблема злочинності неповнолітніх в Україні набула особливої гостроти і актуальності. Громадські діячі й суспільство загалом виказують тривогу з приводу деградації чималої частини підростаючого покоління, яке, ще не почавши жити, вже позбавило себе перспективи знайти гідне місце в суспільстві[1]. Поширення різних форм девіантної поведінки, злочинності, аморальних проявів турбує батьків і вчителів, вчених і політиків, працівників міліції, судів, колоній і т.д. Постійно йде дискусія стосовно ролі міліції та соціальних служб держави у попередженні злочинності неповнолітніх, щодо доцільності створення системи ювенальної юстиції, орієнтованої не стільки на застосування репресивних заходів відносно неповнолітніх, скільки на надання соціальної підтримки і допомоги молодим людям, що мають проблеми із зайнятістю та вільним часом, наркотиками, порушують закон.

Правоохоронні органи загалом і кримінальна міліція у справах неповнолітніх (КМСН) зокрема покликані не тільки розкривати злочини, скоєні неповнолітніми, контролювати поведінку тих, хто перебуває на профілактичному обліку, але й виявляти умови та чинники, що породжують відхилення у розвитку та поведінці дітей і підлітків, проводити профілактичну роботу з неблагополучними сім’ями, взаємодіяти з навчально–виховними закладами, іншими державними інституціями та громадськими формуваннями.

Важливо, щоб слідчі та судді за наслідками розслідування кримінальних справ надавали конструктивні пропозиції щодо усунення негативних явищ у суспільному житті, які підвищують вірогідність здійснення злочинів. Соціальні служби держави, органи кримінальної інспекції ДДВП мають надавати допомогу неповнолітнім, котрі мають відхилення у поведінці чи порушували норми права, скеровану на їх інтеграцію у суспільне життя. А головне, всі ці служби мають діяти злагоджено, скоординовано, головну увагу приділяти не скільки розкриттю злочинів, що були скоєні, скільки виявленню найбільш типових видів злочинів (наприклад, крадіжки велосипедів, мобільних телефонів, кольорових металів) та усуненню їх загальних і особливих (регіональних) причин, умов, що роблять такі злочини „вигідними”.

Обґрунтована тривога старшого покоління, проте, так і залишиться тільки тривогою, якщо не будуть усвідомлені всі механізми кримінальної соціалізації неповнолітніх у суспільстві. Тільки визнання суспільством своєї відповідальності за долю молоді та організація заходів щодо виправлення помилок світу дорослих можуть стати по–справжньому дієвим механізмом виправлення ситуації зі злочинністю неповнолітніх.

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх як діяльність, спрямована на розкриття вже скоєних злочинів, видається важливою, але не перспективною справою. На основі „реактивної” методології (реагування на події, що вже сталися), злочинність не перемогти. Адже, якщо не усуваються причини злочинності, на зміну арештованим злочинцям невдовзі прийдуть нові. Може варто переглянути цілі КМСН як організації та способи їх досягнення?

Завдання щодо запобігання та розкриття злочинів є суттєво відмінними і вирішувати їх повинні різні служби, а в межах КМСН - різні працівники, з різною фаховою підготовкою: юридична освіта надає знання, потрібні для розкриття злочинів, але працівникам КМСН потрібні й знання з педагогіки, психології, соціології, медицини тощо. А ще необхідне переосмислення цілей та методів профілактичної роботи органів міліції.

Для досягнення цілей і завдань організації необхідне бачення ідеального результату діяльності, який може бути досягнутий впродовж певного часу і розкриває роль міліції (поліції) у суспільстві (наприклад, зменшити рівень злочинності в регіоні, підвищити рівень довіри населення до правоохоронних органів, скерувати місцеву громаду на вирішення проблеми громадської безпеки). В цьому контексті важливого значення набувають методи роботи: способи аналізу ситуації, прийняття рішень та їх виконання. При цьому досить часто зустрічаються недоліки в аналітичній роботі (брак інформації, не систематичність моніторингу ситуації, упущення ключових аспектів, новацій тощо), не оптимальність чи неадекватність прийнятих рішень та форм впливу на ситуацію, особливо коли оцінка результату здійснюється за некоректними критеріями. Інколи занадто велика увага приділяється кількості здійснюваних заходів, коли не зрозуміло, з якою метою вони проводилися і які принесли результати. Усунення вказаних недоліків прямо залежить від кваліфікації фахівців, наявності у них відповідних знань та умінь.

Даний навчальний посібник має за мету надати необхідну інформацію про причини та наслідки злочинності неповнолітніх, нові підходи щодо її зниження на ґрунті використання методів мікрокримінологічного аналізу й проактивних методів управління ситуацією. Йдеться про вдосконалення соціальної інфраструктури регіону, активізацію та координацію зусиль всіх зацікавлених сторін, про перенесення наголосу у боротьбі зі злочинністю неповнолітніх з виявлення окремих осіб, які вже скоїли злочин, на впровадження популяційних стратегії, коли увага зосереджена на ранніх проявах девіантності малолітніх, на проблемних сім’ях, особах, що втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, формують негативні потреби та звички. Популяційні методи зорієнтовані на певні соціальні групи населення, чинники, що зумовлюють негативні явища. Водночас профілактична робота повинна передбачати й індивідуальну корекцію відхилень у розвитку та поведінці неповнолітніх. Вона має покладатися на відповідних фахівців соціальних служб (соціальних педагогів, психологів, наркологів) та використовувати потенціал громади, волонтерів. Але ж і працівники правоохоронних органів не повинні залишатися сторонніми спостерігачами.

Навчальний курс складається з 4-х навчальних модулів, що охоплюють 9 тем, і розрахований на 36 годин аудиторних занять. Очікуваний результат навчання полягає у формуванні знань та умінь, необхідних для аналізу ситуації стосовно злочинності неповнолітніх у певному регіоні і виробленні плану дій, скерованих на усунення причин та умов найбільш поширених видів злочинів, вплив на популяцію та вдосконалення інфраструктури регіону, що сприятиме покращенню умов для соціалізації та самореалізації дітей і молоді у позитивних формах зайнятості та дозвілля. У додатках 1-3 представлені матеріали, корисні для налагодження партнерських стосунків з волонтерами, недержавними організаціями, зацікавленими у запобіганні девіантної та злочинної поведінки неповнолітніх.

загрузка...

Кожний розділ посібника завершується питаннями для контролю отриманих знань. Завершує посібник словник спеціальних термінів, список рекомендованої (основної та додаткової) літератури.

Форма підсумкового контролю – залікова робота-комплексний план дій громади певного регіону, спрямованих на зниження рівня злочинності неповнолітніх (див. додатки 4 та 5).