Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 2.

Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, із змінами і доповненнями.

Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, із змінами і доповненнями.

Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 року № 502.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1978 р. “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів”, із змінами і доповненнями.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, із змінами і доповненнями.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 22 грудня 1978 р. “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”.

Указ Президента України «Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки» від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000 // Юридичний вісник України. – 2001. — 18–24 січня.

Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля / Под. ред. Я.И. Гилинского. – М.: ИС РАН, 1992.

загрузка...

Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. – М., 1987. — С. 58.

Антонян Ю.М., Горшков И.В., Зулкарнеев Р.М., Сапрунов А.Г. Насилие в семье. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1999. – 180 с.

Афанасьев В.С., Гилинский Я.И. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях кризиса российского общества. – СПб.: ИС РАН, 1995.

Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід): Монографія. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 448 с.

Башкатов И.П. Психология групп несовершеннолетних правонарушителей (социально-психологические особенности). – М.: Прометей, 1993. – 251 с.

Башкатов И.П. Психология неформальных подростково-молодежных групп. – М.: Информпечать, 2000. – 336 с.

Братусь Б.С. Аномалии личности. – М.: Мысль, 1988. – 301 с.

Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб.: Питер, 1997. – 336 с.

Гошовський М.І., Кубинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Валентик Ю. В., Зыков О. В., Цетлин М. Г. Теория и практика медико-социальной работы в наркологии. – M., 1997.

Василюк Ф.Е. Психология переживания. – М., 1988.

Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. – К.: Академпрес, 1999

Выготский Л.С. Психология детского возраста (1930) // Выготский Л.С. Психология. – М.: Эксмо-пресс, 2000. – 1008 с.

Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: Учебное пособие. – СПб.: СПбФ РАН, 1993.

 Гиндикин В. Я., Гурьева В. А. Личностная патология. – М.: Триада-Х, 1999. – 266 с.

Гольберт В. Изучение жертв насильственной преступности: некоторые направления в современной зарубежной виктимологии // Человек против человека: Преступное насилие. – СПб.: ВШ МВД РФ, 1994. –– С. 126-136.

Грехем Д., Беннет Т. Стратегии предупреждения преступности в Европе и Северной Америке. – Хельсинки, 1995.

Гришко А.Я. О наркомании среди подростков // Социологические исследования. – 1990. — № 2. – С. 100-102.

Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М., 1981. – 146. c. 

Емельянов В.П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. – Саратов: СГУ, 1980. – 97 с.

Інформація про стан негативних проявів серед неповнолітніх в Україні. – К., 1997. –144 с.

Кон И.С. Психология юношеского возраста. – М.: Педагогика, 1979. – 289 с.

Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник / І.М.Даньшин, В.В.Голіна, О.Г.Кальман; За ред. І.М.Даньшина. – Харків, 1999.

Кримінологія і профілактика злочинів. Особлива частина: Курс лекцій: У 2-х кн. / Ю.В.Александров, А.П.Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К., 2000.

Криминология. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М., 1998.

Криминологи о неформальных молодежных объединениях. – М., 1990.

Криминология. / Под ред. А.И.Долговой. – М.: Норма, 2003. – 843 с.

Кудрявцев И. А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза. – М.: Изд-во МГУ, 1999. – 497 с.

Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. – К., 2000.

Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – Л.: Медицина, 1983. – 310 с.

Макаренко А.С. Коллектив и воспитание личности. – М., 1972.

Максимова Н.Ю., Милютина Е.Л. Курс лекций по детской патопсихологии: Учебн. пособ. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 576 с.

Миллер А.И. Противоправное поведение несовершеннолетних (генезис и ранняя профилактика). – К., 1985.

Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. – К., 1985.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999.

Моісеєв Є.М., Сойніков С.Д., Шокур Ю.І. Еволюція світового громадського руху на захист жертв злочинності як поштовх до активації віктимологічних досліджень // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2000. — № 2. — С. 197-198.

Музика А.А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Автореф. дис ... д-ра. юрид. наук. – К., 1998. — 44 с.

Наркомания как форма девиантного поведения / Под ред. М.Е.Поздняковой. – М.: Ин-т социологии РАН, 1997. — 64 с.

Наркомания: ситуация, тенденции и проблемы. – М.: Ин-т социологии РАН, 1999. – 88 с.

Несовершеннолетние: их возрастные особенности и проблемы правовой ответственности: Сб. науч. тр. / Отв. ред. В.В. Панкратов. – М., 1992. – С. 126.

Основи правової поведінки та юридична відповідальність // Правознавство: Підруч. – К., 2003. — С.119-138.

Охрімчук Р. Як учити орієнтуватись у житті?: Попередження протиправної поведінки учнів // Шкільний світ. — 2003. — № 43. — С. 1-8.

Правосудие по делам несовершеннолетних: Перспективы развития. – М.: МОО Центр "Судебно-правовая реформа", 1999.

Панкратов В.В. и др. Программа борьбы с преступностью несовершеннолетних: рекомендации к разработке региональных программ. – М., 1992.

Подростковая судебная психиатрия: Руководство для врачей / Под ред. В.А.Гурьевой. – М.: РИО ГНЦ ССП им. В. П. Сербского, 1996. – 286 с.

Предупреждение подростковой и юношеской наркомании / Под ред. С. В. Березина, К. С. Лисецкого, И. Б. Орешниковой. – М.: Институт психотерапии, 2000.

Профілактика наркоманій у дитячому, підлітковому та молодіжному середовищі.: Довідник для соціальних працівників, вчителів, шкільних психологів, батьків. / За ред. Б.П.Лазоренка. – К.: Дерджсоцслужба, 2005. – 300 с.

Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И. П. Рущенко. – Харьков: Финарт, 2002. – 240 с.

Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. – М.: Мир, 1994. — 320 с.

Руденко І.П. Соціологія злочинності: Монографія. – Харків: Націон. ун-т внутр. справ, 2001.

Сенаторов М.В. Поняття потерпілого від злочину в кримінальному праві // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1 (32). – С. 202-210.

Сенаторов М.В. Питання віктимологічної характеристики та попередження злочинності неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю. – Х.: Право, 2004. - Вип. 8. — С. 116-118.

Селецкий А.И., Тарарухин С.А. Несовершеннолетние с отклоняющимся поведением. – К., 1991.

Селіванов М. П., Хрупа М. С. Антинаркотичне законодавство України. Історія, теорія: Коментар. – К.: Юрінком, 1997.

Соціальна адаптація неповнолітніх, що скоїли злочини / Упор. А. Міщеня. – Рівне: Перспектива, 2001.

Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі / За ред. В. М. Синьова. – К.: ДЦССМ, 2003.

Сухомлинский В.А. Трудные судьбы. – М., 1967.

Трудные судьбы подростков – кто виноват? / Под. ред. С.Н.Чихалова. – М., 1991.

Учебное пособие для студентов медицинских институтов по наркологии / Пер. с англ.; Под ред. В. Б. Поздняка. – Минск: Интертракт, 1997.

Христенко В.Е. Психология поведения жертвы. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.

 

Додаткові джерела

 

Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності //Наукові записки. —2002. — №1; 2.

Вострокнутов Н.В., Харитонова Н.К., Пережогин Л.О., Колосов В.П. Психопрофилактическая работа с несовершеннолетними, имеющими высокий риск наркотизации. Основы семейного консультирования: Методическое пособие. – М.: РИО ГНЦ ССП им. В. П. Сербского, 2002. – 64 с.

Восстановительнаое правосудне для несовершеннолетних и социальная работа Учебное пособие. / под ред. Л.М.Карнозовой. – М.: МОО „Судебно-правовая реформа”, 2001. – 334 с.

Вострокнутов Н. В., Харитонова Н. К., Пережогин Л. О., Морозова Н. Б. Профилактика и реабилитация несовершеннолетних с психическими расстройствами и криминальной активностью. – М.: РИО ГНЦ ССП им. В. П. Сербского, 2004. – 84 с.

Гоголева Л.Л., Женунтий В.И., Цибуленко Т.Д. Вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность: Виктимологический аспект: Учебное пособие. – К., 1991.

Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства. – К., 1996.

Гравина А. А., Кашепов В. П., Кошаева Т. О. и др. Уголовная ответственность несовершеннолетних: Научно-практическое пособие / Под ред. В. П. Кашепова. – М.: Юрид. лит., 1999. – 160 с.

Губрін В. Готуємо фахівців за спеціальністю “Соціальна робота” // Соціальна політика і соціальна робота . – 1998. — № 1-2. — С. 96-101.

Гульдан В.В. Мотивация преступного поведения психопатических личностей // Криминальная мотивация. – М.: Наука, 1986. — С. 1-250.

Гурьева В.А., Семке В.Я., Гиндикин В.Я. Психопатология подросткового возраста. – Томск: Изд-во ТГУ, 1994. – 310 с.

Девятова О. Е. Семейная депривация и психические расстройства у детей. – М.: Барс, 2004. – 114 с.

Завражин С.А. Подростковая делинквентность: транскультуральная перспектива // Соц. исследования. – 1995. — № 2.

Иванова Т.В. Отклоняющееся поведение и употребление подростками наркотиков // Социологические исследования. — 1992. — №7. — С. 103-105.

Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества // Политические исследования. – 1997. — №4. — С. 6-32.

Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К.: УДЦССМ, 2001.

Капська А.Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах. – К., 2001.

Карпов В.Г., Лисовская Е.Б. Жизненный путь наркомана как объект междисциплинарного исследования // Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля. – М., 1992.

Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник / За заг. ред. О.М. Джужи О.М. – К., 2001.

Ковалев В.В. Психиатрия детского возраста: Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1995. – 560 с.

Личко А.Е., Битенский В.С. Подростковая наркология. – Л.: Медицина, 1991.

Лунеев В.В. Преступность в XXI веке (Методология прогноза) // Социологические исследования. — 1996. — № 7.

Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 1996. – 684 с.

Менделевич В. Д. Новые проблемы психологии и психопатологии девиантного поведения в период социальных перемен // Психиатрия и общество: Сборник научных работ, посвященный 80-летию ГНЦ ССП им. В. П. Сербского. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2001. – С. 144-151.

Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. – К., 1996.

Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. – Харьков: Торсинг, 2000. – 432 с.

Музика А. А. Відповідальність за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. – Київ: Логос, 1998.

Навчання соціальній роботі в Україні // Людина і праця. — 1999 . — №1. — С. 12-17.

Пинкус А., Манахан А. Практика социальной работы. – М.: Союз, 1993

Плахов В.Д. Социальные нормы и отклонения // Социологические исследования. — 1995. — № 11.

Позднякова М.Е. Социологический анализ наркомании. – М.: ИС РАН, 1992.

Правосудие по делам несовершеннолетних. Мироваяґ мозаика и перспективы России. Вип. Уск 2. В 2-х кн. Кн. 1. – М.: МОО „Судебно-правовая реформа”, 2000, - 2900 с.

Представление школьников о наркомании и токсикомании // Социологические исследования. — 1989. — № 3. — С. 66-70.

Психологическое изучение несовершеннолетних осужденных // Под. ред. А.П.Северова. – Домодедово, 1991. – С. 24-44.

Руководство по социальной психиатрии. / Под ред. Т. Б. Дмитриевой. – М.: Медицина, 2001. – 560 с.

Русакова М.М. Наркомания в молодежной субкультуре крупного города // Тезисы конференции по проблемам девиантного поведения. – СПб.: АЗАРИЯ, 1998.

Словник-довідник для соціальних працівників і соціальних педагогів / За заг. ред. А.Й. Капської. – К., 2000.

Соціальна робота в Україні: теорія та практика. – К.: УДЦССМ, 2001.

Социальная работа. Теоретические основы подготовки социальных работников. – М., 1992.

Социальный контроль над девиантностью в современной России // Под ред. Я.И. Чилийского. – СПб: СПбФ ИС РАН, 1998. – 194 с.

Сухарева Г.Е. Клинические лекции по психиатрии детского возраста. – М.: Медицина. — 1955. — Т.1; 1959. — Т.2; 1965. — Т.3.

Тростанецкая Г.Н., Шипицына Л.М. Дети группы «риска». Социальные и психолого-педагогические проблемы // Дети и насилие: Материалы Всероссийской научно-практической конференции. – М.—СПб., 1994. — 2-8 октября. – С. 5-9.

Шипунова Т.В. Критический анализ причинных теорий девиантности // Проблемы теоретической социологии: Межвуз. сб. / Отв. ред. А.О. Бороноев. – СПб.: Вид-во СПбГУ, 2000. — Вып. 3.

Фрейд А. Психология «Я» и защитные механизмы. – М., 1993.

Христенко В.Е. Психология жертвы: Учебное пособие. – Харьков: Консул, 2001. — 256 с.

Шабанов П. Д., Штакельберг О. Ю. Наркомании: патопсихология, клиника, реабилитация. – СПб., 2000.

Эйдемиллер Э.Г., Юстицких В.А. Психология и психотерапия семьи. – СПб.: Питер, 1999. – 656 с.

 

Ювенальна юстиція України: проблеми створення, законодавча база, коментарі, судова практика. / За заг. ред. В.Д.Бринцева. – Харків: Право, 2004. – 608 с.

Як не стати жертвою злочину // Практичне право: Навч. посібн. / О.Пометун, Т.Ремех, І.Гейко. – К., 2003. — С. 147-153.

Яковенко С.И. Профилактика увлечения учащихся азартными играми // Ранняя профилактика отклоняющегося поведения. – К.: Рад. школа, 1989.

Додатки

 

Додаток 1

 

КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ УСПІШНОЇ РОБОТИ З ВОЛОНТЕРАМИ

 

визначення поняття "волонтер"

визначення кола завдань волонтерів у соціальній службі

опис якостей особистості та умінь, очікуваних від волонтера

розуміння потреб волонтера

розробка процесу рекрутування волонтерів

проведення попередніх співбесід і зборів

опис обов'язків

координоване навчання і розвиток волонтерів

усвідомлення місії організації, мети цільової програми

підтримка і контроль волонтерів

роз'яснення взаємин між волонтерами і клієнтами

створення системи заохочення волонтерів

навчання процесу завершення роботи волонтерів

 

Перелік тем для навчання волонтерів

 

Уявлення про громаду та роботу в ній

Принципи розвитку громади

Визначення та аналіз проблем громад

Активізація громад на вирішення проблем: можливі шляхи, методи та форми

Злочинність, насильство, загальний огляд проблеми

Характеристика дитини, що зазнала насильства

Інформаційні кампанії щодо попередження насильства над дитиною

Фактори ризику щодо насильства над дитиною. Види профілактики насильства. Шляхи залучення громади

Правові засади співпраці неурядових організацій з органами місцевої влади у здійсненні соціальних проектів

 

Тренінгові модулі

 

Тренінг з розвитку громадської активності. Забезпечує ознайомлення з філософією концепції розвитку громади та навчання впродовж усього життя, методами організації та координації діяльності. Учасники тренінгу мають можливість дізнатися про методами оцінювання та визначення потреб громади, отримати базовий досвід у розробці програм, спрямованих на забезпечення цих потреб.

 

Тренінг удосконалення волонтерської роботи. Дає можливість дослідити концепцію та кращу практику удосконалення волонтерської роботи, процесу змін, визначення місії та бачення нових шляхів забезпечення освітніх послуг. Після розробки короткострокових та довгострокових планів залучення громад, учасники знайомляться зі стратегіями створення та розвитку команди, мають можливість розвинути навички створення робочої атмосфери, яка б забезпечувала психологічну та фізичну безпеку. При розробці нового бачення розвитку волонтерства, учасники знайомляться із практичними аспектами менеджменту: розробка планів, організація середовища, процес прийняття рішень, групування, створення команд підтримки. Наприкінці тренінгу учасники розробляють проекти плану розвитку громадської активності населення району. Учасники навчаються розуміти значення партнерства між волонтерами та громадою; відмінності між різними членами громади та розвивають навички сприймання та врахування цих відмінностей. Учасники мають можливість розвитку навичок розробки стратегій у визначенні потреб громади та їх зв`язку з місцевими ресурсами. Учасники отримують навички співпраці з родинами, а також навчаються плануванню спільної стратегії та конкретних видів діяльності, спрямованих на розвиток громадянської активності місцевих громад.

Залучення додаткових ресурсів (фандрайзинг). Тренінг з питань залучення додаткових коштів допомагає учасникам набути відповідні навички визначення шляхів та методів фандрайзингу: де і як шукати донорів, як переконати їх у підтримці організації, як одержати допомогу. Тренінг також включає в себе такі теми, як "Пошук підтримки - позитивний підхід, мотиви надання підтримки, пошук потенційних донорів, методи фандрайзингу, вибір вірного методу, індивідуальний метод, пряме листування, членські внески" тощо. Наприкінці тренінгу учасники розроблять плани фандрайзингової діяльності, які вони зможуть реалізувати на місцях.

Розвиток волонтерства. Тренінг спрямований на засвоєння головних концепцій становлення та розвитку волонтерських акцій. Тренінг забезпечує учасників необхідними навичками залучення волонтерів: як підготувати роботу з волонтерами; як визначити потреби організації у волонтерах; що можуть робити волонтери; як аналізувати ресурси та матеріали, необхідні для розвитку волонтерства; як організувати набір волонтерів та розробляти плани дій; як діяти у складних ситуаціях. Учасники тренінгу розроблять власні програми на основі конкретних умов.

Зв`язки з громадськістю ("паблік рілейшн"). Цей тренінг допоможе учасникам розвинути навички та отримати необхідні знання у забезпеченні інформації стосовно місії своєї програми, у розвитку надійних каналів спілкування з різними ключовими особами, у забезпеченні підтримки від уряду та широкої громадськості. Конкретні теми тренінгу включатимуть такі питання: Що таке цільові групи?, Як проводити PR-діяльність, інформаційні компоненти PR-кампанії, співпраця з засобами масової інформації, як підготувати прес-реліз тощо. Навички та знання цього тренінгу забезпечать підтримку та подальший розвиток програм місцевих громад.

Тренінг для тренерів. Основними цілями тренінгу для тренерів є забезпечення знаннями та навичками роботи з волонтерами. Учасники тренінгу знайомляться з такими темами, як „Основні принципи роботи з волонтерами", „Основні стратегії активного навчання", „Проведення ефективної презентації", „Тренінговий цикл". Учасники тренінгу також повинні розвинути свої навички проведення тренінгу згідно з тренінговими модулями, а також у плануванні та розробці власних тренінгових модулів.

Додаток 2

Навчальний план підготовки волонтерів

для зниження рівня злочинності неповнолітніх

 

№	Назва теми
	Вступ
1	Волонтерський рух та запобігання злочинності неповнолітніх
2	Динаміка злочинності неповнолітніх в Україні
	1. Головні причини злочинності неповнолітніх
3	Вікові та індивідуально-психологічні особливості неповнолітніх, схильних до девіантної поведінки
4	Недоліки сімейного виховання як чинники девіантної та адиктивної поведінки неповнолітніх
5	Недоліки у діяльності навчально-виховних закладів, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, соціальних служб і проблема зайнятості неповнолітніх
6	Інфраструктура дозвілля і адкитивна поведінка
	ІІ. Загальні підходи до зниженні рівня злочинності неповнолітніх
7	Недоліки правової соціалізації та ресоціалізації неповнолітніх
8	Проактивні (упереджуючі) стратегії усунення причин та факторів злочинності неповнолітніх
9	Досвід боротьби із злочинністю неповнолітніх, пов’язаної зі вживанням психоактивних речовин
	ІІІ. Попереджувальні стратегії та створення цільових програм зниження рівня злочинності неповнолітніх на місцевому рівні
10	Ситуаційний аналіз як засіб виявлення головних чинників злочинності неповнолітніх у регіоні
11	Розробка цільових програм зниження вірогідності протиправної поведінки неповнолітніх

Додаток 3

Загальна схема ситуаційного аналізу

 

Ситуаційний аналіз – спеціальна процедура, спрямована на оцінку ситуації з урахуванням динаміки важливих „зовнішніх” і „внутрішніх” обставин, об’єктивних та суб’єктивних чинників, їх кількісних, якісних і структурних показників. Результатом ситуаційного аналізу є вироблення прогнозу розвитку ситуації, появи нових проблем і планування заходів, що можуть змінити ситуацію у бажаному напрямку, вирішити проблему.

М.Басадур запропонував технологію ситуаційного аналізу, що складається з восьми кроків і може циклічно повторюватися.

1 крок. З’ясування ситуації

На цьому етапі необхідно визначити низку питань, що характеризують конкретну ситуацію, зокрема, проблеми має вирішувати організація, чи є ці проблеми повсякденними, чи це нові проблеми, з якими організації зустрічатися раніше не доводилося. Наявність певного кола проблем може бути „нормою”, адже організація й була створена для їх вирішення, наприклад, для розкриття злочинів чи здійснення їх профілактики. Але і в цьому випадку корисне періодичне переосмислення суті цієї проблеми, уточнення того, у чому вона полягає, адже з часом розуміння проблеми може змінюватися, так само, як і підходи до її вирішення. Якщо перед організацією постають нові проблеми, їх необхідно ідентифікувати, визначити, встановити наявність „розриву” між бажаним та реально існуючим станом речей.

Часто на цьому етапі проблема формулюється у загальному плані, не конкретно, а уявлення про те, що заважає її вирішенню, є спрощеним – не вистачає коштів, персоналу, матеріальних ресурсів...

2 крок. Пошук додаткової інформації

На цьому етапі роботи необхідно уточнити факти, кількісні та якісні показники, що характеризують проблему: наприклад, чи зростає рівень злочинності неповнолітніх, які саме види злочинності потребують першочергової уваги, чи достатнім є фінансування організації, чи оптимально витрачаються кошти, чим реально займається персонал, чи має він необхідну кваліфікацію та мотивацію тощо.

Завдяки уточненню параметрів проблеми стає зрозумілим, що вона має об’єктивну природу, існують відповідні форми і методи роботи з цією проблемою, утім за їх допомогою не можливо остаточно вирішити проблему.

3 крок. Переформулювання проблеми

На цьому етапі аналітичної роботи треба зосередити увагу на тому, що власне заважає вирішенню проблеми, приміром відсутність важелів впливу на її причини, брак ресурсів, неефективність методів, перевантаження невластивими функціями, великий обсяг „паперової” роботи, низька оплата праці, відсутність помітних результатів, неефективність традиційних форм і методів роботи. Результатом роботи має стати позитивне формулювання того, що бажано зробити для оптимізації діяльності, наприклад, скоротити обсяг „паперової” роботи, заборонити відволікання працівників від виконання фахових завдань, перенесення акценту на запобігання злочинності завдяки роботі з неблагополучними сім’ями, покращення взаємодії з іншими інституціями, що породжує питання узгодження повноважень та координації зусиль.

4 крок. Висунення ідей і розробка пропозицій щодо вирішення проблеми

На цьому етапі роботи використовується метод „мозкового штурму” за участю всіх зацікавлених сторін, що забезпечує генерування ідей, пропозицій, їх узагальнення. На цьому етапі не допускається критика чи заперечення, заохочується оригінальність та конкретність пропозицій.

5 крок. Оцінка і відбір раціональних пропозицій щодо вирішення проблеми

Головні питання при оцінці ідей та пропозицій такі: чи доцільно використати пропозиції зараз чи це зробити згодом? Чи приведе реалізація ідеї до вирішення проблеми загалом чи лише певної її частини? Що може завадити реалізації ідеї? Чи не виникнуть внаслідок цих дій якісь інші додаткові проблеми. Таким чином формується „банк ідей”.

6 крок. Опрацювання ідей та пропозицій

На цьому етапі роботи необхідно з’ясувати, що саме необхідно зробити для втілення ідеї у життя, що слід змінити, які ресурси необхідні для цього, які вірогідні перешкоди можуть завадити реалізації ідеї, чи потрібна допомога „зовнішніх” організацій (вищих або рівних за статусом) тощо.

7 крок. Розробка плану дій

При традиційній формі планування заходів (визначається назва заходу, хто і коли його проводить) дуже часто поза увагою залишаються такі важливі питання, як мета заходу (для чого він проводиться), очікуваний результат, механізми, що забезпечують належний результат та критерії його оцінювання.

8 крок. Етап дій та оцінки результату

На цьому етапі роботи необхідно переконатися в тому, що заплановані заходи виконані у повному обсязі та вчасно, а бажаний результат досягнуто повністю чи частково; з’ясувати, що завадило повному успіху й може бути враховано у майбутньому й чи можливо було передбачити ці ризики наперед (а також зрозуміти, чому це не було зроблено завчасно); що нового про проблему чи її окремі аспекти стало відомо під час здійснення плану дій, якого нового досвіду набула організація.

Як вже зазначалося вище, аналіз ситуації здійснюється постійно, циклічно.

Додаток 4

 

Алгоритм аналізу соціальної ситуації розвитку неповнолітніх

 

Визначте тип поселення:

район великого міста;

місто;

селище міського типу;

село.

2. Визначте особливості зайнятості населення:

регіон інтенсивного розвитку, адміністративно-політичний, науковий і культурний центр, соціальна інфраструктура розвинена та задовольняє потребам населення;

зайнятість населення висока, робота добре оплачується і вимагає високої кваліфікації (високотехнологічне виробництво – приладобудування та машинобудування, розвинуті електроніка, легка промисловість), розвиток соціальної інфраструктури відстає від потреб населення;

зайнятість населення достатня, переважно пов’язана з розробкою копалень, переробкою сировини, висока зарплата, але невисокий освітній рівень, екологічна ситуація погана, частина населення –безробітні; музеї, бібліотеки, театри, стадіони – занедбані;

неперспективні, депресивні території, де виробництво скорочується, зайнятість населення неповна, багато людей виїжджає „на заробітки”, залишаючи вдома дітей та осіб похилого віку, соціальна інфраструктура розвинута слабко;

населення зайнято землеробством, у харчовій промисловості, сезонними роботами, соціальна інфраструктура розвинена слабо;

райони економічної стагнації, де господарства „розвалені”, роботи немає, населення не мобільне, молоді мало, соціальна інфраструктура деградує.

3. Оцініть загальний стан і динаміку злочинності в регіоні:

злочинів не багато, вони мало значущі, тенденція до зростання відсутня;

рівень злочинності середній, сталий, переважають корисливі злочини;

 рівень злочинності середній, з тенденцією до зростання, переважають корисливі злочини й інколи трапляються тяжкі злочини;

рівень злочинності високий, серед населення чимало раніше судимих, переважають корисливі злочини, часто вчиняються тяжкі злочини (пограбування, розбій, умисні вбивства);

злочинність надзвичайно висока, настільки, що „небезпечно виходити на вулицю”, ОЗГ і окремі злочинці мають зброю та використовують її без вагань.

Оцініть загальний стан і динаміку злочинності неповнолітніх у регіоні:

злочинів не багато, вони малозначущі, тенденція до зростання відсутня;

рівень злочинності середній, сталий, переважають корисливі злочини;

рівень злочинності середній, з тенденцією до зростання, переважають корисливі злочини, інколи вчиняються тяжкі;

рівень злочинності високий, дорослі втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, які скоюють переважно корисливі злочини та інколи тяжкі (зґвалтування, пограбування, умисні вбивства);

злочинність надзвичайно висока, неповнолітні тероризують населення.

Оцініть ставлення населення до міліції та злочинців:

населення довіряє міліції та готове до співпраці з нею задля зниження рівня злочинності;

частина населення довіряє міліції, а інша – ні; дехто дбає про зниження злочинності, інші до цього байдужі, переймаються лише власними проблемами;

населення не довіряє міліції, значна частка населення не вірить у правосуддя, так чи інакше порушує закони.

Оцініть умови для соціалізації дітей і підлітків у сім’ях:

переважна більшість сімей – благополучні, мають достатній рівень освіти та добробуту, приділяють увагу вихованню дітей;

досить значна частина сімей є неповними, з матеріальними проблеми, їм не вистачає часу для виховання дітей;

різний рівень матеріального добробуту громадян, є багаті та бідні, традиційні цінності девальвовані, поширено пияцтво, діти, які або розбещені вседозволеністю, або занедбані.

Дайте оцінку навчально-виховним закладам:

мережа дошкільних закладів відповідає структурі населення;

мережа дошкільних закладів не задовольняє потреб населення, діти часто залишаються бездоглядними;

шкільна мережа розвинена, педагогічні колективи укомплектовані і націлені на високі стандарти освіти та виховання;

нерозвинена шкільна мережа, переповнені класи, педагогічні колективи не укомплектовані і не спрямовані на високі стандарти освіти та виховання, батьки і вчителі не знаходять порозуміння;

недостатнє матеріальне забезпечення шкіл, бракує вчителів, низька дисципліна учнів, навчання дітей не цікавить, значна кількість учнів курять, вживають алкоголь, наркотики, в школах мають місце випадки насильства;

у регіоні є стійкі асоціальні групи неповнолітніх, які тероризують населення, ворогують між собою.

Структура дозвілля неповнолітніх:

неповнолітні мають всі можливості для змістовного та корисного проведення дозвілля за місцем навчання та проживання, можуть користуватися бібліотеками, відвідувати стадіони і спортивні майданчики, є рекреаційні зони, можливості для заняття туризмом тощо. Місця, де вірогідні злочини (парки, лісопосадки, пустирі, ринки, вокзали, бари та дискотеки тощо знаходяться під належним контролем);

значна частина неповнолітніх має занадто багато вільного часу (не навчається і не працює), не займається корисними справами, підлітки збираються у дворах, палять, вживають алкоголь, вештаються вулицями у „пошуках пригод”, соціальний контроль за ними не є достатнім;

на молодіжну субкультуру мають вплив кримінальні елементи; досить багато дітей і підлітків є бездоглядними, жебракують, крадуть. Підлітків втягують у проституцію, злочинну діяльність. Ситуація – некерована.

Оцініть рівень громадської активності населення району:

згуртована громада, має визнаних лідерів, здатна на активні дії, напрям яких визначають політичні чи релігійні переконання. Серед проблем, які хвилюють громаду, – проблеми молоді та правопорядку, стану довкілля. Є достатня кількість волонтерів соціальної роботи;

неоднорідна громада, складається з ізольованих груп з егоїстичними інтересами, які не співпрацюють між собою та з владою. Соціальна активність – низька, ситуативна. Соціально активна частина населення може бути залучена до соціальної роботи;

громада як така відсутня, люди зорієнтовані на співпрацю на рівні родини, спілкування із сусідами на побутовому рівні (задля виживання). Злагоджених соціальних дій очікувати марно, кожний сам за себе;

депресивна територія, на якій проживають літні та малоосвічені люди, контакти між ними неактивні; молодь виїжджає в інші місця, соціальна активність відсутня. Кожен сам по собі;

населення поділяється на групи, що ворогують між собою, не підтримує владу, вірогідні масові заворушення. Всі налаштовані проти всіх.

 

Варто провести соціологічне опитування населення чи організувати „круглий стіл” зацікавлених осіб (представників громади, громадських організацій, спеціалістів) Для більш точної оцінки ситуації щоб з’ясувати проблемні питання, недоліки, які можуть бути усунені силами громади чи потребують втручання владних структур. Корисно організувати „експедицію” волонтерів, які мають дослідити територію на предмет наявності „зон небезпеки”; місць, де часто вчиняються злочини; місць, де можна збудувати дитячі чи спортивні майданчики, здійснити інші заходи для покращення безпеки довкілля (зони, вільні від насильства та злочинності).

Зробіть узагальнення та обдумайте, які є ресурси та можливості для покращання ситуації . Розробіть план дій громади, виокремивши невідкладні заходи, завдання на середню та віддалену перспективу. Подумайте, які людські та матеріальні ресурси можуть бути залучені для вирішення цих завдань (волонтери, спонсори, бюджетні кошти тощо), і як саме це можна зробити. Яку роботу чи роль ви можете виконувати особисто?

 

Додаток 5

 

План проведення ділової гри

та вимоги до оформлення залікової роботи

 

На початку ділової гри слід нагадати учасникам про мету навчального курсу та сутність стратегії попередження злочинності неповнолітніх.

Учасники гри мають спробувати застосувати методику аналізу криміногенної ситуації в конкретному регіоні, для чого їм необхідно надати відповідні статистичні дані. Корисним є організація „експедиції” по цій території з метою безпосереднього ознайомлення з його особливостями, зустріч з працівниками КМСН, соціальних служб, представниками громадськості, що надасть можливість слухачам з’ясувати проблемні питання.

Основна частина ділової гри передбачає обговорення наданої інформації, її зіставлення з отриманими теоретичними знаннями та особистим досвідом і вироблення пропозицій щодо вирішення виявлених проблем. Йдеться про визначення пріоритетних завдань, уточнення об’єктів і суб’єктів профілактичної роботи, необхідних ресурсів (коштів, повноважень, людського потенціалу).

Головну увагу слід приділити таким видам роботи:

1. Аналіз, який передбачає ретельне вивчення стану справ та уміння здобувати необхідну інформацію.

2. Прогнозування – передбачення, моделювання стану системи в майбутньому, судження про цілі розвитку, засоби, необхідні для досягнення мети. Прогнозування допомагає суб’єкту управління забезпечити оптимальну стратегію здійснення основних функцій організації, ресурсного забезпечення, розпізнати можливі негативні наслідки певних тенденцій у системі організації чи навколишньому середовищі.

3. Планування – це процес підготовки до майбутньої діяльності шляхом розробки програми дій, спрямованої на досягнення поставлених перед організацією цілей і завдань. Зазначена програма включає в себе такі види діяльності, як проведення досліджень, визначення стратегії та методів роботи, розробку політики та процедур, формування бюджету, пошук спонсорів, партнерів, залучення волонтерів.

4. Організація виконання рішення, оптимального використання людських і матеріальних ресурсів, розробка реалістичної тактики дій, постановка конкретних завдань для створених „команд”, визначення індивідуальних завдань тощо.

5. Оперативне управління, орієнтування, спрямування та стимулювання персоналу на якісне й ефективне досягнення визначених цілей.

6. Контроль – процес, за допомогою якого управлінець може виявити слабкі місця і помилки, своєчасно виправити їх і не допустити повторення. Моніторинг ситуації дозволяє визначити, яким чином якість роботи можна поліпшити, дізнатися, чи досягнуті передбачені цілі й вирішені поставлені завдання, чи відповідають дії плану діяльності, наскільки учасники сприяють цьому. Якщо цілі не досягнуті, або процедура й політика діяльності не відповідає потребам громади – керівник повинен знайти причину і запропонувати спосіб виправлення ситуації.

Ділова гра має завершитися ухваленням плану дій, спрямованих на зниження рівня злочинності неповнолітніх, з котрою буде зрозуміло, які саме дії є нагальними, а які будуть вирішуватися згодом (найближча та віддалена перспектива), хто, якими силами і засобами буде їх здійснювати, визначити терміни і показники, за якими буде здійснена оцінка досягнутого результату.

Зверніть увагу на те, чи має план дій комплексний характер, чи задіяні у ньому ресурси громади, фахівці, волонтери, чи буде робота проводитися систематично і чи буде вона спрямована на конкретні цільові групи, розвиток соціальної інфраструктури, усунення факторів, що потенційно підвищують ризик скоєня неповнолітніми злочинів тощо. Чи передбачає план дій заходам ранньої профілактики відхилень у розвитку та поведінці неповнолітніх? Які дії запланували особисто для себе учасники ділової гри?

 

***

 

Залікова робота має бути оформлена як план конкретних дій у конкретному регіоні (тому, де навчається, мешкає чи планує працювати курсант), у відповідності з настановами до проведення ділової гри, але, на відміну від узагальнених результатів ділової гри, залікова робота має відбивати результати аналізу, прогнозування й планування, здійсненого безпосередньо її автором. Інакше кажучи, структура роботи може бути загальною для всіх, але її зміст має бути індивідуальним у кожного курсанта.

---